14 липня 2025 року
м. Київ
справа № 272/550/22
провадження № 51-2730ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на указані вище судові рішення, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. При цьому такі вимоги повинні відповідати положенням ст. 436 цього Кодексу.
Статтею 436 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Відповідно до її змісту, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року та ухвалити виправдувальний вирок.
Указана вимога не відповідає повноваженням суду касаційної інстанції, визначеним ст. 436 КПК, за наслідками розгляду касаційної скарги, оскільки у випадку скасування судового рішення, суд касаційної інстанції може лише призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції або закрити кримінальне провадження, про що в касаційній скарзі не йдеться.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому, особі, яка подає касаційну скаргу, необхідно керуватися положеннями ст. 433 КПК, за якими суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, керується фактичними обставинами, встановленими місцевим та апеляційним судами, і перевіряє лише правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин.
Всупереч вищезазначеним нормам кримінального процесуального закону, засуджений у касаційній скарзі викладає мотиви щодо незгоди із встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, в обґрунтування чого, серед іншого, наводить власну оцінку окремим доказам на предмет їх достовірності, а також наводить доводи про неповноту судового розгляду, що може бути предметом перевірки суду апеляційної інстанції, однак, згідно з положеннями статей 433, 438 КПК, не входить до меж перегляду Верховним Судом.
Стверджуючи про недопустимість як доказу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5 , засуджений не вказує, яких порушень припустились суди під час оцінки вказаного доказу, з огляду на положення ст. 94 КПК.
Засуджений також не зазначає, яких порушень допустили суди, не вживши, за його твердженням, заходів для проведення стаціонарної комісійної судово-медичної експертизи за його участю.
Аналогічні доводам касаційної скарги захисника питання, зокрема щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинами кримінального провадження, були предметом оцінки суду апеляційної інстанції,який за результатами перегляду вироку місцевого суду надав на них свої відповіді.
Касаційна скарга не містить мотивів щодо того, яких порушень приписів кримінального процесуального закону було допущено судом апеляційної інстанції при апеляційному перегляді вироку місцевого суду, з огляду на межі та порядок, передбачені статтями 404, 405 КПК, щодо його здійснення, а також які конкретні доводи сторони захисту залишились без уваги чи отримали неналежну оцінку, чи були у суду процесуальні підстави до перевірки будь-яких обставин чи доказів повторно в контексті положень ч. 3 ст. 404 КПК тощо. Про невідповідність оскарженої ухвали апеляційного суду нормам статей 370, 419 КПК у касаційній скарзі також не йдеться.
Згідно з ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються. Усупереч вказаній нормі закону до касаційної скарги додано, окрім належним чином оформленої копії оскарженої ухвали апеляційного суду, роздрукований з Єдиного державного реєстру судових рішень вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2025 року, де міститься знеособлена інформація про учасників судового розгляду, що позбавляє Верховний Суд можливості встановити належність даного рішення до особи засудженого та обставин провадження.
З огляду на те, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, викладене вище перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3