Провадження № 2/359/796/2025
Справа № 359/10408/24
Іменем УКРАЇНИ
«13» січня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди,-
26.09.2024 в системі «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 гривень з Державного бюджету України (а.с.1-7).
Позов обґрунтований тим, що 31.03.2024 командиром взводу № 2 роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Кияшко Олегом Юрійовичем винесено постанову серії ЕНА № 1789693 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн.
У постанові зазначено, що 31.03.2024 у м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 1В, водій керував транспортним засобом (Hyundai Elantra НОМЕР_1 ), в якого державний номерний знак був закритий іншими предметами, чим порушив п. 2.9 ПДР - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів.
Зазначає, що не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення, він звернувся у встановленому законом порядку до суду із адміністративним позовом, та рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2024 року у справі № 359/3662/24 вказаний позов було задоволено, постанову серії ЕНА № 1789693 від 31 березня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП - закрито.
Зазначає, що рішенням суду встановлено, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2024 року у справі № 359/3662/24 набрало законної сили 17.06.2024.
Внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності позивачу було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих стосунків. Подальше оскарження неправомірної постанови призвело до нових переживань, переривання робочого процесу, відчуття пригніченості, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Посилаючись на вимоги цивільного законодавства, а також положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначає, що у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Вказує, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше),що відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18).
Також зазначає, що вказаним рішенням Бориспільського міськрайонного суду встановлено, що на відеозаписі, який надавався відповідачем як доказ правомірності прийнятого ним рішення, не зафіксовано факт керування позивачем автомобілем марки Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , з встановленою металевою сіткою на державному номерному знаку. Будь-які заміри працівниками поліції не проводились, фотофіксація не здійснювалась. Доказів на спростування цих обставин відповідачем не надано. Проаналізувавши законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, судом встановлено, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо безпідставності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.121-3 КУпАП.
Як стверджує позивач, вказаним рішенням суду установлено незаконність відповідних дій та рішень інспектора патрульної поліції щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. На думку позивача вказані факти є преюдиціальними та не підлягають доказуванню під час розгляду судом даного спору.
Позивач зазначає, що виходячи із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та враховуючи тривалість судового розгляду адміністративної справи з оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, необхідність зміни
нормального життєвого стану, докладання додаткових зусиль, витрачання часу і коштів для доведеності своєї невинуватості, вважаю, що стягненню підлягає моральна шкода у розмірі 3 000,00 грн.
04.11.2024 відповідачем Департаментом патрульної поліції в системі «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (а.с.20-28), за змістом якого звертає увагу, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та ч.3 ст.13 Закону України «Про національну поліцію» працівники батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції не проводили та не можуть проводити жодної оперативно-розшукової діяльності, оскільки цим правом наділені виключно підрозділи кримінальної і спеціальної поліції до складу яких патрульна поліції не відноситься. Додатково звертають увагу, що відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 05.09.0224 №947 та Положення про батальйон патрульної поліції в м.Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції від 26.06.2018 №2924до завдань та функцій батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції не входить здійснення жодної оперативно-розшукової діяльності.
Разом із з цим звертають увагу, що відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративно арешту чи виправних робіт. Разом із цим ч.1мт.121-3 КупАП не можливо притягнути особу до адміністративної відповідальності з застосуванням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту чи виправних робіт, посилання позивача на застосування положень вищевказаного Закону під час розгляду даної справи є хибним та необґрунтованим.
Звертають увагу на положення ст.ст.23, 1167 ЦК України позивачем не надано жодних доказів наявності вини відповідача у спричинення моральної шкоди у розмірі 3000 гривень. Вважають, що позивачем не доведено, яким саме способом була припинена його честь, гідність, моральні переживання, порушені нормальні життєві стосунки та в чому виражались його страждання.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження (а.с.17-18).
Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи без участі, за змістом яких позивач позов підтримує, представник відповідача додаткових клопотання не заявив.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1, ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі.
За змістом п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2024 року у справі № 359/3662/24, яке набрало законної сили 17.06.2024 , було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (а.с.8-14), скасовано постанову cерії ЕНА № 1789693 від 31 березня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Вказаним рішенням суду встановлено, що 31.03.2024 командиром взводу № 2 роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Кияшко Олегом Юрійовичем винесено постанову серії ЕНА № 1789693 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП. За змістом якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Hyundai Elantra НОМЕР_1 , 31 березня 2024 року л 13 год. 21 хв. 57 сек., керував транспортним засобом, номерний знак в якого був закритий стороннім предметом, чим порушив п.2.9.в ПДР - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.121-3 КУпАП.
У вказаному рішенні суду встановлено, що як доказ правомірності прийнятого рішення відповідач покликався на відеофіксацію правопорушення технічними засобами, та що з дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається лише процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.
Також у рішенні суду зазначено, що на вказаному відеозаписі не зафіксовано факт керування позивачем автомобілем марки Hyundai Elantra державний номерний знак НОМЕР_1 з встановленою металевою сіткою на державному номерному знаку. Будь-які заміри працівником поліції не проводилась, фотофіксація не здійснювалась. Доказів на спростування цих обставин відповідачем не надано.
Крім того, зазначено про те, що, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, встановлено, що відповідачем не доведено факт вчиненні позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, а тому постанова серія ЕНА №1789693 від 31 березня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю. Суд погоджується з доводами щодо безпідставності притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2024 року у зазначеній цивільній справі № 359/3662/24 не оскаржувалося в апеляційному порядку та набрало законної сили, що підтверджується відповідною інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а (адміністративне провадження №К/9901/21241/18) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що «у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним».
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності без належних доказів є протиправним, а отже, і незаконним.
Разом із з цим суд звертає увагу, що у вищевказаній адміністративній справі №359/3662/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 не було встановлено факту вчинення будь-яких інших неправомірних дій по відношенню до позивача.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За статтями 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставі статті 1174 ЦК України, відшкодовується державою.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2, ст. 4 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до частини 5, частини 6 цієї статті в ідшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
За частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), зазначено про те, що у справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що «у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №640/16169/17 (провадження №61-15393св18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР, є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини.
Отже, дії працівника патрульної поліції щодо складання притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1190 грн. є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст.167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Відповідні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, пункт 33 постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16).
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим залучення або ж не залучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України або її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 242/4741/16-ц (постанова від 27.11.2019).
За вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості, вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Встановивши, що Департаментом патрульної поліції безпідставно винесено щодо ОСОБА_1 постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, яка була скасована в судовому порядку у зв'язку з відсутністю належних доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на те, що внаслідок винесення зазначеної постанови позивач зазнав душевних переживань, пов'язаних із притягненням до адміністративної відповідальності, а також був змушений вживати додаткових зусиль для відновлення своїх прав через звернення до суду, суд вважає обґрунтованим висновок про заподіяння моральної шкоди.
Оцінюючи характер та обсяг моральної шкоди, суд керується принципами розумності, виваженості та справедливості, а також враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо того, що компенсація моральної шкоди має бути адекватною, не повинна бути більшою, ніж потрібно для розумного задоволення, та не призводити до безпідставного збагачення.
Разом із цим, суд бере до уваги, що сам факт визнання незаконності винесеного відповідачем рішення та його скасування в судовому порядку є формою сатисфакції, яка, у сукупності з грошовою компенсацією, спрямована на відновлення порушеного права позивача.
Враховуючи наведене, а також орієнтуючись на розмір адміністративного стягнення, яке було накладено (1190 грн.), суд вважає справедливим, обґрунтованим і достатнім визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 1190 гривень.
Такий розмір відповідає характеру спричиненої шкоди, глибині душевних страждань позивача та тим негативним наслідкам, яких він зазнав у зв'язку з необхідністю оскарження постанови та захисту своїх прав у суді, і які могли б настати для нього у разі невжиття таких заходів.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такі витрати підлягають віднесенню за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273, 280 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсацію моральної шкоди у розмірі 1190 гривень (одна тисяча сто дев'яносто гривень).
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 20.01.2025.
Суддя: І. В. Муранова-Лесів