вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2025 р. Справа№ 910/1543/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Мальченко А.О.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засіданні: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 08.07.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 22.04.2025 (повний текст складено 01.05.2025)
у справі № 910/1543/25 (суддя П.І. Паламар)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "РВС Банк"
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 6 824 868,71 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "РВС Банк" про стягнення 6 824 868,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язання з виплати позивачу грошових коштів за банківською гарантією, що була видана в забезпечення виконання зобов'язань постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2311000056 від 17 листопада 2023 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/1543/25 в задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції, з огляду на встановлені обставини, мотивовано невідповідністю вимог позивача сплатити заявлену грошову суму умовам гарантії.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач надав позивачу безвідкличну та безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне та безумовне зобов'язання сплатити протягом 5 (п'яти) робочих днів грошові кошти у розмірі 5 944 860,00 грн за Банківською гарантією забезпечення повернення авансового платежу №3574-23Г від 24.11.2023 після одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших вимог. Тобто, за доводами скаржника, зобов'язання гаранта настають за фактом отримання належно оформленої вимоги бенефіціара сплатити суму гарантії, а гарант не має права відмовитися від задоволення вимоги через незгоду принципала.
Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про залучення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХКОМПЛЕКТ» як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі №910/1543/25, яке було подано 04.03.2025 через підсистему Електронний суд.
Крім того позивач вказує про неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме постанов від 09.04.2025 у справі №910/13182/24 та від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 17.11.2023 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХКОМПЛЕКТ» (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2311000056 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця «Мототранспортні вантажні засоби (Автомобіль вахтовий)» код згідно ДК021:2015-34130000-7 (далі - товари), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку № 1 до цього договору (далі - специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Умовами договору сторони також погодили наступне:
- найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у специфікації (п.1.2.);
- ціна цього договору становить 19 816 200,00 грн. (дев'ятнадцять мільйонів вісімсот шістнадцять тисяч двісті гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ - 3 302 700,00 грн (три мільйони триста дві тисячі сімсот гривень 00 коп.) (п.3.1.);
- цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 12.1.);
- невід'ємною частиною цього договору є додаток №1 - специфікація. (підпункт 14.1.1. п.14.1.);
- якість та комплектність товарів повинні відповідати вимогам ГОСТ, ДСТУ, технічних умов, технічної або іншої документації, які зазначаються у специфікації до цього договору і містять вимоги до якості товарів; якість товарів не повинна бути нижчою від вимог щодо якості, встановлених чинним законодавством України та умовами договору для таких видів товарів (пункти 2.1. та п.2.2.);
- покупець здійснює авансовий платіж шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього договору, в сумі 5 944 860.00 грн. що складає 30 % від ціни договору, зазначеної в п. 3.1 цього договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання від постачальника оригіналу рахунку-фактури, за умови надання постачальником та прийняття покупцем безумовної безвідкличної банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу на суму не меншу від суми авансового платежу. Вимоги до банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу наведені в додатку 3 до договору.
Банківська гарантія забезпечення повернення авансового платежу забезпечує повернення авансового платежу у разі порушення постачальником зобов'язання за договором (п.4.2.1.).
На виконання умов договору 11.12.2023 позивачем було здійснено авансовий платіж на рахунок ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХКОМПЛЕКТ» (принципала) у розмірі 5 944 860,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 21925 від 11.12.2023.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постачальником було надано безумовну безвідкличну банківську гарантію забезпечення повернення авансового платежу №3574-23Г від 24.11.2023 на суму 5 944 860,00 грн., видану Акціонерним товариством «РВС БАНК» (Банк/Гарант) строком дії до 31.01.2025.
Відповідно до п. 5.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.
За умовами п.п.6.3.1, 6.3.2., 6.3.3., 6.3.5., 6.3.6., 6.3.7. п.6.3. договору постачальник зобов'язався: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору; надати покупцю документи, зазначені в п.4.3., п.5.8., п.5.13 цього договору; у разі поставки товарів неналежної якості (комплектності) замінити такі товари відповідною кількістю товарів належної якості (комплектності); негайно письмово інформувати покупця про укладення, які виникають в ході виконання своїх зобов'язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів; належним чином виконувати інші обов'язки, передбачені чинним законодавством та цим договором.
