Справа № 545/1886/25
Провадження № 2/545/1348/25
"14" липня 2025 р. м. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участю секретаря судового засідання Пінчук З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Савчук Олег Володимирович до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про визнання державного акту недійсним та визнання права власності на земельну ділянку,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Савчук О.В., звернулися до суду з позовом, у якому зазначили, що 29 червня 1998 року позивачка ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Мачухи Полтавського району Полтавської області згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ПЛ №001411 та на підставі рішення виконавчого комітету Мачухівської сільської ради від 27.12.1997 р. № 62. Площа земельної ділянки згідно державного акту становить 0,15 га. Даний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 840. На вище зазначеній земельній ділянці в АДРЕСА_1 розташований житловий будинок з господарськими будівлями співвласниками якого є позивачка ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 (батько ОСОБА_2 ). З метою присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці позивачка звернулась до проектної організації та уклала договір про виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. Але 11 квітня 2025 року позивачка отримала повідомлення № 37 про призупинення виконання робіт. Підставою для такого рішення стало те, що після обміру ділянки виявлено, що в межі ділянки, які зазначені у державному акті на право приватної власності на землю потрапляє лише частина житлового будинку та частина господарських будівель, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позивачам). Згідно чинного законодавства співвласникам жилого будинку земельна ділянка для обслуговування цього будинку передається також у спільну власність. Позивачі є співвласниками житлового будинку в АДРЕСА_1 у рівних частках- по 1/2. Право власності на 1/2 частину житлового будинку за ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.05.1988 р., яке видане на підставі рішення виконкому Полтавської районної ради № 157 від 26.04.1988 р. Позивачка має у власності 1/2 частину житлового будинку на підставі договору дарування від 16.06.1994 р. Так як державний акт на право власності на землю був виданий 29 червня 1998 р. на підставі рішення виконкому Мачухівської сільської ради від 27.12.1997 р. (після оформлення права на житловий будинок обом співвласникам), то право власності на земельну ділянку повинно бути також розподілене між обома співвласниками в частках, пропорційно до часток на житловий будинок. За даних обставин позивачі не мають можливості зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі так як власник за державним актом ОСОБА_2 є власником житлового будинку не в цілому, а 1/2 частки. Крім того, позивач ОСОБА_1 взагалі не має права власності на земельну ділянку, хоча володіє 1/2 частиною житлового будинку з господарськими будівлями. Отже, позивачі не лише позбавлені можливості зареєструвати право на земельну ділянку, але і фактично втрачають право розпорядження житловим будинком, співвласниками якого вони є.
Тож, свого часу виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району виніс рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 з порушенням прав іншого співвласника ОСОБА_1 , який на той час також був співвласником житлового будинку і мав право на земельну ділянку. Крім того, ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку площею 0,15 га, хоча будівлі і споруди за вище вказаною адресою розміщені на площі 0,25 га. Можливо, орган місцевої влади на той час залишив іншому співвласнику можливість пізніше приватизувати іншу частину земельної ділянки. Але, на даний час за діючого законодавства не існує така можливість як приватизація частини земельної ділянки під частиною житлового будинку.
Отже, вважають, що рішення виконкому Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 62 від 27.12.1997 р. є недійсним в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,15 га та скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 29.06.1998 р. в частині, що передбачає право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,15 га. Оскільки повторно позивачка не має можливості звертатися до органу місцевого самоврядування із заявою про приватизацію земельної ділянки, то є необхідність після скасування рішення та державного акту визнати право власності на земельну ділянку за обома співвласниками в рівних частках та в межах фактичних промірів загальною площею 0,25 га, як передбачено у схемі меж земельної ділянки, що додається.
