15 липня 2025 року
м. Київ
справа № 695/4824/23
провадження № 51-2720ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року,
встановив:
Захисник ОСОБА_4 звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій порушив питання про зміну вказаного судового рішення.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінальногопроцесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу захисником подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень
при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
(ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи
в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, захисник у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції права на захист засудженого, тобто допущене судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, як підставу, визначену п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, для скасування або зміни оскарженого судового рішення, доводів на обґрунтування такої позиції
із урахуванням положень ст. 412 КПК не наводить.
Більш того, позиція захисника є незрозумілою, оскільки він убачає можливим
за наявності порушення права на захист засудженого змінити оскаржену ухвалу апеляційного суду в частині призначеного покарання. Зазначене вказує на допущені суперечності при складанні касаційної скарги, оскільки мотивувальна частина скарги не узгоджується з прохальною її частиною.
До того ж захисник, як убачається з касаційної скарги, на початку мотивувальної частини зазначає про те, що він не заперечує доведеності вини ОСОБА_5
у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, тоді як далі за змістом вказує на те, що доведеність вини його підзахисного ґрунтується на доказах, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, що не дало можливості об'єктивно встановити наявність в діях
ОСОБА_5 корисливого мотиву. Наведене також свідчить про непослідовність позиції захисника.
Крім того, слід звернути увагу захисника на те, що неповнота судового розгляду, на яку є посилання у поданій касаційній скарзі, в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Також захисник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані вимоги
статей 69 та 69-1 КК, однак доводів на обґрунтування такої позиції його касаційна скарга не містить.
Поряд із цим захисник, вказуючи на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, як на підставу, передбачену
п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК, для зміни оскарженого судового рішення, лише формально посилається на несправедливість призначеного ОСОБА_5 покарання, при цьому не наводить доводів щодо його явної несправедливості з огляду на положення
ст. 414 цього Кодексу.
Крім цього, не містить касаційна скарга доводів на обґрунтування заявленої
у прохальній частині скарги вимоги про призначення засудженому покарання
без позбавлення волі із застосуванням іспитового строку.
Все вищевказане перешкоджає суду касаційної інстанції визначитись з предметом перевірки у касаційному порядку.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи,
яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак вимоги захисника про зміну оскарженої ухвали шляхом призначення засудженому покарання без позбавлення волі із застосуванням іспитового стоку
є неконкретними, оскільки жодних норм, на підставі яких захисник убачає за можливе ухвалення такого рішення судом касаційної інстанції, прохальна частина не містить, при тому що у мотивувальній частині скарги захисник посилається як на положення
ст. 69 КК, так і на положення ст. 69-1 КК, тоді як вказаними нормами не передбачено призначення покарання із іспитовим строком. Крім того, захисник у мотивувальній частині вказує на те, що може мати місце пом'якшення покарання, що не відображено у прохальній частині скарги.
Крім цього, як убачається з постановлених судових рішень щодо ОСОБА_5 , покарання йому призначено вироком місцевого суду, який він не оскаржує, тоді як захисник просить змінити лише ухвалу апеляційного суду, якою вирок в частині призначеного покарання залишено без змін, що також вказує на допущені суперечності.
Отже, захисник має чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги, яке саме рішення повинен прийняти Суд з урахуванням положень вказаної статті.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття
касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим
ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу захисника без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків,
що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою,
яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК не додано усіх документів, які мають подаватися разом
з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на ухвалу Черкаського апеляційного суду
від 29 квітня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів
із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3