Справа № 357/1619/23
Провадження № 2-с/357/57/25
іменем України
14 липня 2025 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. , розглянувши заяву ОСОБА_1 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» про скасування судового по справі № 357/1619/23 2-н/357/407/23 від 24 березня 2023 року,-
В липні 2025 року уповноважений адвокат Прохацька Т.О., яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 , звернулася через систему «Електронний суд» до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» про скасування судового наказу по справі № 357/1619/23 провадження № 2-н/357/407/23 від 24 березня 2023 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, з огляду на наступне.
Вважає даний судовий наказ є таким, що підлягає скасуванню, оскільки вимоги стягувача є безпідставними та необґрунтованими. Доказами, що підтверджують необґрунтованість вимог стягувача є те, що копію судового наказу та копії документів боржник не отримувала. Із Єдиного реєстру боржників стало відомо, що ОСОБА_1 є боржником по виконавчому провадженню № 73483000.
29.04.2015 між боржником та ТОВ «Білоцерківвода» був укладений Договір № 109/700610-0 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення споживачам приватного сектору. Відповідно до пункту 3.1 Договору, кількість холодної води, що постачається виконавцем споживачеві, визначається за показниками засобів обліку, опломбованих і зареєстрованих виконавцем.
ТОВ « Білоцерківвода» при подачі заяви про видачу судового наказу здійснювало розрахунки не за показниками засобу обліку, оскільки згідно показників засобу обліку води, що встановлений у боржника в будинку за період вводу його в експлуатацію з 12.05.2015 та до 01.09.2023 року використано 249 кубів води, що в свою чергу становить значно меншу суму ніж заявлено в заяві про видачу судового наказу. Також стягувачем безпідставно здійснювалися нарахування на кількість зареєстрованих в будинку осіб, оскільки в будинку наявний прилад обліку холодної води, який був прийнятий в експлуатацію та відповідно до умов укладеного договору нарахування мали здійснюватися саме по засобу обліку холодного водопостачання.
Просила поновити строк для подачі заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ, який був виданий 22.05.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області по справі № 357/1619/23.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Орєхова О.І.
Заява про скасування судового наказу з додатками, матеріали цивільної справи № 357/1619/23 провадження № 2-н/357/407/23, згідно контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, отримана останнім для розгляду 10 липня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали заяви з додатками, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Як встановлено ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Аналіз норм ЦПК України, які регламентують наказне провадження, дає підстави для висновку про те, що наказне провадження - це самостійний вид провадження цивільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим провадженням, якому притаманна/певна процесуальна форма, що має певні особливості, пов'язані з тим, що ця форма забезпечує захист прав та інтересів стягувача, що має документи проти боржника, який не виконує свої зобов'язання. Метою наказного провадження є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано, та є ефективним засобом захисту прав боржника у безспірних справах. При вирішенні питання про видачу судового наказу суд не перевіряє обґрунтованість заявлених стягувачем вимог, оскільки на час видачі судового наказу суду невідомо про наявність спору між сторонами, через що в разі незгоди із таким наказом боржник може подати заяву про його скасування чи перегляд за нововиявленими обставинами, наслідком чого є скасування судом такого судового наказу, виданого в порядку наказного провадження.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» судовий наказ видається лише за умови безспірності вимог.
Встановлено, що 24 березня 2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ, яким було стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» заборгованість за послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (без обслуговування внутрішньо будинкових систем) в розмірі 32 054,57 грн та судовий збір в розмірі 268,40 грн.
24 березня 2023 року копію судового наказу з додатками було направлено за адресою місця реєстрації боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
До заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті (п. 3 ч. 5 ст. 170 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 171 ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, убачається, що вищевказаний судовий наказ боржник ОСОБА_1 отримала 28 квітня 2023 року, про що свідчить її особистий підпис.
В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду з заявою про скасування судового наказу представник боржника, адвокат Прохацька Т.О., яка діє на підставі ордеру, зазначила, що ОСОБА_1 копію судового наказу та копії документів не отримувала. З Єдиного реєстру боржників їй стало відомо, що вона є боржником у виконавчому провадженні № 73483000, що знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. В зв'язку з цим звернулась за правовою допомогою. 19.06.2025 адвокатом Прохацькою Т.О. на електронну адресу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. було направлено адвокатський запит з проханням надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 73483000 з ідентифікатором доступу та копію виконавчого документу на підставі якого відкрито вищевказане виконавче провадження. 04.07.2025 адвокат отримала на свою електронну пошту відповідь на адвокатський запит та копії запитуємих документів, зокрема, копію судового наказу по справі № 357/1619/23. Отже датою отримання боржником ОСОБА_1 вищевказаного судового наказу є 04.07.2025.
Згідно ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (с. 123 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У рішенні від 13.09.2006 по справі № 6-26370кс04 та постанові від 30.09.2015 по справі № 21-2231а15 Верховний Суд України зазначив, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Таким чином, законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Всупереч зазначеному, представником боржника не наведено жодної поважної причини пов'язаної з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій щодо подачі заяви боржником про скасування судового наказу в межах встановленого законом строку. Доводи представника боржника зводяться до заперечення факту отримання боржником судового наказу. Належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку (більше двох років) на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу представник боржника не надав, а наведені у заяві підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними та спростовуються матеріалами справи, що свідчить про відсутність підстав для його поновлення.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Право доступу до правосуддя, не є абсолютним, а його реалізація має відбуватися із дотриманням процесуального строку, що забезпечує юридичну визначеність та остаточність судового рішення.
За змістом ч. 2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першоюстатті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Враховуючі вищевикладені обставини, судом не встановлено підстав для поновлення пропущеного строку для подачі заяви про скасування судового наказу, а тому заява про скасування судового наказу підлягає поверненню представнику боржника.
Керуючись, ст.ст. 19, 121, 123, 160, 167, 170, 171, 260, 261, 353 ЦПК України,-
У поновленні строку на звернення із заявою про скасування судового наказу, - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого 24 березня 2023 року по цивільній справі № 357/1619/23, - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Повний текст ухвали складено 14 липня 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов