справа № 704/516/24
03 липня 2025 р. м. Тальне
Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Дьяченка Д.О.
при секретарі судового засідання - Табачківській М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського ( фермерського ) господарства " Дружба ", третя особа: виконавчий комітет Бабанської сільської ради Уманського району Черкаської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди, -
Позивачка ОСОБА_1 звернула ся до суду із даним позовом та просить суд ухвалити рішення яким:
1)Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 69981396 від 31.10.2023 року, яке було прийнято ОСОБА_2 , Виконавчим комітетом Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3.0167 га, яка належить ОСОБА_1 та розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084 за договором оренди земельної ділянки №б/н від 23.03.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Дружба»;
2)Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов'язавши селянське (фермерське) господарство «Дружба» (код ЄДРПОУ 04410278) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3.0167 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія 1-ЧР №002359 від31.07.2002 року та розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084;
3)Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Дружба» (код ЄДРПОУ 044102278) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору та витрати по наданню правничої допомоги адвокатом по підготовці документів, складанню позовної заяви та представництва інтересів в суді.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що на підставі договору оренди № б/н від 15.10.2015 року передала належну їй на праві приватної власності земельні ділянки СФГ «Дружба» у строкове платне користування строком на 7 років. Після закінчення дії вказаних договорів оренди вона звернувся до СФГ «Дружба» з вимогою про повернення земельної ділянки. Однак їй стало відомо , що існує додаткова угода до вказаного вище договору оренди, відповідно до якої, змінено та доповнено відповідні пункти договору, зокрема змінено строк дії договору з 7 років до 14 років. ,що стало причиною звернення до суду про розірвання договору оренди та визнання не чинною додаткової угоди б/н від 22 березня 2019 року.
Рішенням Черкаського апеляційного суду від 19.07.2023 року суд позов задовільнив частково: - розірвав договір оренди земельної ділянки № б/н від 15 жовтня 2015 року, який укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським фермерським господарством «Дружба» на земельну ділянку площею 3,0167 га, кадастровий номер 7124087800:01:001:0084 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії І-ЧР № 002359 виданого 31 липня 2002 року на підставі розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації за № 144 від 12 липня 2002 року; - визнав не чинною додаткову угоду № б/н від 22 березня 2019 року, яка є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки № б/н від 15 жовтня 2015 року з моменту його розірвання та укладена між ОСОБА_1 та Селянським фермерським господарством «Дружба», право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 березня 2019 року. Після набрання чинності рішенням Черкаського апеляційного суду позивачка звернулася до Державного реєстру речових прав та з'ясувала, що 23.03.2016 року, між нею та відповідачем начебто було укладено договір оренди землі відносно вищезазначеної ділянки, строком на 14 років. 25.10.2023 року цей договір оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право № 52326283. Однак, позивачка даного договору оренди землі від 23.03.2016 року не укладала та не підписувала, про існування даного договору не знала, оскільки ніколи його не бачила, та про який нічого не згадувалося під час розгляду цивільної справи №704/384/21, предметом якого була дана земельна ділянка, дана інформація підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №368741377 від 06.03.2024 року, яка додається. Дізнавшись дану інформацію, 07.03.2024 року позивачка відразу звернулася із заявою до СФГ «Дружба» з вимогою надати їй її примірник даного договору оренди та витягу про його державну реєстрацію, однак по теперішній час так нічого і не отримала за № 13811774. Відповідач відмовляється повернути належну їй земельну ділянку та перешкоджає нею користуватися, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі із підстав, зазначених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. В подальшому звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Вважає позовні вимоги надуманими та необгрунтованими. В подальшому звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.
В судове засідання всі особи, які беруть участь у справі не з'явились, у зв'язку з чим в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3.0167 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084:
Відповідно до договору оренди землі № б/н від 23.03. 2016 року позивачка передала земельну ділянку, в строкове платне користування СФГ «Дружба».
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 69981396 від 31.10.2023 року, яке було прийнято ОСОБА_2 , Виконавчим комітетом Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3.0167 га, яка належить ОСОБА_1 та розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084 за договором оренди земельної ділянки №б/н від 23.03.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Дружба»;
Ухвалою суду від 03.07.2024 року було витребувано у відповідача оригінал договору оренди б/Н від 23.03.2016 року , однак відповідач не надав суду цих документів, зазначивши, що в архіві СФГ «Дружба» вони відсутні.
Ухвалою суду від 06.11.2024 року до відповідача було застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання попередньої ухвали суду про витрибування доказів, після чого відповідач навмисно повторно ухилився від надання доказів.
