Справа № 541/2001/25
Провадження № 1-кп/541/266/2025
Іменем України
14 липня 2025 року місто Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12024170550001073 від 05.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України,
На розгляді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебувають матеріали вищезазначеного кримінального провадження .
Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.05.2025 року обвинуваченій ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 21.07.2025 року включно з можливістю внесення застави в розмірі 60560,00 грн.
Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу- тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 на строк 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ризики передбачені п.п. 1, 3 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для його обрання, не зменшились та продовжують існувати. Застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, дасть їй можливість для продовження здійснення злочинної діяльності та створить належні умови для настання вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що в свою чергу негативно вплине на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав , просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважала , що прокурором не надано доказів, що відносно ОСОБА_4 не може бути обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Просила обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачена ОСОБА_4 просила змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Суд , заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, враховуючи, що кожен доказ не має наперед встановленої сили, дійшов наступних висновків.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Згідно положень п. "С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати. Судом встановлено існування ризику переховування від органів суду, оскільки ОСОБА_4 може безперешкодно покинути територію м.Миргорода та Миргородського району, т.я. не має власної сім'ї, майна у значних розмірах, місця роботи які б утримували її за місцем мешкання, джерело її доходів не відоме, таким чином, відсутні фактори, які могли б попередити спроби переховування обвинуваченої, якій інкриміновано вчинення тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, за які передбачене покарання до 10 років позбавлення волі. Також існує ризик незаконного впливу на свідків в кримінальному процесі, оскільки особи які безпосередньо викрили дії , а також брали участь у документуванні фактів незаконного збуту наркотичних речовин та сильнодіючих лікарських засобів, проживають на території м. Миргорода та Миргородського району.
Крім того, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення , оскільки у діях ОСОБА_4 є повторність вчинення інкримінованих правопорушень.
За таких обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та не буде сприяти повному та об'єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку. Також, суд зазначає, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії російської федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду, вплив на свідків вчиненого правопорушення та вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою ОСОБА_4 значно збільшується, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченій вчинити спроби ухилитися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченій більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час, можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченій на більш м'який, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Суд також зазначає, що згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З вказаних підстав, суд відхиляє посилання сторони захисту щодо доцільності зміни застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу на інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою та зазначає, що тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, а тому дієво забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З вище викладених підстав клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт задоволенню не підлягає.
Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 21.07.2025 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченій, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, суд вважає що раніше визначений розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченої, а отже, зменшенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 42, 177, 182, 183, 331, 336, 369, 372 , 395КПК України,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.
Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком на 60 днів до 11.09.2025 включно з можливістю внесення застави в розмірі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою ОСОБА_4 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ код ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач ТУ ДСА України в Полтавській області.
У разі внесення застави зобов'язати обвинувачену ОСОБА_4 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою суду протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу прокурора, суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавської установи виконання покарань № 23.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Полтавської установи виконання покарань № 23 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , з-під варти та повідомити усно і письмово Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Строк дії обов'язків у разі внесення застави визначити два місяці з дня її внесення.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений 15.07.2025.
Суддя ОСОБА_1