Згідно з пунктом 5.7. договору приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за цим договором та відсутністю у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п.5.8. договору датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.13. цього договору та одночасна передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів:
5.8.1. Видаткової накладної;
5.8.2. Оригіналу рахунку-фактури;
5.8.3. Товарно-транспортної накладної;
5.8.4. Оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документу на кожну одиницю (або партію) товарів;
5.8.5. Документу про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на товар);
5.8.6. Інструкції з експлуатації (або іншого аналогічного документу у разі його складанні виробником Товарів);
5.8.7. Фактичної калькуляції собівартості Товарів, підготовленої виробником такого Товару, складеної за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України, - якщо встановлені пунктом 61 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» вимоги щодо ступеня локалізації виробництва товарів поширюються на закупівлю Товарів;
5.8.8. Сертифіката/-тів про походження Товарів, виданого/-них компетентним органом країни походження, - якщо країною походження запропонованого учасником Товару є країна, з якою Україною укладено міжнародний договір, що виключає застосування до такої закупівлі вимог пункту 6 Розділу X Закону України «Про публічні закупівлі» (а також якщо закупівля підпадає під дію положень Закону України «Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі»);
5.8.9. Накладна на відпуск товаро-матеріальних цінностей (оригінал та/або завірена копія);
5.8.10. Договір купівлі-продажу (нотаріально завірена копія);
5.8.11. Акт огляду ТСЦ МВС України;
5.8.12. Сертифікат відповідності на продукцію.
Пунктом 5.13. договору передбачено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів, вказаних у пункті 5.8. цього договору. Постачальник здійснює передачу товарів покупцю на умовах цього договору на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю, складеному в 3 (трьох) примірниках (2 (два) примірника для покупця, 1 (один) примірник для постачальника) щодо приймання товарів, в якому зазначається: місце і дата складання акта приймання товарів за кількістю та якістю, реквізити цього договору. Покупець при отриманні товарів на склад проводить вхідний контроль. У випадку виявлення відхилень від вимог договору та/або технічної документації, що наявна в покупця та/або супровідної документації до товарів, наданої постачальником, товари вважаються такими, що не відповідають вимогам по якості та підлягають заміні постачальником на товари належної якості.
Як зазначає позивач, за результатами проведеного АТ «Укртрансгаз» вхідного контролю товарів, поставлених ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХКОМПЛЕКТ» по видатковим накладним №17 від 27.03.2024 на суму 4 954 050,00 грн та №21 від 08.04.2024 на суму 14 862 150,00 грн, було встановлено невідповідність поставлених по зазначеним вище видатковим накладним товарів умовам договору та специфікації, про що було складено акти невідповідності ТМЦ за якістю №62Н від 15.04.2024 та №73Н від 15.04.2024 із зазначенням виявлених недоліків товарів.
Підпунктом 2 п.5.9. договору встановлено, що у разі виявлення неналежної якості (комплектності) переданих товарів, покупець має право, незалежно від можливості використання товарів за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором безоплатного усунення недоліків товарів у визначений покупцем строк, але не пізніше 30-ти днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про виявленні недоліки товарів.
Підпунктом 2 п.5.10. договору встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товарів (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявлені неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: вимагати заміни неякісних (некомплектних) товарів на товари належної якості (комплектності) у визначений покупцем строк, але не пізніше 30 (тридцяти) днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про заміну товарів.
Листами від 11.04.2024 №1001ВИХ-24-2344 та від 22.04.2024 №1001ВИХ-24-2546 АТ «Укртрансгаз» повідомило постачальника про виявлені недоліки поставлених по зазначених вище видатковим накладним товарів та просило направити уповноваженого представника постачальника для участі в роботі комісії по прийманню продукції за кількістю та якістю, згідно умов договору.
ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХКОМПЛЕКТ» за результатами розгляду листа АТ «Укртрансгаз» від 11.04.2024 №1001ВИХ-24-2344, листом від 12.04.2024 вих. №12/04-24 повідомило, що направлення уповноваженого представника для участі у роботі комісії по прийняттю продукції є передчасним.
