09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 686/27912/23
провадження № 61-8896св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та Порядок», Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Іваницьким Андрієм Мироновичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2024 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 травня 2024 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та Порядок» (далі - ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» (далі - ТОВ «Преміум Лігал Колекшн») про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком (далі - ВАТ КБ) «Надра», яке в подальшому змінило назву на ПАТ КБ «Надра», був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого йому надано у кредит грошові кошти у сумі 106 890 доларів США строком до 14 лютого 2028 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,89 % річних з метою проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 15 лютого 2008 року № 7 щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 15 лютого 2008 року між ними був укладений договір іпотеки. Відповідно до умов договору він передав в іпотеку банку належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .
30 квітня 2020 року ПАТ КБ «Надра» і ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» уклали договір відступлення прав вимоги № GL3N217215_ПВ, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до нього.
18 листопада 2021 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» відчужило ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок» за договором купівлі-продажу спірну квартиру.
Вважав, що договір купівлі-продажу квартири укладений з порушенням вимог законодавства, тому квартира підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння. Іпотекодержатель не набуває права звернення на предмет іпотеки у разі відсутності належного надсилання вимоги іпотекодавцю про дострокове виконання основного зобов'язання, що не було зроблено іпотекодавцем.
Крім того, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» у порушення вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку» не повідомило його письмово про продаж предмета іпотеки за 30 днів до укладення договору.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд витребувати із чужого незаконного володіння ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок» на його користь квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 травня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок» набуло право власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку, відповідно до процедури, встановленої Законом України «Про іпотеку», у тому числі, й щодо надіслання вимоги іпотекодавцю. А тому підстав для витребування квартири немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Іваницький А. М., поданій до Верховного Суду у червні 2024 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не надсилало йому будь-яких вимог про погашення заборгованості з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, тому останнє не може вважатися таким, що набуло право відчужувати предмет іпотеки у зв'язку з порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Наявні у справі докази надіслання такої вимоги є неналежними, оскільки, на його думку, вони не підтверджують факт надіслання та отримання ним саме передбаченої законом вимоги.
Зазначає, що при відчуженні квартири її ціна не узгоджувалась, оцінювач безпосередньо не оглядав об'єкт оцінки та визначив вартість квартири виключно на основі інформації, наданої замовником.
Крім того, вважає, що відчуження спірної квартири порушує права та законні інтереси його дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які мають право користування квартирою. Служба у справах дітей дозвіл на продаж квартири не надавала. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у залученні її до участі у справі як третьої особи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2024 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а наведені заявником постанови Верховного Суду не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
24 липня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», яке в подальшому змінило назву на ПАТ КБ «Надра», був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого йому надано у кредит грошові кошти у сумі 106 890 доларів США строком до 14 лютого 2028 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,89 % річних з метою проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 15 лютого 2008 року № 7 щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 15 лютого 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .
30 квітня 2020 року ПАТ КБ «Надра» і ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» уклали договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким банк відступає новому кредитору належні ОСОБА_1 , а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів гарантів, зазначених в Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників.
У Додатку № 1 до цього договору під № 382 боржником зазначений ОСОБА_1 .
28 вересня 2021 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» вимогу про усунення порушень, шляхом погашення заборгованості та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку у разі непогашення заборгованості (а. с. 77-78).
18 листопада 2021 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» за договором купівлі-продажу нерухомого майна відчужило ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок» квартиру АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 та постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 05 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18, від 19 травня 2021 року у справі № 523/17998/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 619/4981/13-ц, від 06 березня 2024 року у справі № 756/3939/20, від 05 червня 2024 року у справі № 336/735/22, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Іваницького А. М., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги, перевірка якої здійснена у межах її доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, висновків судів не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).
Частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Положеннями частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до частин першої-другої статті 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши, що у ОСОБА_1 була наявна кредитна заборгованість, чого він не оспорював, умовами іпотечного договору було передбачено іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем, який направив іпотекодавцю вимогу про виконання вимог у встановленому Законом України «Про іпотеку» порядку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні його позову, як безпідставному.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не надсилало йому будь-яких вимог про погашення заборгованості з попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, є безпідставними та спростовуються встановленими судами обставинами та наявними у справі доказами. Зокрема, у справі міститься рекомендоване повідомлення про направлення та вручення 28 вересня 2021 ОСОБА_1 поштового відправлення - вимоги про усунення порушень від 24 вересня 2021 року, в якій товариство повідомило про набуття ним права вимоги за кредитним договором, наявність заборгованості позичальника та необхідність погашення заборгованості протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги, а також попередило про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, у разі не усунення заборгованості (а. с. 77-78).
Верховний Суд, так само як і суд апеляційної інстанції, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, не бере до уваги доводи заявника щодо неналежної суми продажу спірної квартири, оскільки позивач не заявляв таких підстав позову у позовній заяві, такі доводи не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, тому суд касаційної інстанції не вправі перевіряти їх (статті 13, 400 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції також правильно відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які є аналогічними з доводами його касаційної скарги, про те, що суди не залучили до розгляду справи Службу у справах дітей Хмельницької міської ради, оскільки частиною четвертою статті 19 СК України визначено категорії справ, при розгляді яких обов'язковою є участь органу опіки та піклування, а справа, яка переглядається, не відноситься до цього переліку. Більше того, ОСОБА_1 не звертався в межах цієї справи з позовними вимогами в інтересах дітей, будь-яких вимог, які б стосувалися безпосередньо дітей: виселення чи зняття з реєстрації місця проживання, у межах цієї справи заявлено не було.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15), яка була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Посилання заявника на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, оскільки викладені в них висновки, за встановлених саме у цій справі обставин, не суперечать таким постановам.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість його судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Іваницьким Андрієм Мироновичем,залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 травня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець