79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" липня 2025 р. Справа № 914/654/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від прокуратури (скаржника) - Кульчицький Є.Г.
від позивача - не з'явився
від відповідача-1 - не з'явився
від відповідача-2 - Вощепинець Р.В., Мехеда Н.В.
від третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури від 12 березня 2025 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2025 року (повний текст підписано 24.02.2025), суддя Стороженко О.Ф.
у справі № 914/654/24
за позовом Львівської обласної прокуратури, м. Львів
в інтересах держави в особі:
позивача Комарнівська міська рада Львівського району Львівської області, м. Комарно, Львівська область
до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Платинум», с. Березець, Львівська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Пархуць Руслан Богданович, м. Львів
про скасування державної реєстрації земельної ділянки; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.05.2023 та зобов'язання повернути земельну ділянку
встановив:
08 березня 2024 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Платинум» про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельноі? ділянки кадастровии? номер 4620981100:15:000:0002 площею 299,1069 га за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, видом використання - для виробничих потреб з одночасним припиненням усіх речових прав, і?х обтяжень, зареєстрованих щодо цієі? земельноі? ділянки; визнання недіи?сним укладеного 01.05.2023 між Комарнівською міською радою Львівського раи?ону Львівськоі? області (вул. Січових Стрільців, 34, м. Комарно, Львівськии? раи?он, Львівська область, ідентифікаціи?нии? код юридичноі? особи - 26411516) та ТзОВ «Компанія «Платинум» (вул. Львівська, 1б, с. Березець, Львівськии? раи?он, Львівська область, ідентифікаціи?нии? код юридичноі? особи - 34921590) договору оренди земельноі? ділянки площею 299,1069 га кадастровии? номер 4620981100:15:000:0002; зобов'язаня ТзОВ «Компанія «Платинум» (вул. Львівська, 1б, с. Березець, Львівськии? раи?он, Львівська область, ідентифікаціи?нии? код юридичноі? особи - 34921590) повернути на користь держави в особі Комарнівськоі? міськоі? Львівського раи?ону Львівськоі? області (вул. Січових Стрільців, 34, м. Комарно, Львівськии? раи?он, Львівська область, ідентифікаціи?нии? код юридичноі? особи - 26411516) земельну ділянку 4620981100:15:000:0002 площею 299,1069 га.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2025 року у справі №914/654/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що 28.12.2001 Бучалівською сільською радою за результатами розгляду матеріалів по інвентаризації земель ВАТ «Львівський Облрибкомбінат» (Філії «Рибне господарство Комарно») видано Державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою (площею 299,1069га) для виробничих потреб. Підставою видачі вказаного Державного акту (2001р.) було Рішення №69 від 17.12.2001 Бучалівської сільської ради, яким:
-затверджено Відкритому акціонерному товариству «Львівський Облрибкомбінат», Філії «Рибне господарство Комарно», у постійне користування земельну ділянку площею 299,1069 га;
-віднесено до земель водного фонду (р.Верещиця) земельну ділянку площею 10,8931га.
У матеріалах Технічної документації по інвентаризації земель та встановлення зовнішніх меж землекористування ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» (розробленої у 2001 році Державним регіональним проектно-розвідувальним інститутом «Львівдіпроводгосп»), у Пояснювальній записці та Кадастровій характеристиці, зазначено, що земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення рибного господарства.
Зазначена Технічна документація пройшла державну землевпорядну експертизу (Висновок №51 від 26.12.2001 Львівського обласного управління земельних ресурсів) та про її затвердження зазначено у назві Рішення Бучалівської сільської ради №69 від 17.12.2001 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель ВАТ «Львівський Облрибкомбінат».
Законність Рішення Бучалівської сільської ради №69 від 17.12.2001 та Технічної документації по інвентаризації земель та встановлення зовнішніх меж землекористування ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» сторонами не оспорювалась.
Також, суд першої інстанції вказав, що нормами чинного земельного законодавства (ст.9, 19 ЗК 1990 року) передбачалось, що повноваження щодо розпорядження землями водного фонду за межами населеного пункту належали районним радам, а землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту - сільським, міським радам.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Рішення №69 від 17.12.2001 Бучалівської сільської ради, Технічна документація по інвентаризації земель та встановлення зовнішніх меж землекористування ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», Висновок державної землевпорядної експертизи №51 від 26.12.2001 Львівського обласного управління земельних ресурсів та вимоги діючого на момент їх виготовлення та прийняття законодавства підтверджують факт віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.
Окрім цього, суд першої інстанції встановив, що на спірній земельній ділянці відсутні водні об'єкти, у зв'язку з чим прийшов до висновку про неможливість віднесення вказаної земельної ділянки до земель водного фонду з підстав розташування на ній водних об'єктів, як стверджує прокурор.
Надаючи оцінку законності передачі в оренду позивачу спірної земельної ділянки суд першої інстанції виходив з того, що згідно з чинною нормою ч.13 ст.120 ЗК України, набуття Позивачем права власності на об'єкти нерухомості (за Договором купівлі-продажу від 28.04.2021) зумовило виникнення у нього права на отримання в користування (на умовах оренди) земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості і яка перебувала у постійному користуванні ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» на підставі Рішення Бучалівської сільської ради (відповідно до якого 28.12.2001 видано Державний акт на право постійного користування землею). Визначення Позивачем (при наданні земельної ділянки в оренду) категорії та цільового призначення земельної ділянки здійснено на підставі відомостей Державного земельного кадастру, які внесено 30.12.2020 відповідно до даних Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої Третьою особою. Тобто, Позивачем не допущено жодних порушень вимог законодавства при наданні Відповідачу-2 спірної земельної ділянки в оренду і правові підстави для визнання Договору оренди недійсним відсутні.
