14 липня 2025 року
м. Київ
справа № 369/10731/22
провадження № 51-2307 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року щодо останнього,
встановив:
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від
21 квітня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на її користь 10 000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишено без задоволення. В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2023 року змінено, відповідно до
ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_5 від покарання на підставі п. 1 ч. 1
ст. 49 КК України. В решті вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 25 жовтня 2022 року, близько 02 год, перебуваючи у квартирі за місцем проживання за
адресою:
АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин підійшов до ОСОБА_6 та штовхнув її, внаслідок чого остання вдарилась об стіну. В подальшому, взявши в руки віник з ручкою, наніс ним потерпілій один удар по правій нозі в область стегна та один удар по лівій нозі нижче стегна. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 стиснув потерпілу за плечі та виштовхав із квартири.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 потерпілій були заподіяні синці плечей та стегон, правої підлопаткової ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування вказує про те, що висновки суду про насильницькі дії
ОСОБА_5 по відношенню до потерпілої не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. При цьому звертає увагу на те, що суди, надавши перевагу свідченням потерпілої, порушили приписи ст. 17 КПК України, тобто недотримались стандарту доказування поза розумним сумнівом. На думку захисника, висновки про наявність у обвинуваченого умислу на завдання легких тілесних ушкоджень, є помилковими.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України з огляду на таке.
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для перегляду судового рішення в касаційному порядку.
При розгляді скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Таким чином, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційної скарги
ОСОБА_4 щодо недостовірних показів свідка ОСОБА_7 , оскільки вони стосуються невідповідності висновків суду фактичних обставинам справи, що не є предметом касаційного розгляду.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні всіх ознак кримінального правопорушення передбаченого КК України.
В ході судового розгляду місцевий суд дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 125 КК України, який зроблено з додержанням положень
ст. 23 КПК України на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, що підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Так, згідно з вироком, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, зокрема, на підставі:
- показань потерпілої ОСОБА_6 , яка вказала, що 25 жовтня 2022 року, близько 02 години, поки вона спала в кімнаті з малолітньою дитиною, до кімнати зайшов чоловік ОСОБА_5 та раптом почав її будити. Він витягнув її за руки з кімнати, після чого схопив обома руками за плечі та штовхнув об стіну, внаслідок чого вона вдарилась головою та відчула сильний біль. Між ними почалась сварка, під час якої ОСОБА_5 наказував їй зібрати свої речі та йти геть з квартири. Після того, як він почав погрожувати викинути її речі через вікно, вона розвернулась та намагалась вийти з кухні у коридор. В цей час відчула, як ззаду ОСОБА_5 наніс їй удари по обох боках стегон залізною ручкою віника, а потім схопив її за комір, виштовхав з квартири та зачинив двері. Після цього, вона побігла до знайомої ОСОБА_7 , розповіла їй, що сталося, та з її допомогою викликала поліцію;
- показань свідка ОСОБА_7 , відповідно до яких, вночі 25 жовтня 2022 року до неї прийшла ОСОБА_6 та розповіла про сварку з чоловіком, який штовхнув її об стіну. Вона побачила в останньої почервоніння на стегнах і передпліччях. Разом вони викликали поліцію;
- протоколу слідчого експерименту від 25 жовтня 2022 року, з якого слідує, що ОСОБА_6 відтворила обставини нанесення їй тілесних ушкоджень
ОСОБА_5 ;
- висновку експерта № 146 від 26 жовтня 2022 року, відповідно до якого при судово-медичному огляді у ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження: синці плечей та стегон, правої підлопаткової ділянки. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету, за давністю можуть відповідати вказаному в постанові терміну та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Синці внутрішньої поверхні лівого плеча та зовнішньої поверхні правого плеча виникли від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту, інші синці виникли від дії тупого предмету подовгастої конфігурації;
- висновку експерта № 224/Д від 26 жовтня 2022 року про те, що синці на стегнах потерпілої могли утворитися від ударів предметом на зразок ручки віника, а синці на плечах - від стискання руками, як це зазначала остання під час слідчого експерименту.
На підставі аналізу наведених доказів місцевий суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки поза всяким розумним сумнівом, на підставі безпосередньо досліджених належних, допустимих, достовірних, у сукупності достатніх та взаємопов'язаних доказів встановлено, що ОСОБА_5 умисно наніс тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 , штовхнувши її об стіну, вдаривши двічі ручкою віника по ногах та стиснувши за плечі, чим спричинив легкі тілесні ушкодження.
Доводи захисника про те, що досліджені докази не підтверджують вини
ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, є необґрунтованими, оскільки проаналізовані судом першої інстанції обставини вчиненого кримінального проступку, спосіб його вчинення, знаряддя та локалізація тілесних ушкоджень, поведінка обвинуваченого, його відносини з потерпілою, показання свідка ОСОБА_7 свідчать про направленість умислу
ОСОБА_5 на заподіяння тілесних ушкоджень та бажання настання шкідливих наслідків для потерпілої.
При цьому, на переконання Суду, за встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_5 були умисними та направлені на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю потерпілої.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги захисника щодо покладення в основу обвинувального вироку неналежних та недопустимих доказів, оскільки касаційна скарга не містить конкретних аргументів в цій частині, що позбавляє колегію суддів можливості їх перевірити, натомість вказані доводи зводяться до незгоди з оцінкою доказів.
За приписами статей 370, 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури, в межах доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 , які є аналогічними доводам його касаційної скарги, апеляційний суд дійшов належного висновку, що всі зібрані докази, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання і оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Разом з цим, апеляційним судом було спростовано твердження захисника про недостовірність показань свідка ОСОБА_7 , оскільки усі докази, у тому числі дані з висновків експерта № 224/Д та № 146 від 26 жовтня 2022 року та показання потерпілої, узгоджуються між собою, протиріч не мають, досліджені судом першої інстанції повно та об'єктивно.
Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на фактичні дані протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , оскільки повідомлені потерпілою обставини нанесення тілесних ушкоджень в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму їх утворення та способу спричинення.
При цьому, вказаний суд проаналізував доводи апеляційної скарги, належним чином їх перевірив, надав достатні відповіді на них, з наведенням мотивів постановленого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.
У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово зазначав, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у його скоєнні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від
08 жовтня 2019 року в справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року в справі
№ 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року в справі № 760/23459/17 ).
Цей стандарт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , на думку колегії суддів касаційного суду, було дотримано.
При призначенні ОСОБА_5 виду та розміру покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, а також вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, що віднесено до обставини, яка обтяжує покарання, тому дійшов обґрунтованого висновку, що достатнім є покарання у виді штрафу, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що відповідно до вимог статей 50, 65, КК України призначене ОСОБА_5 покарання, відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є достатнім і необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам ст. ст. 370, 374, 419 КПК України.
Таким чином, вагомих аргументів, які б свідчили про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не наведено та Судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року щодо останнього.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3