15 липня 2025 року
м. Київ
справа № 761/39546/24
провадження № 61-8267ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Укрспецзв'язок», Державної адміністрації служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Казенного підприємства «Укрспецзв'язок», Державної адміністрації служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року залишено без змін.
10 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається конкретна норма права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань, не дослідив докази, проте чітко не зазначає підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового зборуза подання касаційної скарги з посиланням на те, що він не має фізичної можливості працювати, має тимчасові підробітки, через силу долаючи стани від опромінення, а також перебуває під репресіями підприємства «Укрспецзв'язок», яке є правонаступником радянського КДБ.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Оцінивши доводи заявника, факт сплати заявником судового збору за подання позовної заяви у розмірі 15 140,00 грн, апеляційної скарги - у розмірі 22 710,00 грн, суд дійшов висновку, що вказані ОСОБА_1 у клопотанні доводи не підтверджують розмір його доходів, а отже клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скаргине може вважатись обґрунтованим і не підлягає до задоволення.
Зважаючи на те, що позовну заяву подано у жовтня 2024 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2024 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року становив 3 028,00 грн.
Ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
1 211,20 грн (3 028,00 грн*0,4) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 15 140,00 грн (3 028,00 *5) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Заявником у позовній заяві заявлено вимоги про стягнення грошових коштів, що мають майновий характер. Ціна позову становить близько 31 022 794,00 грн.
Отже, заявнику, який на стадії касаційного розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 30 280,00 грн (15 140,00 грнх 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Водночас подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам, визначеним пунктами 4 і 6 частини другою статті 392 ЦПК України, у яких зазначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується, клопотання особи, яка подає скаргу.
За приписами статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
У касаційній скарзі заявником зазначено, що касаційна скарга подана на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, також у прохальній частині заявник ставить питання лише про скасування постанови Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року. Однак відповідно до змісту касаційної скарги заявник не погоджується із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , однак вимог щодо скасування рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року, яке залишене постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року без змін, касаційна скарга не містить.
Зважаючи на викладене вище, заявнику слід уточнити касаційну скаргу, зокрема її прохальну частину (з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 409 ЦПК України) та надіслати належним чином оформлену уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду.
Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником не зазначено у касаційній скарзі усіх учасників справи, а саме: Казенного підприємства «Укрспецзв'язок», Державної адміністрації служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комунального підприємства «Київський метрополітен» (відповідачів у справі).
За змістом пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України укасаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Таким чином, заявнику необхідно надіслати на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням всіх учасників справи та підстав касаційного оскарження разом з копіями касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.
Керуючись статтями 136, 185, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 рокузалишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 31 липня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом, - повернення касаційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников