Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5358/25
Провадження № 2/711/2496/25
15 липня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», в особі представника Мєшніка К.І., який діє на підставі довіреності №22-70Д1 від 08.01.2024р., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22.11.2023р. в розмірі 33 824,99 грн., що утворилась станом на 03.03.2025р. та судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3 028 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено про порушення відповідачем умов використання кредитних коштів у вигляді кредитної лінії на банківській картці в частині строків та порядку повернення кредитних коштів.
Від відповідача на адресу суду не надходило письмового відзиву проти позовних вимог.
19.06.2025р. судом відкрито провадження у справі із визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Разом з тим, до позовної заяви представником позивача Мєшніком К.І. додане клопотання, в якому останній просить розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі доказами, позовні вимоги задовольнити. Також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився та не повідомив про причини неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачу з причин відсутності останнього за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом доставлення електронного листа (судової повістки) до електронної скриньки відповідача (документ доставлений 19.06.2025р.), а також шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
22.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з анкетою-заявою, в якій просив відкрити на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в мобільному застосунку, відповідно до умов Договору.
За умовами Анкети-заяви, підписавши анкету-заяву, відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг /а.с. 12/.
Пунктом 4 Анкети-заяви засвідчено генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем із зазначенням його ідентифікатора.
При підписанні Анкети-заяви відповідачем також підписано удосконаленим електронним підписом Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, в якому зазначені основні умови користування коштами кредитного ліміту: пільгова процентна ставка - 0,00001%; базова процентна ставка - 3,1% в місяць (37,2% річних); процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 6,2% у місяць; порядок повернення кредиту - щомісяця до останнього дня місяця, наступного за звітним, у розмірі 4% від заборгованості (не менше 100 грн., але не більше залишку заборгованості); умови, розмір і порядок нарахування штрафів /а.с. 15-18/.
У пункті 3 Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank зазначено, що позичальник беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд у встановленому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, а також з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Пунктом 6 Запевнення Клієнта вказується, що позичальник визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
У пункті 10 Запевнення Клієнта викладено розпорядження позичальника про надання права та доручення АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» здійснювати дебетовий переказ коштів з усіх його рахунків, відкритих у такому банку, без додаткових розпоряджень позичальника для погашення будь-яких інших зобов'язань позичальника перед таким Банком, що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між позичальником та Банком.
У пункті 9 Запевнення Клієнта викладено умову, що все листування щодо цього рахунку та договору необхідно здійснювати через мобільний застосунок або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору.
На підставі Анкети-заяви від 22.11.2023р. позивачем було відкрито на ім'я відповідача поточний рахунок № НОМЕР_1 з типом рахунку «чорна картка», спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_2 , яка є активною до 10.2028р., що підтверджується відповідною довідкою банку від 03.10.2024р. /а.с. 19/. Окрім того, позивач 22.11.2023р. встановив кредитний ліміт - 500 грн., який 23.12.2023р. був збільшений до 30 000 грн. /а.с. 20/, та надав можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Починаючи з січня 2024р. відповідач користувався кредитними коштами. Натомість всупереч умов Договору відповідач не здійснював сплату щомісячних платежів на погашення існуючої кредитної заборгованості, внаслідок чого допустив прострочення виконання грошових зобов'язань. З вересня 2024р. позивач припинив нарахування процентів на суму залишку кредитної заборгованості і станом на 03.03.2025р. за поточним рахунком на ім'я відповідача обчислюється кредитна заборгованість в розмірі 33 824,99 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 22.11.2023р. по 03.03.2025р. /а.с. 9, 11/.
За таких обставин оскільки відповідач в добровільному порядку своєчасно не здійснив погашення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та положеннями укладеного між сторонами Договору.
Надаючи оцінку доводам сторін в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК).
Статтями 6 та 627 ЦК передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.cт. 1066, 1069 ЦК за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач з метою отримання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заповнив і підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Факт підписання такої анкети-заяви не оспорюється відповідачем.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному застосунку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також, відповідач вказав, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.
У п. 4 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій.
Враховуючи, що послуги банку в проекті monobank надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи та інформацію, яка підлягає доведенню до відома споживачів перед укладенням договору споживчого кредитування, надані відповідачу саме через мобільний додаток, суд приходить до висновку, що відповідач був ознайомлений з правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст.ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання, а умови основні умови кредитування (процентна ставка; строк кредитування; порядок повернення кредитних коштів тощо) передбачені у Паспорті споживчого кредиту Чорної картки monobank.
Вищенаведене свідчить про укладення сторонами в установлений законом спосіб кредитного договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, в постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, в якій, ухвалюючи рішення про стягнення боргу за кредитним договором, суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 525 ЦК передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Укладаючи Договір, сторони погодили умови та порядок повернення відповідачем кредиту шляхом здійснення обов'язкового щомісячного платежу в розмірі 4% від суми заборгованості, але не менше 100 грн. Частина такого платежу мала йти на погашення заборгованості по тілу кредиту, а інша частина - по відсоткам за користування кредитними коштами.
Статтею 1050 ЦК передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом, відповідач належним чином не виконував свого обов'язку із здійснення щомісячних платежів, чим допустив порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення кредиту та сплати відсотків за фактичне користування кредитними коштами.
Станом на 03.03.2025р. розмір заборгованості зафіксований позивачем в загальній сумі 33 824,99 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів про рахунку № НОМЕР_1 за період з 22.11.2023р. по 03.03.2025р. /а.с. 9, 11/.
Отже позовні вимоги в межах суми заборгованості кредитом - 33 824,99 грн. є цілком правомірними та обґрунтованими і підлягають до задоволення.
При цьому варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 3 028 грн. /а.с. 1/.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 3 028 грн.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 21133352, місцезнаходження за адресою: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» б/н від 22.11.2023 року, станом на 03.03.2025 року, в загальній сумі 33 824,99 грн. та судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 15 липня 2025 року.
Головуючий: В.М. Скляренко