вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" липня 2025 р. Справа№ 910/8461/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного агентства України з питань кіно
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025
у справі № 910/8461/24 (суддя І.О. Андреїшина)
за позовом Державного підприємства "Національна кінематика України"
до Державного агентства України з питань кіно
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державна податкова служба України
про стягнення 198 124,98 грн,
Державне підприємство "Національна кінематека України" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного агентства України з питань кіно про стягнення заборгованості по зобов'язанню з компенсації плати за землю згідно договору № 30-05/22-ВВ від 05.10.2022 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та компенсації вартості комунальних послуг в розмірі 195 874,04 грн, 3% річних по заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в розмірі 1 075,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 175,24 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 по справі № 910/8461/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного агентства України з питань кіно (вул. Кіото, 27, м. Київ, 02156; ідентифікаційний код 37508051) на користь Державного підприємства "Національна кінематика України" заборгованість у розмірі 195 874,04 грн , 3% річних у розмірі 1 075,70 грн, інфляційне збільшення боргу у розмірі 1 175,24 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, 13.03.2025 Державне агентство України з питань кіно (через систему «Електронний суд»), звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/8461/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема відповідач стверджує, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025, матеріали апеляційної скарги Державного агентства України з питань кіно по справі № 910/8461/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного агентства України з питань кіно на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/8461/24 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.
01.04.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем був поданий відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 05.02.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі за текстом - Орендодавець), Державним агентством України з питань кіно (далі за текстом - Відповідач, Орендар) та Державним підприємством «Національна кінематека України» (далі за текстом - Позивач, Балансоутримувач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8739 (далі за текстом - Договір оренди).
Згідно з п. 4.1 Умов договору оренди, об'єктом оренди є нежитлові приміщення на 4-му поверсі будівлі, літера Б, загальною площею 941,8 м2 за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27.
За формою та змістом Договір оренди укладений як типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (затверджений наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774).
Згідно з пунктом 7.1 Умов договору оренди орендоване приміщення відповідачем використовується для розміщення бюджетної установи.
Відповідно до п.9.1 Умов договору оренди річна орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої Кабінетом Міністрів України та складає 1 грн в рік без податку на додану вартість.
Згідно з п.9.2. Умов договору оренди витрати на утримання майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсується Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5. договору.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Відповідно до підпункту 6.5 пункту 6 Розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди, протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов'язаний надати Орендарю для підписання:
два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до Типового договору, затвердженого наказом Фондом державного майна.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю:
підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору; або
подати Балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за договором.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від Балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем, підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору.
Згідно Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.02.2021 Відповідачем прийнято у користування об'єкт оренди за Договором оренди.
На виконання умов Договору оренди між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №30-05/22-ВВ від 05.10.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі за текстом - Договір про відшкодування витрат балансоутримувача), відповідно до пункту 1.1 якого балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуг, послуг щодо обслуговування, експлуатації та ремонту будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27 (надалі - Будівля), а Орендар бере участь у відшкодуванні витрат на надання комунальних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг.
Орендар відповідно до договору оренди нерухомого майна від 05.02.2021 №8739, користується нежитловим приміщенням, площею 941,8 кв.м., на 4-му поверсі Будівлі, літера Б. Орендоване приміщення використовується для розміщення органу державної влади. Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється. До послуг по обслуговуванню Приміщення відносяться послуги по утриманню електроприладів (крім технологічних), теслярські, малярські, інші будівельні послуги, сантехнічні, постачання гарячої та холодної води, та ін.
Відповідно до п. 1.1. договору про відшкодування витрат балансоутримувача, балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію комплексу будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27, а також охорону будівлі та утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг.