Реєстрація спірної земельної ділянки 30.12.2020 проведена державним кадастровим реєстратором відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» (зокрема: статей 3, 24), - на підставі Технічної документації із землеустрою, при розробленні якої враховано дані про спірну земельну ділянку, зазначені у правовстановлюючих та інших документах, виданих повноважними органами.
Також, суд взяв до уваги позицію позивача у справі - Комарнівської міської ради, яка вказала, що її права та законні інтереси у спірних правовідносинах не порушено, натомість, задоволення позову (у даній справі) зумовить порушення майнових прав територіальної громади на отримання орендної плати за користування Відповідачем-2 земельною ділянкою, яка фактично перебуває у його користуванні у зв'язку з наявністю на ній об'єктів нерухомості (що належать Товариству «Компанія «Платинум» на праві приватної власності).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2025 року у справі № 914/654/24 та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, прокурор зазначає, що судом прии?нято до уваги, що «Рибне господарство «Комарне» було філією ВАТ «Львівськии? обласнии? виробничии? рибнии? комбінат», яке створено 29.12.1994 і якому 28.12.2001 на підставі рішення Бучалівськоі? сільськоі? ради №69 від 17.12.2001 видано Державнии? акт на право постіи?ного користування спірною земельною ділянкою площею 299,1069 га для виробничих потреб. Судом також взято до уваги матеріали технічноі? документаціі? по інвентаризаціі? земель та встановлення зовнішніх меж землекористування ВАТ «Львівськии? обласнии? виробничии? рибнии? комбінат» (розробленоі? у 2001 році Державним регіональним проектно-розвідувальним інститутом «Львівдіпроводгосп»), у пояснювальніи? записці та Кадастровіи? характеристиці якоі? зазначено, що земельна ділянка належить до категоріі? земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення рибного господарства. Водночас, судом не дано будь-якоі? оцінки тому факту, що станом на 2001 рік в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення уповноваженого органу про встановлення цільового призначення земельноі? ділянки як землі сільськогосподарського призначення.
На думку апелянта, віднесення земель до певних категоріи? за суб'єктом чи видом і?х використання, можливо, було виправдане за часів СРСР, коли юридичні особи мали спеціальну правосуб'єктність, могли здіи?снювати лише визначені види діяльності, підпорядковувалися визначеним органам управління. Водночас дании? підхід є застарілим і тягне за собою порушення користування землями вцілому. Прокурор вважає, що у справі яка розглядається первинним повинен бути фактичнии? стан земельноі? ділянки, оскільки територія під водои?мою площею 297, 6 га повинна відноситися до земель водного фонду незалежно від будь-яких документів. Якщо ж землевпорядна, містобудівна або кадастрова документація не відповідають фактичному стану, вони повинні бути виправлені. Тобто встановити цільове призначення земельноі? ділянки потрібно з огляду на докази, що і?і? характеризують та і?і? первинне цільове призначення, яке обумовлене насамперед і?і? просторово-територіальним розташуванням та відповідноі? приналежно до категоріі? земель водного фонду, а не суб'єктом використання та видом діяльності.
Апелянт зазначає, що відповідно до діючого законодавства до земель водного фонду належать землі, заи?няті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не заи?нятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водои?м, крім земель, заи?нятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 ЗК Украі?ни). Надані прокурором докази підтверджуєть наявність на земельніи? ділянці кадастровии? номер 4620981100:15:000:0002 площею 299, 1069 га водних об'єктів загальною площею 297, 6069 га. Вказане не спростовано ні позивачем, ні відповідачами. Суд в рішенні вказує про відсутність води у спірних штучно створених водних об'єктах, на час і?х купівлі та на дании? час, з огляду на усні пояснення представника позивача та відповідача-2.
Також прокурор вказує, що державніи? реєстраціі? підлягають речові права на нерухоме маи?но, що є самостіи??ним об'єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, значення яких є обов'язковим для внесення до Державного реєстру прав під час проведення державноі? реєстраціі?. Відтак, дамба, водоскиди не наділені всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов'язковому внесенню до Державного реєстру прав. З огляду на встановлені судом обставини, в тому числі і відсутність водних об'єктів на спірніи? земельніи? ділянці, не відповідає вимогам діючого законодавства висновок суду, що згідно з чинною нормою ч.13 ст.120 ЗК Украі?ни, набуття Відповідачем 2 права власності на об'єкти нерухомості (за Договором купівлі-продажу від 28.04.2021) зумовило виникнення у нього права на отримання в користування (на умовах оренди) земельноі? ділянки, на якіи?? розташовані об'єкти нерухомості і яка перебувала у постіи?ному користуванні ПрАТ «Львівськии? обласнии? виробничии? рибнии? комбінат» на підставі рішення Бучалівськоі? сільськоі? ради, відповідно до якого 28.12.2001 видано Державнии? акт на право постіи?ного користування землею. Тому, не відповідає обставинам справи та чинному законодавству висновок суду про законність надання земельноі? ділянки в оренду на підставі ч.13 ст.120 ЗК Украі?ни, так як Відповідач-2 набув право власності лише на об'єкти нерухомості площею 507,2 кв.м., які розташовані на вказаніи? земельніи? ділянці.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру у Львівської області просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що третя особа, при розробленні у 2020 році Технічноі? документаціі? із землеустрою стосовно спірноі? земельноі? ділянки, керувалась даними, зазначеними у наявних правовстановлюючих та інших документах (Державному акті від 2001р. на право постіи?ного користування землею, Рішенні Бучалівськоі? сільськоі? ради №69 від 17.12.2001, Технічніи? документаціі? по інвентаризаціі? земель від 2001р.), у яких вказувалось про належність спірноі? земельноі? ділянки до категоріі? земель сільськогосподарського призначення і про використання і?і? Товариством «Львівськии? Облрибкомбінат» для ведення сільського господарства (для виробничих потреб). Разом з цим, до повноважень розробника Технічноі? документаціі? із землеустрою не належить прии?няття рішення про віднесення земель до певноі? категоріі?, а визначення ним категоріі? землі здіи?снюється виключно на підставі правовстановлюючих та інших документів, виданих повноважними органами.
Також, відповідач 1 вказує, що відповідно до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 37 ЗУ «Про Державнии? земельнии? кадастр», у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічноі? помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеноі? органом, що здіи?снює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральнии? орган виконавчоі? влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, якии? перевіряє відповідність відомостеи? Державного земельного кадастру інформаціі?, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостеи?. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здіи?снює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок в документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здіи?снюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документаціі?? із землеустрою, оцінки земель, здіи?снюється після внесення змін до такоі? документаціі?. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здіи?снюватися також на підставі технічноі? документаціі? із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризаціі? земель чи рішення суду. Аналогічні норми зазначені в Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 17.10.2012р. №1051.
Зважаючи на викладене, 30.12.2020 державним кадастровим реєстратором було внесено виправлення до відомостеи? ДЗК (за повідомленням), згідно Технічноі? документаціі? із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноі? ділянки в натурі (на місцевості), виконавець СПД Пархуць Руслан Богданович, у відомості щодо цільового призначення з 10.07 для рибогосподарських потреб на 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення та категорію земель з землі водного фонду на землі сільськогосподарського призначення, щодо земельноі? ділянки з кадастровим номером 4620981100:15:000:0002.
У зв'язку з цим, відповідач 1 вважає, що рішення Господарського суду Львівськоі? області від 12.02.2025 року у справі № 914/654/24 законним та обґрунтованим, тобто ухваленим судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 - ТОВ «Компанія «Платинум» зазначає, що визначення цільового призначення земельної ділянки за фактичним її станом, як пропонує прокурор, не тільки не відповідає вимогам законодавства, але і повністю нівелює діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, Держгеокадастру та інших органів, які наділені повноваженнями щодо встановлення та зміни цільового призначення, реєстрації земельних ділянок у ДЗК. Порядок віднесення земель до відповідного цільового призначення визначений у ст.20 ЗК України. Зокрема, відповідно до вимог ст.20 ЗК України (в редакції, чинній на даний час) віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:
земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;
земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
Аналогічні положення містив ЗК УРСР 1970 року (чинний на момент видачі державного акту 1989 року) та ЗК України 1990 року (чинний на момент видачі державного акту 2001 року).
В ході розгляду справи відповідачем долучено до матеріалів справи докази (відповіді органів, які мали повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою), які підтверджують, що рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки ними не приймалось.
Враховуючи наведене, спірна земельна ділянка продовжує перебувати у категорії земель сільськогосподарського призначення, а аргументи прокурора про «застарілий підхід» до процедури встановлення та зміни цільового призначення, визначений законодавством, є безпідставними.
Відповідач 2 зазначає, що з огляду на вимоги чинного законодавства, а також не оспорювану учасниками справи обставину - факт будівництва ставу на спірній земельній ділянці (яка свідчить про те, що до будівництва ставу спірна земельна ділянка аж ніяк не могла відводитись з земель водного фонду), первинно спірна земельна ділянка відводилась рибгоспу з земель сільськогосподарського призначення для ведення рибного господарства, як зазначено в державному акті 1989 року. Оскільки в подальшому, цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалось, та було підтверджено землевпорядною документацією (технічна документація 2001 року) та рішенням органу місцевого самоврядування (рішення Бучалівської сільської ради від 17.12.2001 №69), висновки прокурора про відведення земельної ділянки з земель водного фонду не відповідають ані вимогам чинного законодавства, ані фактичним обставинам справи.
Також, відповідач 2 зазначає, що станом на момент прийняття позивачем оспорюваних рішень та на момент укладення оскаржуваного договору оренди, так само як і на момент проведення державної реєстрації Земельної ділянки в ДЗК і присвоєння їй кадастрового номера, на Земельній ділянці штучно створена водойма була відсутня, що підтверджується договорами купівлі-продажу багаторічних насаджень (згідно з якими спірна земельна ділянка засаджена тополею сорту Dorskamp, технічною документацією по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки, виготовленої третьою особою (на земельній ділянці ставки з водою вже були відсутні, наявна залишкова заболоченість), відомостями Басейнового управління водних ресурсів (призначення розташованих на спірній земельній ділянці ставів - сільськогосподарські цілі), анкетою водного об'єкта (призначення ставів - інші сільськогосподарські цілі (засаджено енергетичною тополею), інженерно-технічними висновками і пропозиціями на покращення водозабезпечення ставків в рибогосподарсті «Комарно» Городоцького району Львівської області 2002 року та Інженерно- гідрологічні вишукування на виявлення глибин залягання рівнів в водотоках та трьох ставках ПАТ «Львівоблрибкомбінат» біля смт. Комарно Городоцького району Львівської області 2016 року.
З приводу реєстрації права власності на гідротехнічні споруди відповідач 2 зазначає, що відомості про стави було внесено до договору купівлі-продажу, технічного паспорту на підставі правовстановлюючих документів ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», які у свою чергу видавались на підставі інвентаризаційних даних товариства станом на момент приватизації. Вказані документи підтверджують, що ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» відчужувало відповідачу 2 не водні об'єкти, а комплекс будівель і споруд, конструктивні елементи, яких і складають споруду ставу.
На думку відповідача 2 ВАТ «Львівський облрибкомбінат» згідно із належним чином оформленими правовстановлюючими документами використовував земельну ділянку, площа якої складала 299,1069 га, для ведення рибного господарства, при цьому впродовж усього періоду користування земельна ділянка відносилась до земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується рішенням Бучалівської сільської ради від 17.12.2001 №69 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель ВАТ «Львівський облрибкомбінат» філії «Рибне господарство - Комарно», Державним актом 2001 року, Технічною документацією 2001 року, та додатково - звітністю форми 6-зем. Вказані вище документи розроблено/прийнято/видано/зареєстровано уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування, в межах встановленої чинним законодавством компетенції, а також спеціалізованими організаціями, які мають відповідні ліцензії та сертифікати у сфері землеустрою.
Прокурор в судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2025 року у справі № 914/654/24 та прийняти нове про відмову в задоволенні позову, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник позивача Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області в попередніх судових засіданнях заперечив вимоги апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні. Письмовий відзив не подавав, але в усних поясненнях вказав, що вважає позов прокурора безпідставним, оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії сільськогосподарського призначення, що підтверджується Технічною документацією з інвентаризації земель ВАТ «Львівський облрибкомбінат» філії «Рибне господарство - Комарно» та рішенням Бучалівської сільської ради від 17.12.2001 №69. Крім цього, позивач був зобов'язаний надати спірну земельну ділянку у користування з огляду на вимоги ст.120 ЗК України, яка містить імперативні норми, які зобов'язують орган місцевого самоврядування передати в оренду земельну ділянку новому власнику об'єктів нерухомості. Також, наголосив, що задоволення позову призведе до збитків територіальній громаді у виді ненадходження до бюджету коштів орендної плати та спричинить повторне звернення відповідача 2 про надання земельної ділянки в оренду, яке з огляду на наявність на ній комплексу об'єктів нерухомості підлягатиме до задоволення.
Представники відповідача 2 у судових засіданнях проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач 1 та третя особа у судове засідання повторно не з?явились, хоча були належним чином повідомлені про дату і час судового розгляду.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі Державного акта на право постіи?ного користування землею серія Б № 083017 (083018), якии? зареєстровании? в книзі запису державних актів на право користування землею, Рибгоспу «Комарне» Рибдільниці: «Катериничі», «Риболовка», «Центральна» надано в постіи?не користування для ведення рибного господарства земельну ділянку площею 606,9 га в межах згідно з планом землекористування.
Рішенням Бучалівськоі? сільськоі? ради Городоцького раи?ону Львівськоі? області № 69 від 17.12.2001 «Про затвердження матеріалів інвентаризаціі? земель ВАТ «Львівськии? облрибкомбінат філіі? «Рибне господарство - Комарно» затверджено ВАТ «Львівськии? облрибкомбінат філіі? «Рибне господарство - Комарно» в постіи?не користування земельну ділянку площею 299,1069 га. Земельну ділянку площею 10,8931 га віднесено до земель водного фонду (річка Верещиця). Зобов'язано підприємство оформити право користування земельною ділянкою площею 299,1069 га в межах згідно з планом користування, відповідно до вимог чинного законодавства.
Як вбачається з висновку Городоцького раи?онного відділу земельних ресурсів по технічніи? документаціі? з інвентаризаціі?, площа земельноі? ділянки постіи?ного користувача згідно з правовстановлюючими документами - 310 га, а згідно з технічною документацією - 299,1069 га. Характеристика земельноі? ділянки - північна околиця с. Катериничі, діючі ставки в заплаві річки Верещиця. За результатами розгляду технічноі? документаціі? рекомендовано видати правовстановлюючі документи на право постіи?ного користування земельною ділянкою площею 299,1069 га. Вилучити в запас 10,8931 га земель водного фонду. Цільове використання - для ведення рибного господарства.
Відповідно до кадастровоі? характеристики юридичноі? особи та і?і? землекористування (став «Катериничі») площа земельноі? ділянки становить 299,1069 га, в тому числі під водною поверхнею - 283,0369 га, під каналами - 0,3300га, під дамбами - 14,2400 га та під господарськими будівлями -1,5000га, функціональне призначення земель - ведення рибного господарства, правовий статус земель - землі сільськогосподарського призначення.
Рішенням Бучалівськоі? сільськоі? ради Городоцького раи?ону Львівськоі? області №69 від 17.12.2001 «Про затвердження матеріалів інвентаризаціі? земель ВАТ «Львівськии? облрибкомбінат філіі? «Рибне господарство - Комарно» вирішено:
затвердити ВАТ «Львівський облрибкомбінат» філії «Рибне господарство «Комарно» в постійне користування земельну ділянку площею 299,1069 га;
земельну ділянку площею 10,8931 га віднести до земель водного фонду (р. Верещиця);
землевпоряднику Дебі І.В. внести зміни в земельно-облікову документацію;
зобов'язати ВАТ «Львівський облрибкомбінат» оформити право на користування земельною ділянкою площею 299,1069 га в межах згідно з планом землекористування, відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з статутом ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» предметом діяльності товариства є, зокрема, вирощування ставкової риби, копчення риби, виробництво рибних консервів та ін., вирощування, заготівля сільськогосподарської продукції та ін.
Згідно з Державним актом на право постіи?ного користування землею № II - ЛВ №0045155, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постіи?ного користування землею за №2, якии? видано на підставі рішення Бучалівськоі? сільськоі? ради № 69 від 17.12.2001, ВАТ «Львівськии? обласнии? виробничии? рибнии? комбінат» надано в постіи?не користування для виробничих потреб 299,1069 га землі в межах згідно з планом землекористування.
Технічна документація на земельну ділянку ВАТ «Львівськии? обласний виробничий рибний комбінат» пройшла державну землевпорядну експертизу, про що свідчить висновок експертизи, проведеної Львівським обласний управлінням земельних ресурсів від 26.12.2001 №517.
Відповідно до Інженерно-технічних висновків і пропозицій на покращення водозабезпечення ставків в рибогосподарстві «Комарно» Городоцького району Львівської області, розроблених Львівською гідрогеолого-меліоративною експедицієюДержводгоспу України у 2002 році, на основі проведеного рекогносцирувального обстеження ставків та прилеглої території, технічного нівелювання з визначенням висотного положення, картографічних матеріалів М 1 : 25000 нами отримано такі результати:
1. Система ставків рибного господарства «Комарно» функціонує з точки зору їх водозабезпечення за допомогою машинної водоподачі (2 насосних станції).
2. Подача води із нижче розташованого ставка «Остроруг» в даний час неможлива, так як його НПР нижчий на 0,95 м від НПР ставка «Карасівка».
3. Питання самотічної водоподачі на сьогодні актуальне і потребує вирішення, тому пропонується підключити до системи водопостачання ставків водотік б/н із села Переможне.
4. Гідрологічний режим водотоку потребує детального інженерного вивчення, в комплексі із водогосподарськими розрахунками ставків.
5. В геодезичному відношенні отримано такі співвідношення рівнів: а) НПР ставка «Карасівка» - відмітка 97,76 м; б) Меженний рівень в р. Верещиці - 94,97 м; в) НПР ставка №1 -98,35м; г) НПР ставка №2 - 98,71 м; д) рівень води в межень водотоку б/н нижче автодорожних труб- 98,72м.
6. Самотічне водопостачання із водотоку б/н можливе (див.варіанти), яке буде значно полегшувати роботу насосних станцій, як в часі їх роботи так і в об?ємі перекачування (постачання).
Згідно з Інженерно-гідрологічними вишукування 2016 року Львівської гідрогеолого-меліоративної експедиції Львівського обласного управління водних ресурсів ставки на земельній ділянці площею 310 га у с. Катериничі Городоцького району були побудовані у 1920-1930 роках, на той час їх заповнення відбувалось по водопровідних каналах, за рахунок притоку ґрунтових вод та додатково використовувались насоси. Водночас, в процесі їх експлуатації умови самоплинного наповнення ставків погіршились у зв'язку із замуленням дна насосами та поглибленням дна річки Верещиця. Станом на 23.03.2016 комплекс ставків «Катериничі» не функціонує по своєму призначенню, вони безводні, їх ложе частково заростає рослинністю.
У 2017 році на замовлення ПрАТ «Львівськии? обласний виробничий рибний комбінат» третьою особою було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноі? ділянки в натурі (на місцевості), а 25.06.2020 відділом у Городоцькому раи?оні ГУ Держгекокадастру у Львівськіи? області здіи?снено державну реєстрацію земельноі? ділянки державноі? власності з кадастровим номером 4620981100:15:000:0002 площею 299,1069 га, категорія земель - землі водного фонду, цільове призначення - для рибогосподарських потреб, вид використання земельноі? ділянки - для виробничих потреб (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4620981100:15:000:0002 НВ-4615790692021 від 14.04.2021).
На підставі звернення ПрАТ «Львівськии? обласнии? виробничии? рибнии? комбінат», до якого долучено технічну документацію інвентаризаціі? земель ВАТ «Львівськии? облрибкомбінат філіі? «Рибне господарство - Комарно», у 2020 році третьою особою розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноі? ділянки в натурі (на місцевості), якою змінено категорію та цільове призначення земельноі? ділянки кадастровии? номер 4620981100:15:000:0002, а саме - відповідно до Класифікаціі? видів цільового призначення земель ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.13). Вищенаведене стало підставою для внесення 30.12.2020 змін до відомостеи? Державного земельного кадастру щодо категоріі? та цільового призначення земельноі? ділянки кадастровии? номер 4620981100:15:000:0002 та відомостеи? про суміжних землекористувачів.
На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Павлишин Х.М. 28.04.2021, реєстровий №362, укладеного між відповідачем 2 та ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», відповідач 2 набув у власність наступні будівлі і споруди:
-виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 507,2 кв.м. що знаходиться за адресою: Львівська область Городоцький район, Бучалівська сільська рада урочище «Катериничі» будинок, 1 (будівля рибацького будинку літ.А-1 площею 91,8 кв.м., будівля рибацького дому літ.Б-1 загальною площею 68,0 кв.м., будівля складу літ. Г-1 загальною площею 323,8 кв.м., стави №1, №2, №3, №4, №5, став №6 виросний, №7 - став водопадаючий, № 8 -водонапуск водопадаючого ставу, №9-водонапуск виросного ставу, № 10 - водонапуск ставу ставу №5, №11 - водонапуск ставу №3, №12 -водонапуск ставу №2, №13- перепускна споруда ставу №1, №14- перепускна споруда ставу №4, №17- водовипуск ставу №5, №18 - водовипуск виросного ставу, № 19 - водовипуск водопадаючого ставу).
Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 462098:1100:15:000:0002 площею 299,1069 га, цільове призначення: 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, для виробничих потреб, яка розташована не території Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області.
З метою реалізації права користування земельною ділянкою, яка до відчуження об'єктів нерухомості перебувала у постійному користуванні ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» на праві постійного користуванні згідно Державного акту серії ЛВ № 004515 від 28.12.2001, відповідач 2 звернувся з заявою до Комарнівської міської ради з проханням надати дозвіл на укладення Договору оренди земельної ділянки.
Рішенням від 02.08.2021 №629 «Про надання Дозволу на розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки для іншого сільськогосподарського призначення за межами с.Катериничі» Комарнівська міська рада надала дозвіл на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також припинила право постійного користування ПрАТ «Львівський обласний виробничий комбінат» вказаною земельною ділянкою.
В подальшому, відповідач 2 подав до Комарнівської міської ради розроблену технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка була затверджена рішенням Комарнівської міської ради від 02.11.2021 №996. Вказаним рішенням Земельна ділянка надана в оренду відповідачу 2 терміном на 15 років із орендною платою в розмірі 10 % від її нормативної грошової оцінки.
Рішенням від 03.02.2022 №1557 Комарнівська міська рада, за результатами розгляду листа відповідача 2, внесла зміни в рішення від 02.11.2021 №996, шляхом збільшення терміну оренди Земельної ділянки до 25 років та встановлення орендної плати на перших 3 роки оренди в розмірі 5 % від її нормативної грошової оцінки, починаючи з 4 і до 25 року оренди - в розмірі 8 % від її нормативної грошової оцінки.
На підставі вказаних рішень 01.05.2023 між Комарнівською міською радою та відповідачем 2 було укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області:
Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).
Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Звертаючись до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Комарнівської міської ради Львівського району Львівської обалсті, прокурор визначив останню як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, поряд з тим, зазначив, що вказаний орган не здійснював жодних дій, спрямованих на захист порушених інтересів держави (територіальної громади).
При цьому, порушення інтересів держави у спірному випадку полягає у порушенні процедури передачі спірної земельної ділянки в оренду, оскільки така належить до земель водного фонду, що порушує інтереси територіальної громади, які полягають незаконній державній реєстрації земельноі? ділянки водного фонду у Державному земельному кадастрі як земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення з фактичною незаконною зміною цільового призначення цієі? ділянки всупереч ч. 1 ст. 20 ЗК Украі?ни та ВК Украі??ни призвело до подальшого незаконного відведення за рахунок земель водного фонду земельноі? ділянки сільськогосподарського призначення та і?і? використання з порушенням і?і? законного цільового призначення.
Як встановлено судом, спірна земельна ділянка є земельною ділянкою комунальної власності. Так, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.04.2023 зареєстровано право комунальноі? власності на вказану земельну ділянку за Комарнівською міською радою Львівського раи?ону Львівськоі? області.
Разом з тим, саме Комарнівська міська рада Львівського району Львівської області, яка представляє інтереси територіальної громади, відповідно до вимог чинного законодавства мала діяти в інтересах такої територіальної громади та держави, однак, будь-яких дій на захист інтересів держави, на думку прокурора, не вчинила.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених ст.53 ГПК України та ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо суті спору:
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст.16 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.6 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу/ (ст.12 ЗК України).
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Відповідно до вимог ст.120 ЗК України (в редакції станом на момент прийняття рішення позивачем рішення від 02.11.2021 №996) у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач такого об'єкта зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт майна звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов'язаний не пізніше 30 днів з дня державної реєстрації права власності припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, та передати її у власність або оренду набувачу (власнику) такого об'єкта.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт (п.11 ст.120 ЗК України).
Відповідно до вимог ст.120 ЗК України (в редакції станом на момент укладення оспрюваного договору оренди) У разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об'єкт зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов'язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об'єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об'єкт.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу права власності на відповідний об'єкт у передачі йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт (п.13 ст.120 ЗК України).
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об'єктах природно-заповідного фонду), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою (ст.20 ЗК України).
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 37 ЗУ «Про Державнии? земельнии? кадастр», земельного кадастру технічноі? помилки (описка, друкарська, граматична, у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного арифметична чи інша помилка), допущеноі? органом, що здіи?снює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральнии? орган виконавчоі? влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, якии? перевіряє відповідність відомостеи? Державного земельного кадастру інформаціі?, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостеи??. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здіи?снює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.
Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок в документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здіи?снюється після виправлення помилок у зазначених документах.
Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документаціі? із землеустрою, оцінки земель, здіи?снюється після внесення змін до такоі? документаціі?.
Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здіи?снюватися також на підставі технічноі? документаціі? із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризаціі? земель чи рішення суду.
Як встановлено судом, спірна земельна ділянка перебувала у користуванні рибгоспу «Комарне» на підставі Державного акту на право користування землею серії Б № 083017(18) 1989 року. Відповідно до вказаного Державного акту 1989 року у користування ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» було відведено земельні ділянки: «Катериничі» - 310 га; «Риболовка» - 46,9 га, «Центральна» - 250 га, всього - площею 606,9 га в межах згідно з планом землекористування.
Згідно з Інженерно-гідрологічними вишукування 2016 року Львівської гідрогеолого-меліоративної експедиції Львівського обласного управління водних ресурсів ставки на земельній ділянці площею 310 га у с. Катериничі Городоцького району були побудовані у 1920-1930 роках, на той час їх заповнення відбувалось по водопровідних каналах, за рахунок притоку ґрунтових вод та додатково використовувались насоси. Водночас, в процесі їх експлуатації умови самоплинного наповнення ставків погіршились у зв'язку із замуленням дна насосами та поглибленням дна річки Верещиця.
Вперше вони були реконструйовані (1983-1985р.р) згідно проекту «Укрголоврибгоспу», де передбачалось їх функціонування за рахунок постачання води з ріки Верещиця двома насосними станціями та атмосферними опадами.
Отже, державний акт на право користування землею серії Б № 083017(18) 1989 року був виданий після проведення реконструкції ставків, за результатами проведення якої ставки були облаштовані двома насосними станціями, які стали основним джерелом їх поповнення водою.
Вказані обставини та штучне походження ставків сторонами не оспорюється.