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №7124087800:01:001:0084 сформованих , право оренди земельних ділянок, згідно з договору оренди землі від 23.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Дружба», зареєстровано державним реєстратором Бабанської сільської ради Уманського району Черкаської області Саморухою Володимиром Олександровичем, 31.10.2024 року за № 69981396, а тому ухвалою суду від 03.07.2024 року було витребувано у Бабанської сільської ради Уманського району Черкаської області оригінали зазначеного вище договору, однак на адресу суду було надіслано лише копії додаткових угод, оскільки, як слідує с повідомлення, після проведення державної реєстрації оригінали зазначених документів було невідкладно повернуто СФГ «Дружба»
Ухвалою суду від 06.11.2024 року учасникам справи було роз'яснено їх права та обов'язки, визначені ст. ст. 43, 84 ЦПК України, які є необхідними для повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, зокрема: надавати докази; подавати заяви та клопотання, у тому числі, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановлення інших обставин неможливо, заявляти клопотання про призначення необхідної експертизи; однак сторони наділеними правами та обов'язками належними чином не скористалися, у зв'язку з відсутністю оригіналів договору оренди земельної ділянки.
На думку суду, твердження позивачки ОСОБА_1 , що вона не укладала договору оренди належної їй земельної ділянки б/н від 23.03.2016 року з СФГ «Дружба» та не підписувала його, залишились неспростованими відповідачем.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.
За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах зробила висновок, відповідно до якого правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договорів оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв'язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
Встановивши, що договір б/н від 23.03.2016 року є неукладеними, суд приходить до висновку, що саме з цих підстав слід скасувати рішення про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку за СФГ «Дружба» та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачки шляхом повернення належної їй земельної ділянки.
Щодо відсутності клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення належності підпису на зазначеному вище договорі оренди землі позивачем під час розгляду справи в суді суд зазначає наступне;
Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що договору оренди спірної земельної ділянки вона не підписувала, оригінал зазначеного договору у неї відсутній.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи в суді , з метою встановлення належності підпису на договорі оренди землі та для забезпечення проведення почеркознавчої експертизи, заявляв ряд клопотань про витребування доказів, які задоволено судом та прийнято відповідні ухвали про витребування у відповідача оригіналів договору оренди землі та застосування заходів процесуального примусу, однак відповідач не надав суду цих документів, зазначивши, що в архіві СФГ «Дружба» вони відсутні.
За клопотанням представника позивачки ухвалою було витребувано у Бабанської сільської ради Уманського району Черкаської області оригінали зазначеного вище договору, однак на адресу суду було надіслано лише копії додаткових угод, оскільки, як слідує с повідомлення, після проведення державної реєстрації оригінали зазначених документів було невідкладно повернуто СФГ «Дружба»
За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
Суд вважає, що дії позивачки та її представника щодо клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відповідають пункту 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5.
Так пунктом 3.5 вказаної Інструкції встановлено, що, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Суд зазначає, що почеркознавча експертиза може бути проведена за наявності лише оригіналу договору оренди землі, якого на вимогу суду відповідачем надано не було.
Враховуючи те, що на вимогу позивача та на виконання ухвал суду про витребування доказів відповідачем не було надано оригінал спірного договору оренди землі, проведення судової почеркознавчої експертизи є неможливим
Відповідно до положення частини десятої статті 84 ЦПК України, згідно з якою, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 130/1503/18 (провадження № 61-6084св19), від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18 (провадження № 61-6086св19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18 (провадження № 61-6004св19), від 24 червня 2020 року у справі № 130/1509/18 (провадження № 61-6087св19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред'являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».
Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов'язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.
У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).
Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв'язку з фактичним використанням земельної ділянки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою». Отже, реєстрація права оренди СФГ «Дружба» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди позивачка ОСОБА_1 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсною державної реєстрації речового права за СФГ «Дружба» є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування рішення про державну реєстрацію додаткових угод, проведеної державним реєстратором Бабанської сільської ради Уманського району Черкаської області 31.10.2016 року щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , яка розташована в межах Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц.
Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази щодо надання правової допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір про надання правової допомоги від 07.03.2024 року б/н, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 25.06.2025, згідно з яким замовник прийняв від виконавця послуги згідно з умовами угоди від 07 березня 2024 року на суму 57 200 грн.
З огляду на відсутність заперечень відповідача, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що заявлена сума в розмірі 57200,00 грн є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422 грн.00 коп..
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Селянського ( фермерського ) господарства "Дружба ", третя особа: виконавчий комітет Бабанської сільської ради Уманського району Черкаської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди - задовольнити.
Скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: індексний номер: 69981396 від 31.10.2023 року, яке було прийнято ОСОБА_2 , Виконавчим комітетом Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3.0167 га, яка належить ОСОБА_1 та розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084 за договором оренди земельної ділянки №б/н від 23.03.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Дружба».
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов'язавши селянське (фермерське) господарство «Дружба» (код ЄДРПОУ 04410278) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3.0167 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія 1-ЧР №002359 від31.07.2002 року та розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084;
Стягнути із СФГ Дружба» (ЄДРПОУ 04410278 , юридична адреса: вул. Перемоги, 4, м. Тальне, Звенигородський р-н., Черкаська обл., 20401 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. та на професійну правничу допомогу в сумі 57 200 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Д.О. Дьяченко