Відповідно до п. 2.2. договору про відшкодування витрат балансоутримувача, розмір місячної плати за утримання будівлі та компенсацію вартості комунальних послуг визначається розрахунком щомісячних платежів за утримання будівлі та компенсацію вартості комунальних послуг (кошторисом витрат), складеним балансоутримувачем на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, відомостей про нарахування заробітної плати, податкових декларацій з податку на землю, а також актів ПАТ АК «Київводоканал» та ТОВ «Київські енергетичні послуги».
Відповідно до п. 2.4. договору про відшкодування витрат балансоутримувача, орендар, на підставі рахунку балансоутримувача, вносить оплату за утримання будівлі та компенсацію вартості комунальних послуг за місяць, що передує поточному, на розрахунковий рахунок балансоутримувача не пізніше 15-го числа поточного місяця.
Відповідно до розділу 7 договору про відшкодування витрат балансоутримувача, до цього договору додаються: 7.1 план розміщення приміщення; 7.2 перелік робіт щодо утримання та ремонту будівлі; 7.3 кошторис витрат розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг; 7.4. розрахунок орієнтовної вартості комунальних, послуг та витрат на утримання будівлі.
Так, в 2023 році Державним підприємством «Національна кінематека України» були подані уточнюючі декларація зі сплати земельного податку за 2023 рік. З зазначеної суми відшкодуванню в частині орендаря Державного агентства України з питань кіно підлягала сума земельного податку в розмірі 163 228,37 грн, крім того ПДВ в розмірі 32 645,67 грн, всього 195 874,04 грн (з ПДВ).
29.12.2023 року відповідно до договору №30-05/22-ВВ від 05.10.2022 року орендарю був виставлений рахунок на оплату №1720 від 29 грудня 2023 року на суму 163 228,37 грн, крім того ПДВ в розмірі 32 645,67, всього з ПДВ - 195 874,04 грн.
Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до умов договору № 30-05/22-ВВ від 05.10.2022 року орендар зобов'язаний відшкодувати балансоутримувачу суму плати за землю за 2023 рік в розмірі 195 874,04 грн за витратною статтею «Компенсація плати за землю».
29.12.2023 року Державному агентству України з питань кіно був виставлений рахунок №1720 для Компенсації плати за користування земельною ділянкою згідно податкової декларації за період з травня по грудень 2023 року.
29.12.2023 року на підставі договору № 30-05/22-ВВ від 05.10.2022, а також рахунку на оплату покупцю № 1720 представником замовника (Державне агентство України з питань кіно), з одного боку, і представником виконавця (Державне Підприємство «Національна кінематека України»), з іншого боку, було складено Акт надання послуг № 1741 від 29.12.2023 року про те, що згідно з податковою декларацією, за період з травня по грудень 2023 року компенсації підлягає плата за користування земельною ділянкою в розмірі 163 228,37 грн без ПДВ, крім того ПДВ 32 645,67 грн, разом із ПДВ - 195 874,04.
Однак, як зазначає позивач, відповідне зобов'язання орендаря, Державним агентством України з питань кіно з компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою за період з травня 2023 року по грудень 2023 року, не було виконане.
При цьому, акт надання послуг № 1741 від 29.12.2023 року не був підписаний представником Державного агентства України з питань кіно.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що відповідач має заборгованість з компенсації плати за землю згідно договору № 30-05/22-ВВ від 05.10.2022 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та компенсації вартості комунальних послуг в розмірі 195 874,04 грн, 3% річних по заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в розмірі 1 075,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 175,24 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановлено судом першої інстанції, підпунктом 3.1 пункту 3 Розділу II «Незмінювані умови договору» договору оренди визначено, що до складу орендної плати не входять, зокрема, компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Так, укладаючи договір про відшкодування витрат балансоутримувача сторонами погоджено (пункт 1.2) те, що розрахунок вартості наданих послуг визначено в кошторисі витрат розрахунку щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг (додаток 7.3 до договору).
Додаток 7.3 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача згідно з розділос 7 є невід'ємною частиною такого договору.
Додатком 7.3 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача визначено кошторис витрат та розрахунок щомісячних платежів, за обслуговування та ремонт будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг, пунктом 8 якого погоджено компенсацію плати за землю.
Суд зазначає, що додаток 7.3 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача містить підписи представників сторін, а відтак його редакція є належним чином погоджена сторонами та є обов'язковою для виконання.
Зазначеним спростовуються доводи відповідача щодо неузгодження сторонами у договорі про відшкодування витрат балансоутримувача умови щодо порядку відшкодування земельного податку, оскільки з матеріалів справи слідує зворотне.
Як вбачається з доводів позивача, індивідуальної податкової консультації від 04.04.2023 № 822/ІПК/99-00-04-01-04-06 та не заперечується відповідачем, позивач користується земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди на підставі акту на постійне користування земельною ділянкою, тобто, є законним землекористувачем та водночас є балансоутримувачем (право оперативного управління) такого нерухомого майна.
Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Підпунктом в) частини 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно підпункту 265.1.3 Податкового кодексу України податок на майно складається, зокрема, з плати за землю.
Плата за землю справляється відповідно до закону (частина 2 статті 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до підпункту 269.1.1.2 пункту 269 статті 269 Податкового кодексу України землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування є платниками плати за землю.
Згідно підпункту 270.1.1.3 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.
Відтак, суд зазначає, що саме Позивач є суб'єктом який є платником такого податку, адже саме ця особа і може вимагати компенсацію відповідних сум, в тому числі у договірному порядку.
Судом встановлено, що статтею 284 Податкового кодексу України закріплено наступне:
Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (пункт 284.1);
якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право (пункт 284.2);
якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території (пункт 284.3);
ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування (абзац 2 пункту 284.3).
Таблицею 2 до додатка 3 рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» встановлено пільгу у розмірі 99, 99 % суми податкового зобов'язання за рік для державних підприємств, суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів) в частині площ, що використають для забезпечення виробництва національних фільмів.
З індивідуальної податкової консультації від 04.04.2023 № 822/ІПК/99-00-04-01-04-06 вбачається, що абзац 2 пункту 284.3 статті 284 Податкового кодексу України може застосовуватися лише щодо бюджетних установ.
Так, згідно Бюджетного кодексу України, до бюджетних установ належать організації, які створені у встановленому порядку органами державної влади та органами місцевого самоврядування, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими (пункт 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).
Суд зазначає, що позивач діє в організаційно-правовій формі державного підприємства на основі державної власності (частина 1 статті 63 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Згідно з відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач діє на підставі статуту.
Відтак, враховуючи обсяг наданих сторонами доказів, визначення у реєстрі видів діяльності позивача (зокрема: 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля), а також враховуючи роз'яснення податкових органів, викладені в індивідуальній податковій консультації від 04.04.2023 № 822/ІПК/99-00-04-01-04-06 (з яким погодився Позивач) та з огляду на відсутність у позивача ознаки неприбутковості згідно реєстраційними даними ІКС ДПС, судом не вбачається за можливе встановити наявність підстав для звільнення позивача (на 99, 99 %) від сплати податку на землю в силу рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» положень (таблиця 2 до додатку 3).
Суд зазначає, що відповідно до статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Таким чином, враховуючи, що позивач передає частину нежитлових приміщень в оренду, то в силу норм п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України він відповідно втратив право на пільги зі сплати податку на землю з моменту укладення відповідного договору оренди з відповідачем.
Відтак, ним обґрунтовано нараховано земельний податок в сумі 195 874,04 грн, про що зазначено позивачем у податковій декларації з плати за землю, поданої до Державної податкової служби України.
Що ж стосується обов'язку відповідача компенсувати позивачеві витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою, то суд зазначає наступне.
У відповідності до положень статті 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 797 Цивільного кодексу України, плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підпунктом 3.1 пункту 3 Розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди визначено, що до складу орендної плати не входять, зокрема, компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Так, укладаючи договір про відшкодування витрат балансоутримувача сторонами погоджено (пункт 1.2) те, що розрахунок вартості наданих послуг визначено в кошторисі витрат розрахунку щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг (додаток 7.3 до Договору).