Враховуючи вищенаведене, просять суд скасувати рішення виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 62 від 27.12.1997 р. в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,15 га.; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ПЛ № 001411, виданий Мачухівською сільською радою Полтавського району Полтавської області 29.06.1998 р. та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 840 в частині права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,15 га.; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності (по 1/2 частині за кожним) на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га в АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 05.05.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
21.05.2025 року представник відповідача- Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області надіслав відзив на позов, у якому просиві відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ГУ-ПЛ № 001411від 29.06.1998 року (далі державний акт) на підставі рішення виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 27 грудня 1997 року № 62 передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,85 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства. Вказані земельна ділянка складається згідно зовнішніх меж складається з трьох частин, а саме: площею 0,15 га, 031 га та 0,39 га. Відповідно до кількісної характеристики земель, переданих у приватну власність згідно вказаного вище державного акту всього отримано землі 0,85 за з них: сільськогосподарські угіддя 0,82 га, що складають 0,81 га ріллі та 0,01 га багаторічних насаджень та 0,03 га під будівлями, лісами та іншими угіддями. У позовній заяві невірно вказано площу земельної ділянки, що належить позивачці ОСОБА_2 на праві приватної власності відповідно до вищезазначеного державного акту і становить 0,85 га, а не 0,15 як вказано у позовній заяві. Виходячи зі змісту державного акту позивачці належить земельна ділянка площею 0,85 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства і з них лише 0,03 га під будівлями. Тому твердженням того, що позивачка отримала 0,15 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки нею отримано фактично 0, 25 га згідно загальної площі, норм приватизації та цільового призначення, визначеного державним актом. Відповідно до державного акту неможливо розмежувати, яка саме частина земельної ділянки до якого цільового призначення відноситься, оскільки у ньому зазначена лише загальна площа і два цільових призначення. Стороною позивача викладені у вимоги взагалі не підтверджено жодними доказами та обґрунтуваннями.
Ухвалою суду від 26.05.2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Савчук О.В. надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивачів. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача- Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність. У задоволенні позову просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Судом встановлено, що згідно листа ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор» № 13408 від 09.12.2024 року станом на лютий 2004 року зареєстроване право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 у рівних частках- по 1/2. Право власності на 1/2 частину житлового будинку за ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.05.1988 р., яке видане на підставі рішення виконкому Полтавської районної ради № 157 від 26.04.1988 р. Позивачка має у власності 1/2 частину житлового будинку на підставі договору дарування від 16.06.1994 р. (а.с. 10). Документів на підтвердження зареєстрованого у визначеному законодавством порядку права власності на житловий будинок, зокрема, інформація про реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачами суду не надана.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду України від 22.05.2013 (справа № 6-3Зцс13), 20.05.2015 (справа № 6-21 бцс15), 03.06.2015 (справи № 205цс15, № 6-412цс15, № 6-217цс15) зазначено, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
29.06.1998 року позивачка ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Мачухи Полтавського району Полтавської області площею 0.85 га згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ПЛ №001411, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Мачухівської сільської ради від 27.12.1997 р. № 62 (а.с. 9).
Вказані земельна ділянка складається згідно зовнішніх меж складається з трьох частин, а саме: площею 0,15 га, 031 га та 0,39 га. Відповідно до кількісної характеристики земель, переданих у приватну власність згідно вказаного вище державного акту всього отримано землі 0,85 за з них: сільськогосподарські угіддя 0,82 га, що складають 0,81 га ріллі та 0,01 га багаторічних насаджень та 0,03 га під будівлями, лісами та іншими угіддями.
На вище зазначеній земельній ділянці в АДРЕСА_1 розташований житловий будинок з господарськими будівлями співвласниками якого є позивачі.
ОСОБА_2 , з метою присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, звернулась до проектної організації та уклала договір про виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. Але 11 квітня 2025 року позивачка отримала повідомлення № 37 про призупинення виконання робіт з підстав, що після обміру ділянки виявлено, що в межі ділянки, які зазначені у державному акті на право приватної власності на землю потрапляє лише частина житлового будинку та частина господарських будівель, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 16).
Посилаючись на норми чинного законодавства сторона позивача зазначає, що співвласникам жилого будинку земельна ділянка для обслуговування цього будинку передається також у спільну власність. Так як державний акт на право власності на землю був виданий 29 червня 1998 р. на підставі рішення виконкому Мачухівської сільської ради від 27.12.1997 р. (після оформлення права на житловий будинок обом співвласникам), то право власності на земельну ділянку повинно бути також розподілене між обома співвласниками в частках, пропорційно до часток на житловий будинок.
Наявність двох співвласників будинку, але лише одного державного акту на землю, може створювати певні труднощі. В такому випадку, важливо з'ясувати, чи визначено частки співвласників у будинку, та чи є у другого співвласника право на землю, яке може бути підтверджено іншими документами.
Зі змісту договору дарування від 16.06.1994 року ОСОБА_2 від своєї матері- ОСОБА_3 отримала у власність 1/2 частки будинку, яка належала останній у спільному майні подружжя. А отже, на момент прийняття Мачухівською сільрадою рішення про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки (27.12.1997р.) частки співвласників у будинку не були визначені.
Також, в період часу з 1993 р. по 2003 р. порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам регулювався спеціальним порядком, затвердженим Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.02.1993 р. №10.
Пунктом 2 цього порядку визначено, що статтями 56, 57, 67 Земельного кодексу України ( 561-12 ) встановлено такі розміри земельних ділянок, що передаються у приватну власність громадянам України: -для ведення особистого підсобного господарства в межах населених пунктів у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара; -для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не більше: у сільських населених пунктах- 0,25 га, селищах міського типу- 0,15 га, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 га, у містах- 0,1 га; для ведення садівництва- не більше 0,12 га; для індивідуального дачного будівництва- не більше 0,1 га; для будівництва індивідуальних гаражів- не більше 0,01 га.
Згідно п. 3 цього порядку передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок. Так, порядок передачі розпочинається з прийняття рішення відповідною Радою, далі встановлюються межі земельних ділянок у натурі та видається Державний акт на право приватної власності.
Згідно ч. 1, 2 ст.22 Земельного Кодексу України 1990 року, який діяв на час надання ОСОБА_2 рішення, яким передано у приватну власність земельну ділянку 0,85 га. для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право та становила максимально допустимий розмір, а саме: 0,6 гектара для ведення особистого підсобного господарства та 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у сільських населених пунктах.
Тому твердженням того, що позивачка отримала 0,15 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки нею отримано фактично 0,25 га згідно загальної площі, норм приватизації та цільового призначення, визначеного державним актом.
Відповідно до державного акту неможливо розмежувати, яка саме частина земельної ділянки до якого цільового призначення відноситься, оскільки у ньому зазначена лише загальна площа і два цільових призначення.
Відповідно до п. 1 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах 15.02.1993 р. №10, визначено, що передача громадянам України безплатно у приватну власність земельних ділянок, для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), провадиться тільки один раз по кожному виду їх цільового використання, про що обов'язково робиться Радами народних депутатів відповідна відмітка у паспорті або документі який його замінює.
Проте, позивачем ОСОБА_2 не підтверджено жодними доказами та обґрунтуваннями позову, яку саме заяву до виконавчого комітету Мачухівської сільської ради нею було подано у 1997 році з метою безоплатної приватизації земельної ділянки та чи звертався з відповідною заявою до виконавчого комітету Мачухівської сільської ради позивач ОСОБА_1 , чи використав він своє право на безоплатну приватизацію.
Тому суд позбавлений можливості вирішити питання визнання відповідного права власності, оскільки п. 1 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах 15.02.1993 р. №10, визначено, що передача громадянам України безплатно у приватну власність земельних ділянок, для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), провадиться тільки один раз по кожному виду їх цільового використання, про що обов'язково робиться Радами народних депутатів відповідна відмітка у паспорті або документі який його замінює.
Позивачами не додано копію документа, який підлягає скасуванню, а саме рішення виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 27 грудня 1997 року № 62, що не дає можливості встановити його відповідність законодавству, наявності підстав для скасування та визначення в якій саме частині рішення суперечить інтересам позивачів, а також обґрунтування підстав невідповідності законодавству. Клопотання про витребування доказів також не заявлялося.
Відповідно до ч. 7 статті 79-1 Земельного кодексу України, винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Згідно ч. 8 статті 79-1 Земельного кодексу України, у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Частиною 9 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до частини дванадцятої статті 79-1 Земельного кодексу України: «Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».
Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Враховуючи викладене, при формуванні земельної ділянки позивач ОСОБА_2 могла звернутися до землевпорядної організації з заявою про зміну конфігурації земельної ділянки без зміни її площі та сформувати земельну ділянку площею 0,15 га в межах розташованого житлового будинку, господарських будівель і споруд, які перебувають у її приватній власності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підставі для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Савчук Олег Володимирович до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про визнання державного акту недійсним та визнання права власності на земельну ділянку- відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т. О. Зуб