Справа № 752/24669/24
Провадження № 2/752/2855/25
Іменем України
17 березня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді: Плахотнюк К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
18 листопада 2024 року позивач АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що банком був запущений проект «Monobank» - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт, разом з яким надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Monobank» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням: htpp://www.monobank.ua/terms, htpp://www.monobank.соm.ua/terms, в мобільному додатку. 14.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 14.09.2019 року та встановивши мобільний додаток «Monobank» отримав розрахункову карту. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники умов, тарифів, таблицю обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту у мобільному додатку, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн у виді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 , з можливістю його коригування, пільгова процентна ставка 0,00001 %, базова процентна ставка 3,1 % в місяць, розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 4 % від заборгованості, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом 6,2 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом. Відповідач не виконував свої обов'язки за договором щодо сплати щомісячного мінімального платежу, прострочення сягнуло понад 90 днів, відбулось істотне порушення зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Станом на 25.08.2024 року відповідач має заборгованість у загальній сумі 54 162,17 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 54 162,17 грн. Позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» вказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 26.11.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 42-43). Відповідачу наданий строк для надання відзиву.
У судове засідання 17.03.2025 року сторони в справі не з'явилися.
Позивач АТ «Універсал Банк» одночасно з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 36).
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не звертався. Судова повістка, направлена судом по місцю реєстрації останнього, повернулася з відміткою, в тому числі «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до правил ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Відповідно до матеріалів справи, 14.09.2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, у якій зазначено: «Прошу відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на моє ім'я НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку» (а.с. 8).
Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговуванням в АТ «УніверсалБанк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розмішені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем відповідним йому відритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на клієнта (п. 4).
Погодився з тим, що невід'ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення Клієнта до договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням якого в Мобільному додатку договір набуває чинність (п. 5).
До Анкети-заяви банком було долучено роздруківку Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank, які набули чинності з 27.11.2021 року, яка підпису відповідача не містить (а.с. 9-21); роздруківку тарифів Чорної картки «Monobank», яка підпису відповідача не містить (а.с. 22-23); роздруківку паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с. 24-26зв.); копію паспорта та РНОКПП відповідача (а.с. 27-29); копію банківської ліцензії № 92 від 10.10.2011 року (а.с. 31); виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо АТ «Універсал Банк» (а.с. 32-32зв.) та витяг із статуту ПАТ «Універсал Банк» (а.с. 33-34зв).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 25.08.2024 року заборгованість відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 54 162,17 грн (а.с. 6-7).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2019 року ОСОБА_1 власноруч підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» (а.с. 8).
Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговуванням в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розмішені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати штрафу та пені.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При цьому, роздруківка Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank, яка міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.09.2019 року шляхом підписання анкети-заяви.
Так, підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем відповідним йому відритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів, що ОСОБА_1 підписав Умови і правила надання банківських послуг шляхом накладення електронного підпису.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14.09.2019 року станом на 25.08.2024 року за тілом кредиту в розмірі 54 162,17 грн.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Разом з тим, доказів того, чи було задоволено Анкету-заяву відповідача та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму - матеріали справи не містять.
АТ «Універсал Банк» є позивачем у справі, а відтак мав достатньо часу для реалізації прав щодо доведення обґрунтованості заявлених позовних вимог доказами по справі, зокрема, первинними банківськими документами.
Проте позивачем не надано доказів того, що відповідач користувався наданими банком коштами та має заборгованість саме у визначеному позивачем розмірі.
На підтвердження наявності у відповідача заборгованості у розмірі 54 162,17 грн позивачем до позовної заяви було надано лише розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 21.12.2021 року по 25.08.2024 року (а.с. 6-7).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості у розмірі 54 162,17 грн, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких як суд мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.
Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо.
Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.
Таким чином, суд позбавлений можливості належним чином перевірити видачу банком відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредитної заборгованості, а тому позовні вимоги позивачем не доведено належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову АТ «Універсал Банк».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 207, 509, 526, 530, 536, 549, 551, 610, 615, 625, 633, 634, 651, 1050, 1054, 1055, 1069 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280 ЦПК України, суд,
у задоволенні позову акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ЄДРПОУ 21133352);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Суддя К.Г. Плахотнюк