Справа № 549/323/25
Провадження №1-кп/549/53/25
14 липня 2025 року селище Чорнухи
Чорнухинський районний суд Полтавської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнухи кримінальне провадження № 12025170580000168 від 15.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,
До Чорнухинського районного суду 11 липня 2025 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025170580000168 від 15.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 15 липня 2025 року. В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 років до 10 років, прокурор вказує, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення та ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений матиме можливість переховуватися від слідства та суду, зможе незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, про можливе ухилення (переховування) ОСОБА_4 , від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також, прокурор вказує, що ОСОБА_4 не має власного житла, роботи, утриманців, що прямо свідчить про те, що останній може взагалі покинути територію Полтавської області, оскільки жодним чином не прив'язаний та не обтяжений на цій території.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою. Вказав, що озвучені прокурором ризики є необгрунтованими, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування і суду мій підзахисний не буде, перетнути кордон України не зможе так, як паспорту не отримував який дає право виїзду за кордон. Обвинувачений має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживає з 2002 року, тобто останні 23 роки. Між моментом вчинення кримінального правопорушення 10.04.2025 (близько 15 год.00хв), та затриманням обвинуваченого 15.04.2025 о 15 год. 05 хв. пройшло п'ять діб і в цей час обвинувачений не вчиняв дій, які б свідчили про ризик переховування від органу досудового розслідування та суду. Із свідками та потерпілим які допитані органом досудового розслідування та попереджені про кримінальну відповідальність стосовно їх показань не спілкується, і спілкуватись не планує, впливу на них ніякого немає і не мав. Просив застосувати домашній арешт у нічний період доби.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. Пояснив, що навмисно не бив потерпілу, а вона впала з ліжка, його не затримували, а зателефонували і він сам прийшов до поліції.
Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до такого висновку.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 331 КПК України за наявності клопотань під час судового засідання суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
17.04.2025 слідчим суддею Пирятинського районного суду Полтавської області відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без права внесення застави до 15.06.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 12.06.2025 запобіжний захід ОСОБА_4 продовжено до 15.07.2025 включно.
У своєму клопотанні прокурор зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктом першим, третім, п'ятим частини першої статті 177 КПК України.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 років до 10 років, він не працює, неодружений, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має. Отже, на даний час продовжує існувати ризик, передбачений пунктом першим частини першої статті 177 КПК України.
Окрім того, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, суддя приходить до переконання, що є всі підстави для продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки для більш м'яких запобіжних заходів не має підстав. Отже, на даний час продовжує існувати ризик, передбачені пунктами третім та п'ятим частини першої статті 177 КПК України.
Одночасно, при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , суд враховує обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема, відомості про особу обвинуваченого, який немає офіційних джерел доходів, постійного чи тимчасового офіційного місця роботи, а також враховує тяжкість покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 121 КК України, а саме позбавлення волі від 7 до 10 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
З огляду на викладене, врахувавши вагомість наявних доказів обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки даний запобіжний захід є співрозмірним з тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого, є виправданим та достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки та виключає собою можливість застосування щодо останнього більш м'якого запобіжного заходу, а тому виправдовує таке втручання у його права та інтереси. Отже, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту відсутні.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави, у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства. Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та немає місця роботи та доходу, а тому суд не визначає розмір застави.
Керуючись статтями 114-116, 176-178, 182, 183, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою тривалістю 60 днів у державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)», до 11 вересня 2025 року включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» - для виконання.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1