Справа № 991/9195/23
Провадження 1-кп/991/113/23
12 червня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні №42019000000002238 від 22.10.2019, за обвинуваченням:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України,
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про дозвіл на здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_11 , вимоги якого обґрунтовані наступним.
У кримінальному провадженні № 42019000000002238 від 22.10.2019 на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду 13.03.2023 у справі 991/1741/23 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_11 .
Повідомлення про ухвалення слідчим суддею рішення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_11 15.03.2023 розміщено на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та 21.03.2023 опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр».
При цьому, постановою від 15.01.2015 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_11 , який триває до цього часу. 03.09.2019 винесено постанову про повторне оголошення підозрюваного ОСОБА_11 у міжнародний розшук.
За твердженням прокурора в матеріалах кримінального провадження наявні фактичні дані про перебування ОСОБА_11 на території російської федерації, де він у грудні 2016 року приймав участь у судових засіданнях Дорогомилівського районного суду Москви та надавав свідчення з метою визнання подій лютого 2014 року в Україні державним переворотом, а також у лютому 2017 року приймав участь в телеефірі російського телебачення та розповідав про свою точку зору на вказані події.
Крім того прокурор зазначив, що відповідно до показань працівників Управління державної охорони ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , якими у лютому 2014 року здійснювалася охорона колишнього Президента України ОСОБА_14 , ОСОБА_11 супроводжував ОСОБА_14 в період з 21.02.2014 по 23.02.2014 при перетинанні останнім державного кордону України на гвинтокрилі та літаку, який належав російській федерації, в напрямку з території рф (держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) до військової частини збройних сил рф на території Автономної республіки Крим.
При цьому, відповідно до інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_11 в'їхав до України 11.01.2014, після чого офіційно у встановленому порядку в лютому 2014 року та до цього часу державний кордон не перетинав ні в напрямку виїзду ні в напрямку в'їзду.
Вказані обставини за переконанням прокурора свідчать, що ОСОБА_11 за сприяння органів влади російської федерації разом з ОСОБА_14 та самостійно мав можливість перетинати державний кордон України та російської федерації поза митним та прикордонним контролем для переховування від досудового слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Прокурор стверджує, що саме тому ОСОБА_11 , перетнувши державний кордон України з метою виїзду в російську федерацію поза митним та прикордонним контролем України, за сприяння військових російської федерації продовжує перебувати та переховуватись на території російської федерації, де він може бути упевненим у тому, що перебуватиме поза межами процесуальної можливості органу досудового розслідування та суду досягти виконання ним процесуальних обов'язків підозрюваного через невмотивоване ігнорування російської федерацією запитів Генеральної прокуратури України про правову допомогу.
Прокурор зазначив, що обізнаність ОСОБА_11 про розпочате стосовно ного кримінальне провадження не заперечується і його захисником ОСОБА_7 . Більш того, вона прямо вказує на необхідність узгодження позицій з ОСОБА_11 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 вимоги поданого ним клопотання підтримав та просив суд клопотання задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримав клопотання прокурора та просив задовольнити з викладених в ньому підстав.
Захисник ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила відмовити в його задоволенні. Звернула увагу колегії судів на те, що прокурором не доведено факту знаходження ОСОБА_11 в міжнародному розшуку. Крім того, на думку захисту, при постановленні ухвали від 13.03.2023 про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_11 слідчий суддя ВАКС вийшов за межі своїх процесуальних повноважень, а тому постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом.
Одночасно з цим захист звертає увагу, що на той час, коли ОСОБА_11 виїхав з України на початку 2014 року, він не був підозрюваним в жодному кримінальному проваджені. Тобто, будь яких перешкод для виїзду ОСОБА_11 з країни з боку органів слідства не було встановлено, при цьому ОСОБА_11 був вимушений покинути країну у зв'язку з реальною загрозою його життю.
Захист звертає увагу суду, що ОСОБА_11 ніколи не мав наміру ухилитися від кримінальної відповідальності, а навпаки неодноразово в ході слідства намагався добровільно з'явитися до органів досудового розслідування для виконання необхідних слідчих дій, проте в цьому йому було відмовлено. Крім того в травні 2019 року ОСОБА_11 особисто звернувся з заявою до Служби безпеки України, Національної поліції та Генеральної прокуратури України про своє бажання явитися та прийняти участь в виконанні усіх необхідних слідчих та процесуальних діях, для чого просив припинити державний розшук, на що йому було відмовлено.
Захисник вважає, що посилання прокурора, що ОСОБА_11 в грудні 2016 року прийняв участі в засіданні Дорогомилівського районного суду та в лютому 2017 року в телеефірі російського телебачення не свідчить, що ОСОБА_11 досі перебуває на території російської федерації, доказів, що ОСОБА_11 саме зараз знаходиться на зазначеній території прокурором не надано.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники - адвокати ОСОБА_15 та ОСОБА_9 підтримали позицію захисника ОСОБА_7 та просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_11 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі змісту ст. 21 КПК України, кожен має право на участь у розгляді в суді справи, що стосується його прав та обов'язків, в порядку, передбаченому КПК України. Традиційно участь обвинуваченого в судовому розгляді кримінального провадження є обов'язковою, а звуження процесуальних прав особи під час здійснення судового провадження не допускається.
При цьому, із прийняттям низки законів про внесення змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України з'явилася можливість здійснювати кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого, тобто спеціального судового розгляду «in absentia».
Чинний КПК України хоч і не надає визначення поняттю «in absentia», проте цей інститут посідає окреме місце в системі кримінального процесуального права з огляду на його ознаки та специфіку законодавчих норм, які застосовуються в межах такого провадження. Аналізуючи в сукупності такі законодавчі норми, можливо дійти висновку, що спеціальне кримінальне провадження «in absentia» є одним із різновидів заочного кримінального провадження, що застосовується за відсутності обвинуваченого, який ухиляється від кримінальної відповідальності.
Завданням введення такого інституту є забезпечення дотримання розумних строків розгляду справи, а також притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Цей інститут має упередити ситуації коли особа, що вчинила злочин на території України та переховується за її межами, стає фактично недосяжною для застосування до неї кримінальної відповідальності.
Крім того, можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого підтверджує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях приходить до висновку, що здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате стосовно нього судове провадження (наприклад, рішення у справах «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року, «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року, «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року, «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року, «Т. проти Італії» від 12 жовтня 1992 року).
Приписами ч. 3 ст. 323 КПК України встановлено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Зі змісту процитованої норми вбачається, що для здійснення спеціального судового провадження в порядку, визначеному процесуальним законом, необхідно встановити наявність наступних обставин: 1) чи допускає КПК України спеціальне судове провадження щодо злочину, який розслідується у межах кримінального провадження; 2) чи має особа, щодо якої вирішується питання про здійснення спеціального судового провадження, статус обвинуваченого у кримінальному провадженні; 3) чи переховується від органів слідства та суду особа, щодо якої вирішується питання про здійснення спеціального судового провадження, з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 4) чи оголошена особа, щодо якої вирішується питання про здійснення спеціального судового провадження, у міжнародний розшук.
ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, Вказані правопорушення відносяться до злочинів, що визначені статтею 297-1 КПК України, щодо яких процесуальний закон допускає можливість здійснення спеціального судового провадження.
При вирішенні питання про наявність у ОСОБА_11 статусу обвинуваченого суд керується нормою ч. 2 ст. 42 КПК України, відповідно до якої обвинувачений (підсудний) є особою, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_6 надійшов до Вищого антикорупційного суду 17 жовтня 2023 року, в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.
При вирішенні питання, чи оголошена особа, щодо якої вирішується питання про здійснення спеціального судового провадження, у міжнародний розшук, суд ураховує, що постановою старшого слідчого ГПУ від 15.01.2015 ОСОБА_11 оголошено в міжнародний розшук, а постановою прокурора ГПУ від 03.09.2019 ОСОБА_11 повторно оголошено в міжнародний розшук.
Окрім того, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2023 надано дозвіл на здійснення щодо ОСОБА_11 спеціального досудового розслідування.
Наступною обставиною, що уможливлює здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_11 , є доведення факту його переховування від слідства і суду, що нерозривно пов'язане із обізнаністю про здійснення щодо нього кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, обвинуваченому ОСОБА_11 достеменно відомо про існування стосовно нього кримінального провадження, яке розглядається Вищим антикорупційним судом, що з самого початку не заперечується його захисником, який здійснює захист обвинуваченого за договором, що очевидно включає безпосередню або опосередковану комунікацію адвоката з клієнтом.
Згідно рапорту керівника оперативної групи офіцера з особливих доручень ІV категорії 3 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України полковника ОСОБА_16 вбачається, що наприкінці лютого 2014 року обвинувачений ОСОБА_11 вибув у напрямку російської федерації і до цього часу на територію України не повертався. За даними Державної міграційної служби, 25.06.2014 ОСОБА_11 отримав паспорт громадянина росії. За інформацією Служби зовнішньої розвідки України, у лютому 2023 року відповідно до Указу Президента України ОСОБА_11 позбавлено громадянства України.
Суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_11 , який обізнаний про наявність стосовно нього кримінального провадження, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, на що вказує його перебування за межами України з лютого 2014 року, у зв'язку з чим протягом розгляду даного кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді з вказаного часу у судові засідання не з'являвся, його інтереси під час судового провадження представляє захисник, повістки про виклик до суду із зазначенням в їх тексті наслідків неявки в судове засідання направлялись за останніми відомим суду місцем проживання в Україні, також публікувались в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Станом на даний час на територію України ОСОБА_11 не повертався, що свідчить про його переховування від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ураховуючи вищезазначене, суд уважає, що наведені стороною обвинувачення доводи на обґрунтування підстав для задоволення клопотання про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_11 є достатніми для його задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України якщо у справі декілька обвинувачених, суд постановляє ухвалу лише стосовно тих обвинувачених, щодо яких існують обставини для спеціального судового провадження. За наявності у такому провадженні інших обвинувачених за клопотанням прокурора судовий розгляд здійснюється у судовому засіданні у одному кримінальному провадженні. Дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, а також ураховуючи думку учасників судового засідання, суд уважає, що спільний розгляд в одному кримінальному провадженні спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_11 та судового розгляду щодо обвинуваченого ОСОБА_6 сприятиме забезпеченню виконання завдань цього кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №42019000000002238 від 22.10.2019 відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Повідомити обвинуваченого ОСОБА_11 про прийняте рішення про здійснення щодо нього спеціального судового провадження шляхом розміщення цієї інформації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
Спеціальне судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_11 та судовий розгляд щодо обвинуваченого ОСОБА_6 здійснювати в одному кримінальному провадженні.
Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_11 та інформацію про процесуальні документи надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3