Також, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХКОМПЛЕКТ» за результатами розгляду листа АТ «Укртрансгаз» від 22.04.2024 №1001ВИХ-24-2546, листом від 23.04.2024 вих.№23/04- 24 погодилося із зазначеними в актах невідповідності ТМЦ за якістю №62Н від 15.04.2024 та №73Н від 15.04.2024 недоліками у здійснених ним поставках товарів по договору згідно видаткових накладних №17 від 27.03.2024 та №21 від 08.04.2024.
24.09.2024, 21.10.2024 та 27.12.2024 АТ «Укртрансгаз» звернулося до гаранта з письмовими вимогами №1001ВИХ-24-5790 від 24.09.2024 (вимога №1), №1001ВИХ-24-6407 від 21.10.2024 (вимога №2), №1001ВИХ-24-7946 від 27.12.2024 (вимога №3) сплатити протягом 5 (п'яти) робочих днів грошові кошти у розмірі 5 944 860,00 грн. за Банківською гарантією забезпечення повернення авансового платежу №3574-23Г від 24.11.2023, які (вимоги №№1, 2, 3) було отримано гарантом відповідно 27.09.2024, 22.10.2024, 01.01.2025.
Листом № 1001ВХ-24-13070 від 17.10.2024 Банк відмовив у такій сплаті, посилаючись на належне виконання принципалом зобов'язання з поставки товару за договором (згідно пояснень останнього) та відсутність документів, які б свідчили про настання гарантійного випадку.
У подальшому, АТ «Укртрансгаз» звертався до Банку з претензією №1 за № 1001ВИХ-24-7228 від 27.11.2024 про сплату грошових коштів у розмірі 5 944 860,00 грн за Банківською гарантією забезпечення повернення авансового платежу №3574-23Г від 24.11.2023.
Посилаючись на те, що суму гарантії відповідач безпідставно не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути відповідача 5944860 грн боргу, 308328,92 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 58028,13 грн три проценти річних з простроченої суми та 513651,66 грн пені.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до п. 3 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління НБУ № 639 від 15.12.2004, гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; належне представлення - представлення документів за гарантією/ контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями.
Відповідно до частини 1 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Як встановлено вище, виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техкомплект" зобов'язань за договором було забезпечене виданою Акціонерним товариством "РВС Банк" банківською гарантією 3574-23Г від 24.11.2023 на суму 5944860 грн. Строк дії гарантії встановлений до 31.01.2025.
Зі змісту гарантії слідує, що банк зобов'язався безвідклично та безумовно сплатити позивачу 5944860 грн протягом п'яти робочих днів після одержання письмової вимоги бенефіціара без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Ця гарантія забезпечує повернення принципалом авансового платежу у разі невиконання/неналежного виконання принципалом договору.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції гарантія відповідача забезпечувала виконання не всіх/будь-яких обов'язків продавця товару, а лише обов'язку з повернення авансового платежу у разі невиконання/неналежного виконання договору.
Такий зміст гарантії узгоджується з умовами п. 4.2.1 основного договору про закупівлю.
Згідно з частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Відповідно до частини 1 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов'язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов'язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
Отже, підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 36 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління НБУ № 639 від 15.12.2004, Банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
Таким чином, підставою заявлення вимог до гаранта є настання гарантійного випадку, під яким розуміється факт порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, у зв'язку із настанням якого бенефіціар має право протягом строку дії гарантії звернутися з вимогою до гаранта про сплату коштів відповідно до її умов.
Для виникнення зобов'язання гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії достатньо лише самого факту порушення боржником основного зобов'язання. Не звільняють гаранта від вказаного обов'язку обставини, що виключають цивільно-правову відповідальність принципала, а саме: відсутність вини чи причинного зв'язку.
Як вбачається зі змісту статті 562 Цивільного кодексу України, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Водночас, як правильно зауважено судом першої інстанції посилання позивача на те, що виконання гарантії не залежить від стану виконання основного зобов'язання, суперечать правовій природі гарантії як виду забезпечення виконання зобов'язання, яке застосовується саме у разі порушення боржником основного зобов'язання (стаття 563 Цивільного кодексу України).
Незалежність гарантії від основного зобов'язання (статті 562 Цивільного кодексу України) є винятком із загальних умов забезпечення виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України), оскільки передбачає дійсність гарантії навіть у випадку недійсності основного зобов'язання або про його припинення, та не стосується умов виконання гарантії як правового наслідку порушення боржником забезпеченого зобов'язання.