Рішенням Бучалівськоі? сільськоі? ради Городоцького раи?ону Львівськоі? області №69 від 17.12.2001 «Про затвердження матеріалів інвентаризаціі? земель ВАТ «Львівськии? облрибкомбінат філіі? «Рибне господарство - Комарно» вирішено:
- затвердити ВАТ «Львівський облрибкомбінат» філії «Рибне господарство «Комарно» в постійне користування земельну ділянку площею 299,1069 га;
- земельну ділянку площею 10,8931 га віднести до земель водного фонду (р. Верещиця);
- землевпоряднику Дебі І.В. внести зміни в земельно-облікову документацію;
- зобов'язати ВАТ «Львівський облрибкомбінат» оформити право на користування земельною ділянкою площею 299,1069 га в межах згідно з планом землекористування, відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі вказаного рішення ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» видано Державний акт на право постійного користування землею серії II-ЛВ № 004515, який зареєстрований в книзі записів державних актів за №2 від 28.12.2001.
Також, згідно з звітністю 6-зем в облікових даних по землекористувачу ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» проведено зміни: замість 310 га за товариством надалі обліковувалось 299,1069 га, а 10,8931 га водного фонду - перейшли у відання Мостиського Управління осушних систем.
У матеріалах Технічної документації по інвентаризації земель та встановлення зовнішніх меж землекористування ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», 2001 році, на підставі якої прийнято рішення Бучалівськоі? сільськоі? ради Городоцького раи?ону Львівськоі? області №69 від 17.12.2001 та видано Державний акт на право постійного користування землею 2001 року міститься Пояснювальна записка та Кадастрова характеристика, відповідно до яких, земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення рибного господарства.
Зазначена Технічна документація пройшла державну землевпорядну експертизу, що підтверджується Висновком №51 від 26.12.2001 Львівського обласного управління земельних ресурсів.
Отже, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 2001 року у порівнянні з Державним актом на право користування землею 1989 року, з користування ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» вилучено земельну ділянку 10,8931 га та віднесено її до земель водного фонду. В подальшому, вказана земельна обліковувалась за водогосподарським підприємством - Мостиським Управлінням осушних систем. Інші землі площею 299,1069 га, які на той час відносились до земель сільськогосподарського призначення, залишено у користуванні ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат».
Відповідно до ст.5 ЗК УРСР 1970 року віднесення земель до вказаних в статті 4 цього Кодексу категорій провадиться відповідно до основного цільового призначення цих земель. Переведення земель з однієї категорії в іншу провадиться у випадках зміни основного цільового призначення цих земель. Віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, що приймають рішення про надання земель у користування, а у випадках, не пов'язаних з наданням земель в користування, - органами, що затверджують проекти землеустрою, якщо інший порядок не передбачений законодавством Союзу РСР та Української РСР.
Відповідно до ст.20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:
земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;
земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
В матеріалах справи відсутні рішення органів державної влади або місцевого самоврядування про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який відхилив аргументи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду з огляду на розташування на ній водних об'єктів.
Також, не заслуговують на увагу аргументи прокурора щодо неправомірності реєстрації за відповідачем 2 права власності на гідротехнічні споруди ставу, які ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» набув в процесі приватизації, а відповідач 2 придбав за договором купівлі-продажу, оскільки це не впливає на законність рішення Комарнівської міської ради рішення від 02.11.2021 №996, яке було ухвалене з огляду на наявність на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, та для виробничих потреб (п.5.1. договору оренди земельної ділянки), а не для обслуговування гідротехнічних споруд.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що не відповідає обставинам справи та чинному законодавству висновок суду першої інстанції про законність надання земельноі? ділянки в оренду на підставі ч.13 ст.120 ЗК Украі?ни, так як Відповідач-2 набув право власності лише на об'єкти нерухомості площею 507,2 кв.м., які розташовані на вказаніи? земельніи? ділянці.
Колегія суддів не погоджується з цими доводами прокурора, оскільки при поданні позову з підстав надмірності площі земельної ділянки порівняно з площею розташованої на ній нежитлової будівлі, на що посилався у тому числі прокурор у цій справі, слід враховувати, сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення (постанови Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 922/461/21, від 20.07.2022 №910/5201/19, від 06.09.2023 № 922/838/22, від 27.11.2024 № 907/606/23, від 14.01.2025 № 925/1225/20).
Суд першої інстанції встановив, що на спірній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна та інженерні споруди рибного господарства попереднього власника майна - ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», яке використовувалось ним у виробничій діяльності, що не заперечується жодною з сторін.
Відповідно до п.5.1. договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2023 року земельна ділянка передається в оренду з цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, вид використання - для виробничих потреб, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Враховуючи наведене, спірна земельна ділянка з її характеристиками та конфігурацією є необхідною для забезпечення здійснення виробничої діяльності на ній з використанням розташованих на ній об'єктів нерухомого майна, інженерних і інших споруд.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 11.02.2025 №911/2748/21.
Технічний стан об'єктів, що перебувають у власності відповідача 2, станом на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки не впливає на оцінку його законності, оскільки відповідач 2 як власник майна вправі розпоряджатись їм на власний розсуд, у т.ч. проводити ремонт, реконструкцію з метою приведення їх у стан, придатний для використання за цільовим призначенням.
Спірна земельна ділянка передавалась в оренду для виробничих потреб в межах, окреслених фактичним використанням, а не для нових цілей (наприклад, для нового будівництва, проведення нових видів виробничої діяльності чи ін.), тому колегія суддів не вбачає підстав для застосування усталеної практики Верховного Суду щодо незаконності рішень органу місцевого самоврядування у разі розпорядження значно більшою площею земельноі? ділянки, ніж необхідно для обслуговування набутих у власність об'єктів нерухомого маи?на, оскільки Верховним судом зроблено такий висновок у справах про відведення землі для нових видів діяльності (для прикладу, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 щодо отримання в оренду земельної ділянки для нового будівництва).
Враховуючи вимоги ч.13 ст.120 ЗК України колегія суддів відхиляє доводи прокурора про порушення позивачем вимог чинного законодавства при передачі в оренду земельної ділянки відповідачу 2.
Також, колегія суддів не може погодитись з аргументами прокурора про те, розташування спірної земельної ділянки як ділянки сільськогосподарського призначення неможливе в межах прибережної смуги річки Верещиця, оскільки прокурором не надано доказів, що спірна ділянка накладається на межі такої прибережної смуги.
Згідно з позицією відповідача 2, зі змісту Технічної документації в 2001 році вбачається, що межа спірної земельної ділянки з жодної із сторін не проходить по контурах річки Верещиця. Більш того, відповідно до карток закладки межових знаків відстань до річки становить більше 25 м, враховуючи те, що межа проходить по підошві існуючої дамби.
Також, як зазначалось вище, рішенням Бучалівськоі? сільськоі? ради Городоцького раи?ону Львівськоі? області №69 від 17.12.2001 «Про затвердження матеріалів інвентаризаціі? земель ВАТ «Львівськии? облрибкомбінат філіі? «Рибне господарство - Комарно» вирішено, зокрема, земельну ділянку площею 10,8931 га віднести до земель водного фонду (р. Верещиця), після виконання якого вказана земельна ділянка обліковувалась за водогосподарським підприємством - Мостиським управлінням осушних систем. Зазначені обставини, згідно з позицією відповідача 2 та позивача свідчать про вилучення з користування ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» земельної ділянки прибережної смуги річки.
Зі змісту долучених документів, зокрема технічної документації на спірну земельну ділянку, неможливо встановити межі прибережної смуги річки Верещиця, яка відповідно до вимог чинного законодавства має становити 25 м (у разі відсутності затвердженої землевпорядної документації).
Враховуючи те, що прокурором не надано доказів, які б підтверджували факт накладення меж спірної земельної ділянки на межі прибережної смуги річки Верещиця, доводи прокурора у цій частині також не знайшли свого підтвердження.
З приводу доводів прокурора про порушення вимог чинного законодавства державним кадастровим реєстратором при зміні відомостей у Державному земельному кадастрі щодо цільового призначення спірної земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.
19.06.2020 через електроннии? кабінет сертифікованого інженера-землевпорядника надіи?шла заява від ПрАТ «Львiвськии? облрибкомбiнат» про державну реєстрацію земельноі? ділянки, площею 299,1069 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцькии? раи?он, Бучалівська сільська рада, цільове призначення: 10.07 для рибогосподарських потреб, категорія земель: землі водного фонду, вид використання: для виробничих потреб, згідно технічноі? документаціі? із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноі? ділянки в натурі (на місцевості).
25.06.2020 кадастровим реєстратором, було прии?няте рішення про реєстрацію вищезгаданоі? земельноі? ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровии? номер 4620981100:15:000:0002.
30.12.2020 через електроннии? кабінет сертифікованого інженера-землевпорядника надіи?шло повідомлення від ПрАТ «Львiвськии? облрибкомбiнат» про виявлення технічноі? помилки щодо земельноі? ділянки з кадастровим номером 4620981100:15:000:0002.
До вказаного повідомлення було долучено по інвентаризації земель та встановленню зовнішніх меж землекористування ВАТ «Львівськии? облрибкомбінат» та рішення Бучалівської сільської ради від 17.11.2001 №69. В складі даноі? документаціі? був наявнии? лист ПАТ «Львівськии? обласнии? виробничии? рибнии? комбінат» до СПД Пархуця Руслана Богдановича від 20.11.2020 року №342 з якого вбачається, що ПАТ «Львівськии? обласнии? виробничии? рибнии? комбінат» просить внести зміни в Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноі? ділянки в натурі (на місцевості) на територіі? Бучалівськоі? сільськоі? ради та в електронному варіанті (обмінному фаи?лі), так як виявлено розбіжності щодо категоріі? та цільового призначення спірноі? земельноі? ділянки.
30.12.2020 державним кадастровим реєстратором було внесено виправлення до відомостеи? ДЗК, згідно Технічноі? документаціі? із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноі? ділянки в натурі (на місцевості), виконавець СПД Пархуць Руслан Богданович, у відомості щодо цільового призначення з 10.07 для рибогосподарських потреб на 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення та категорію земель з землі водного фонду на землі сільськогосподарського призначення, щодо земельноі? ділянки з кадастровим номером 4620981100:15:000:0002.
Виправлення помилки державним кадастровим реєстратором було здійснено у порядку, визначеному ч. 1, 3, 4, 5 ст. 37 ЗУ «Про Державнии? земельнии? кадастр» на підставі заяви користувача земельної ділянки та технічноі? документаціі? із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), відтак колегія суддів не погоджується з доводами скаржника у цій частині.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї (згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права;
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та Перший протокол до Конвенції, а відтак, в силу статті 9 Конституції України, вони є частиною національного законодавства України;
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права;
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права;
Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном»; до таких активів може відноситися право оренди;
Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколів велика увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу; зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності;
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності», ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту;
У контексті даної справи слід зауважити, що отримавши у порядку, передбаченому чинним законодавством, земельну ділянку в оренду, Відповідач-2, мав «правомірні очікування» та «законні сподівання» щодо продовження користування нею на цих правах, які підлягають захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на викладені обставини;
Також, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах; друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також - чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності; отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення; справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач, внаслідок втручання в її право власності, понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду»; втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності; принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання; «справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якої необхідно досягти, та засобами, які застосовуються; необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
З огляду на наведене, доводи прокурора про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними, а саме рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2025 року у справі № 914/654/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури - без задоволення.
Матеріали справи № 914/654/24 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 11 липня 2025 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.