15 липня 2025 року
м. Київ
справа № 991/3291/25
провадження № 51 -2439 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2025 року,
встановив:
Ухвалою судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2025 року залишено без розгляду заяву про відвід судді ОСОБА_6 від розгляду заяви про відвід; відмовлено у задоволенні клопотання про виклик підозрюваних, стосовно яких надано дозвіл на здійснення спеціального розслідування; відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів; відмовлено у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків; відмовлено у задоволенні заяви захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 від розгляду справи №991/3291/25.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 на вказану вище ухвалу судді.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати вказану вище ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, позбавив сторону захисту доступу до правосуддя, безпідставно відмовивши у відкритті апеляційного провадження. В обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскарженому рішенні вказав, що предметом розгляду є ухвала слідчого судді, хоча по суті розглядалася ухвала суду, якою відмовлено у задоволенні відводу слідчому судді та яка, на думку захисника, підлягає апеляційному оскарженню.
Перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з такого.
Зі змісту ухвали судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2025 року вбачається, що суддя, розглянувши заяву захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 , відмовив в її задоволенні, а також відмовив у задоволенні заявлених в ході розгляду клопотань та залишив без розгляду заяву про відвід судді ОСОБА_6 .
Порядок вирішення питання про відвід визначається статтею ст. 81 КПК України.
Положеннями ст. 81 ч. 1 КПК України, окрім іншого, передбачено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ст. 35 ч. 3 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 3 ч. 1 п. 18 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Таким чином, чинний КПК України не передбачає обмежень щодо розгляду заявленого слідчому судді відводу іншим суддею цього ж суду, визначеному у порядку ст. 35 ч. 3 КПК України, який також наділений повноваженнями слідчого судді у відповідному суді.
Однак, враховуючи, що функції слідчого судді щодо судового контролю в межах досудового розслідування й функції судді, який вирішує питання щодо заявленого іншому слідчому судді чи судді відводу, є різними, вбачається некоректною вказівка в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2025 року про те, що на розгляд надійшла апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2025 року, а не ухвала судді відповідного суду.
Згідно зі ст. 129 ч. 2 п. 8 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що зазначеною статтею Конституції України гарантується право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, виходячи з чого КПК України визначає, в яких випадках і які саме рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження окремих судових рішень, якими не завершується розгляд кримінального провадження по суті, має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
Відповідно до ст. 392 ч. 1 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 399 ч. 4 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, захисник ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу судді Вищого антикорупційного суду, якою відмовлено в задоволенні заяви захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 , оскарження якої в апеляційному порядку не передбачено КПК України, зокрема статтями 81, 392 цього Кодексу.
Так, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ст. 399 ч. 4 цього Кодексу, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 .
Верховний Суд погоджується з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 , проте не з підстав, що зазначені в оскаржуваному судовому рішенні.
Так, рішення про відмову у відкритті провадження суддя апеляційного суду обґрунтував тим, що оскарження ухвали не передбачено частинами 1, 2 ст. 309 КПК України, якими встановлено перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Водночас колегія суддів зазначає, що заяву про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду відповідно до положень ст. 81 ч. 1 КПК України розглянув суддя цього ж суду, а не слідчий суддя, у зв'язку з чим апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, повинен був керуватися положеннями ст. 392 КПК України.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд констатує, що некоректність мотивів постановлення ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки не перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, адже висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , з підстави, що ухвала судді Вищого антикорупційного суду не може бути оскаржена в апеляційному порядку, є правильним.
Статтею 428 частиною 2 пунктом 2 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, з касаційної скарги та наданих копій судових рішень колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, а тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2025 року необхідно відмовити.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3