Додаток 7.3 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача згідно Розділу 7 є невід'ємною частиною такого договору.
Додатком 7.3 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача визначено кошторис витрат та розрахунок щомісячних платежів, за обслуговування та ремонт будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг, пунктом 8 якого погоджено компенсацію плати за землю.
Суд зазначає, що додаток 7.3 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача містить підписи представників сторін, а відтак його редакція є належним чином погоджена сторонами та є обов'язковою для виконання.
Зазначеним спростовуються доводи відповідача щодо неузгодження сторонами у договорі про відшкодування витрат балансоутримувача умови щодо порядку відшкодування земельного податку, оскільки з матеріалів справи слідує зворотне.
В той же час, для застосування пільги при нарахуванні та сплаті податкового зобов'язання застосовується саме до такого платника, яким може бути або власник землі, або землекористувач, які сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
З огляду на норми податкового законодавства, земельний податок сплачується власниками або землекористувачами земельних ділянок безпосередньо до органу, контролюючого сплату податків (тобто, фіскальної служби) на підставі поданої ними податкової декларації.
Таким чином, оскільки в розумінні Земельного кодексу України відповідач не є учасником відповідних відносин щодо землекористування, з ним не укладено договір оренди чи суборенди землі, відсутні підстави стверджувати, що відповідач є платником земельного податку. Крім того, в такому разі відповідач мав би самостійно подавати податкову декларацію і сплачувати відповідні суми безпосередньо до фіскальної служби, а не позивач.
Як вже зазначалось вище, в даному випадку платником земельного податку є саме ДП «Національна кінематека України», оскільки земельна ділянка за адресою м. Київ, вул. Кіото, 27 перебуває у користуванні позивача.
Сам же обов'язок компенсації витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою виник у відповідача на основі договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, укладеного між позивачем та відповідачем 05.02.2021, на підставі якого і виникли спірні правовідносини.
Підставою зобов'язань позивача щодо сплати земельного податку є Податкова декларація з плати за землю, яка в обов'язковому порядку щороку подається та реєструється в Державній податковій службі України, та за якою сплачується земельний податок до місцевого бюджету.
Перевіривши розрахунок суми, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачеві, та враховуючи умови п. 8 додатку 7.3 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг якою передбачено, що компенсація плати за землю здійснюється згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а вартість до відшкодування з ПДВ, в гривнях визначається згідно нарахованої суми по декларації, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність наданого позивачем розрахунку.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо компенсації витрат ДП «Національна кінематека України» за користування земельною ділянкою в сумі 195 874,04 гр.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі №910/8452/24.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 075,70 грн та інфляційні втрати в сумі 1 175,24 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.2.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача, розрахунки за надані послуги здійснюються згідно актів приймання-передачі на відшкодування спожитих послуг балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг, які можуть бути підписані лише після відкриття бюджетних асигнувань.
Відповідно до матеріалів справи, 16.04.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою №01-07/52 щодо компенсації плати за землю, в якій вимагав сплатити існуючу заборгованість протягом 7 днів з дня отримання вимоги. Разом з вимогою, позивач направив відповідачеві акт надання послуг №1741 від 29.12.2023 та акт звірки розрахунків за період з 01.01.2024 по 16.04.2024. Відповідач вказану вимогу отримав 19.04.2024, а відтак кінцевий строк оплати - 26.04.2024.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по зобов'язанню з компенсації плати за землю згідно договору № 30-05/22-ВВ від 05.10.2022 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та компенсації вартості комунальних послуг в розмірі 195 874,04 грн, 3% річних по заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в розмірі 1 075,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 175,24 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Державне агентство України з питань кіно, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/8461/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/8461/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного агентства України з питань кіно на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/8461/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/8461/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне агентство України з питань кіно.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран