Справа № 368/834/25
2-з/368/9/25
"09" липня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря Назаренко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних,-
Заявник ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на земельну ділянку кадастровим номером 3222288200:03:005:0005, що належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), а також на його на все рухоме та нерухоме майно і грошові кошти, що знаходяться на будь-яких його рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, обґрунтовуючи заяву наступним.
Він, ОСОБА_1 , звертається до Кагарлицького районного суду міста Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних.
З відповідачем з у період з 13.04.2024 року було укладено договори позики від 13.04.2024 р., 08.05.2024 р., 09.08.2024 р., за умовами яких відповідачу було передано грошові кошти у сумарному розмірі 82 500 грн. 00 коп.
За умовами розписок позичальник зобов'язався повернути отримані в позику грошові кошти у передбачений договором строк, а також сплачувати відсотки за кожен рік користування грошима у визначеному договором розмірі від позиченої суми грошових коштів.
Протягом строку дії договорів позики відповідачем не було повернуто ані тіл позик, ані процентів. Разом із цим, кожним із зазначених договорів передбачено, що між сторонами було вирішено, що у випадку прострочення виконання зобов'язання, а саме невчасної виплати відсотків або невчасного повернення тіла позики, позичальник зобов'язується сплатити штраф у розмірі встановленому договором. Нараховані штрафи відповідачем також сплачено не було. Відповідач отримував грошові кошти у позику, усвідомлюючи та передбачаючи усі негативні наслідки у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, проте не здійснював жодних узгоджених між сторонами договору платежів, тим самим порушивши кожне із взятих на себе зобов'язань.
Таким чином, станом на дату подачі заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 1 057 500 грн. 00 коп., з яких:
25000 грн. 00 коп. - тіло позики від 13.04.2024 року;
37 500 грн. 00 коп. - сума відсотків позики від 13.04.2024 року станом на 13.10.2024 року;
300 000 грн. 00 коп. - штраф за прострочення платежу за розпискою від 13.04.2024 року;
25000 грн. 00 коп. - тіло позики від 08.05.2024 року;
37 500 грн. 00 коп. - сума відсотків позики від 08.05.2024 року станом на 08.11.2024 року;
300 000 грн. 00 коп. - штраф за прострочення платежу за розпискою від 08.05.2024 року;
32 500 грн. 00 коп. - тіло позики від 09.08.2024 року;
32 500 грн. 00 коп. - сума відсотків позики від 09.08.2024 року станом на 09.12.2024 року;
300 000 грн. 00 коп. - штраф за прострочення платежу за розпискою від 09.08.2024 року.
Також, за вказаними Договорами було нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання по Договорам позики від 13.04.2024 року, 08.05.2024 року, 09.08.2024 року у сумі - 139 366 грн. 89 коп.
Тобто, на сьогоднішній день загальна сума заборгованості відповідача з урахуванням тіл взятих позик, нарахованих процентів та штрафів за несвоєчасне виконання зобов'язань та пені становить 1 196 866 грн. 89 коп.
З матеріалів справи (скріншотів листування з відповідачем у месенджері Telegram) вбачається систематичне невиконання взятих на себе зобов'язань та постійні відтермінування платежів або їх обіцянки. Відповідачем наводились різні пояснення з приводу причин затримки, при цьому не надавалось жодних підтверджень або доказів існування фактів, про які він зазначав, що в свою чергу приводить до обгрунтованого сумніву у доброчесності Відповідача та говорить про його реальні наміри - не віддавати взяті у позику кошти.
Відповідачем за увесь час існування спірних правовідносин не було здійснено жодних платежів для погашення заборгованості, перший час Відповідач пояснював нездатність оплати різного роду життєвими обставинами, але в один момент перестав зовсім виходити на зв'язок та відверто ігнорувати. Будь-які спроби вирішити питання без застосування юридичних способів стягнення залишались безрезультатними, відповідач не реагує ні на телефонні дзвінки, ні на повідомлення, що свідчить про очевидне ухилення відповідача від взятих на себе грошових зобов'язань за договорами позики.
Враховуючи значний розмір заборгованості відповідача та відповідно ціну позову, він вважає, що існує необхідність вжиття відповідних та розумних заходів судом по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно та активи відповідача, забороною вчиняти щодо нього будь-які дії, оскільки сума позову є значною та забезпечення їй, як позивачеві реального та ефективного виконання судового рішення, насамперед, буде можливе за рахунок майна і активів відповідача, реалізованих під час вчинення виконавчих дій. Ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів є очевидною, оскільки Відповідач не позбавлений права на відчуження свого майна та активів за час розгляду справи судом на користь третіх осіб, унеможливить виконання рішення суду в цій справі. Я маю побоювання, що відповідач приховає наявне в нього майно з метою ухилення від виконання можливого судового рішення, враховуючи розмір заборгованості, а також тривалий термін невиконання зобов'язань щодо повернення боргу.
Він вважає, що належним заходом забезпечення позову по даній справі є накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу, а також на його грошові кошти, що знаходяться на будь-яких його рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог.
Також повідомляє суд про наявність у відповідача на праві власності земельної ділянки кадастровим номером 3222288200:03:005:0005, на яку вважає доцільним та пропорційним накладення арешту у якості забезпечення позову.
За правилами ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст.. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог, викладених в ст.. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові заяву про забезпечення позову та матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних.
Із заявою про забезпечення позову до суду звернувся ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пунктом четвертим постанови передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у розі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Окрім того, в матеріалах справи відсутня інформація щодо оцінки вартості земельної ділянки, на яку просить позивач накласти арешт, що позбавляє суд перевірити співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Судом встановлено, що предметом позову є стягнення боргу за борговими розписками згідно Договорів позики грошових коштів від 13.04.2024 року, від 08.05.2024 р. та від 09.08.2024 р. укладених між сторонами по справі, натомість позивач просить накласти арешт на земельну ділянку, а також на все рухоме та нерухоме майно, що знаходяться у власності відповідача, що фактично обмежить право власності відповідача на земельну ділянку та інше майно як рухоме, так і нерухоме майно, які не є об'єктом спору.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона вчиняти певні дії відносно об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона вчиняти певні дії відносно такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Таким чином, арешт майна і заборона вчиняти певні дії є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому відсутня необхідність у одночасному застосуванню двох зазначених способів забезпечення позову, за наявності підстав для такого застосування.
До того, варто зауважити на ту обставину, що у даному випадку, на розгляді суду перебуває борговий спір між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Предметом позову є стягнення боргу за борговим договорами.
Отже, задля врахування співвідношення між негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, та з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого звернулась позивач, доцільним буде, в першу чергу, накладення арешту на грошові кошти відповідача, що розміщені на рахунках банківських установ, а тому заяву позивача підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 151-154 ЦПК України, суд,-
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах ціни позову, а саме: на 1 196 866 грн. 89 коп.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки з дня постановлення ухвали суду.
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст ухвали виготовлено 09.07.2025 р.
Суддя: І.І.Шевченко