Слід також зазначити, що принцип незалежності гарантії підлягає обмежувальному тлумаченню і стосується наступних положень: 1) у випадку недійсності, припинення основного зобов'язання незалежно від підстав (крім належного виконання боржником основного договору), а також будь-яких змін основного зобов'язання гарантія не припиняється; 2) при переведенні принципалом боргу на іншу особу гарант не звільняється від виконання зобов'язання, а також такі дії не призводять до припинення гарантії; 3) на відміну від статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом строку позовної давності по основному зобов'язанні не вважається, що строк сплинув і по гарантії; 4) на відміну від поручителя, гарант не наділений правом протиставляти проти вимоги бенефіціара заперечення, які міг би висунути боржник (принципал) і які випливають із основного зобов'язання.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Так, згідно частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частин 1, 2 статті 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Отже, всі перераховані вище вимоги є самостійними вимогами.
Зі змісту зазначених норм права слідує, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання з передання товару покупцю. А у разі настання відповідних умов, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника як форми відповідальності за порушення умов договору купівлі-продажу є виключним правом кредитора (покупця).
Волевиявлення щодо обрання однієї з таких правомочностей має бути вчинено покупцем в активній однозначній формі (вимозі), доведеній до відома продавця.
За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 15.09.2020 у справі №920/618/18, за умови існування передбачених законом достатніх правових підстав відмова покупця від прийняття та оплати товару може проявлятися у юридично значимих діях покупця, спрямованих на фактичне повернення поставленого товару, і такі дії мають вчинятися покупцем у межах строку, визначеного договором для приймання товару, без попереднього чи одночасного письмового повідомлення покупцем продавця про таку відмову, що виключає настання обов'язку покупця оплатити товар, який знаходиться у фактичному розпорядженні продавця».
Як встановлено судом, в межах строку, визначеного договором для прийняття товару, в порядку частини 2 статі 678 Цивільного кодексу України, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» відповідно до листа № 1001ВИХ-24-2546 від 22.04.2024 вимагало від ТОВ «Торговий Дім Техкомплект» у найкоротший термін усунути недоліки товару (замінити товар).
Отже, станом на дату отримання відповідачем вимог про сплату за Гарантією, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» не реалізувало своє право на відмову від договору (від прийняття товару), у зв'язку з чим відсутні правові підстави для повернення ТОВ «Торговий Дім Техкомплект» авансового платежу за договором.
У вимогах від 24 вересня, 21 жовтня та 27 грудня 2024 про сплату суми гарантії Акціонерне товариство «Укртрансгаз» посилається на неналежне виконання договору, проте, як вказано вище, Банківською гарантією № 3574-23Г від 24.11.2023 забезпечено повернення Принципалом авансового платежу у разі невиконання/неналежного виконання Принципалом Договору.
Отже, оскільки Банківська гарантія № 3574-23Г від 24.11.2023 забезпечує повернення Принципалом авансового платежу, всі три вимоги не становлять належне представлення, а відтак, не підлягають виконанню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача сплатити заявлену грошову суму не відповідають умовам гарантії, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, оскільки як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 09.04.2025 у справі №910/13182/24 предметом розгляду була заява про забезпечення позову, висновків щодо застування норм матеріального права Верховним Судом не здійснено.
Крім того, висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про залучення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХКОМПЛЕКТ» як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі №910/1543/25, яке було подано 04.03.2025 через підсистему Електронний суд.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що відповідачем дійсно було подано відповідне клопотання, яке судом першої інстанції розглянуто не було. Разом з тим, колегія суддів, дійшла до висновку відсутність підстав для залучення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХКОМПЛЕКТ» у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у даній справі, оскільки рішення у справі не вплинути на їхні права або обов'язки щодо жодної із сторін. Таки чином, дані обставини не вплинули на прийняття законного та обґрунтованого рішення судом першої інстанції.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/1543/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Акціонерне товариство "Укртрансгаз".
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276, статтями 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/1543/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/1543/25 залишити без змін.
Матеріали справи №910/1543/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 15.07.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді А.О. Мальченко
Ю.Б. Михальська