Провадження № 11-сс/821/362/25 Справа № 699/736/25 Категорія: ст. 309 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
15 липня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду ОСОБА_2 , дослідивши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07 липня 2025 року про відмову у задоволенні скарги заступника директора TOB « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_4 , на постанову прокурора Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_5 від 26.06.2025 у кримінальному провадженні № 12025255380000061 внесеному до ЄРДСР 02.05.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання щодо накладення арешту на майно, -
Ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07 липня 2025 року було відмовлено у задоволенні скарги заступника директора TOB « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_4 , на постанову прокурора Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_5 від 26.06.2025 у кримінальному провадженні № 12025255380000061 внесеному до ЄРДСР 02.05.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання щодо накладення арешту на майно.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді ОСОБА_3 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену ухвалу слідчого судді, та задовольнити його скаргу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та надані матеріали, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом, про що йдеться в офіційному тлумаченні положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до апеляційних або касаційних судів (п. 25 Рішення у справі «Делкур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та п. 65 Рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
Такі обмеження права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування встановлені приписами статей 307, 309, 392 КПК.
Відповідно до частини 3 статті 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, передбачений ч. 3 ст. 307 та частинами 1, 2 ст. 309 КПК. З огляду на імперативний спосіб регулювання кримінальних процесуальних відносин перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, у відповідності до ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги, якою скаржник просить скасувати постанову прокурора про відмову в накладенні арешту на майно, не належить до ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню згідно з переліком визначеним ст. 309 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК України.
За таких обставин, коли встановлено, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 слід відмовити.
Згідно з частиною 5 статті 399 КПК України копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07 липня 2025 року про відмову у задоволенні скарги заступника директора TOB « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_4 , на постанову прокурора Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_5 від 26.06.2025 у кримінальному провадженні № 12025255380000061 внесеному до ЄРДСР 02.05.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання щодо накладення арешту на майно.
Копію даної ухвали разом з апеляційною скаргою та додатками до неї надіслати особі, яка подала скаргу.
На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її винесення (отримання копії).
Суддя: