Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6252/25
Номер провадження 2-н/711/655/25
15 липня 2025 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В, розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 боргу за оплату житлово-комунальних послуг,-
Заявник ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 13952 грн. 10 коп., а також судовий збір у розмірі 302 грн. 80 коп.
Згідно із статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вивчивши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Статтею 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Крім того, згідно з п. 13 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», у частині, що не суперечить нормам чинного цивільного процесуального законодавства, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання цих послуг.
Також, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються і перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України).
Таким чином, якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок у силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Так, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, заявник просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 13952 грн. 10 коп.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що вказана заборгованість виникла за надані заявником та спожиті боржниками житлово-комунальні послуги за адресою їх зареєстрованого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , станом на 01 травня 2025 року.
Водночас, судом встановлено, що згідно з відомостями департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 14.07.2025, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і з 14.08.2018 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, із зазначеного вище вбачається, що протягом усього спірного періоду, а саме з листопада 2021 року по травень 2025 року, ОСОБА_2 є неповнолітньою особою.
Відповідно до ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Статтею 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 43 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Аналіз положень ст. 30, ч. 1 ст. 31 ЦК України свідчить, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа) має право часткової цивільної дієздатності на вчинення виключно дрібних побутових правочинів. Тобто має право вчиняти правочини, які задовольняють її побутові потреби, які відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість. Також малолітня особа має право здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Системний аналіз вказаних вище норм права, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із заявою про видачу судового наказу до суду боржник у такій категорії справ (у даному випадку - стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги) має бути повнолітнім.
Отже, справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).
Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
Разом з тим, ч. 3 ст. 165 ЦПК України визначено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише у частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
З огляду на викладене вище, суддя вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу у частині стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з ОСОБА_3 , оскільки заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, зокрема до неповнолітньої особи, а тому у цій частині заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).
Відтак, суддя приходить до висновку про те, що наявні підстави, зокрема визначені п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу у частині стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з ОСОБА_2 .
Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 163, 165, 166, 186, 260-261, 353-355 ЦПК України суддя, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 боргу за оплату житлово-комунальних послуг, у частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявнику його право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Р. В. Демчик