Справа № 357/7690/25
1-кп/357/841/25
14.07.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_4 ,
обвинувачений: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Біла Церква, Київської області, кримінальне провадження № 12025111030000356 від 04.02.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Солнєчний Російської Федерації, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
До суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, під час судового розгляду учасниками кримінального провадження укладена угода про визнання винуватості.
Так встановлено, що відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України - об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Відповідно до «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», не може перебувати у власності громадян громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2 до Постанови, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; вибухові речовини й засоби вибуху, всі види ракетного
палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва; бойові отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря); протиградові установки; державні еталони одиниць фізичних величин; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації; електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.
Відповідно до Положення про дозвільну систему (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992р. № 576 з наступними змінами) до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, серед іншого належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини.
Згідно з Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 293)завданнями органів поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду (далі - пневматична зброя) і холодної зброї (арбалети, луки з зусиллям натягу тятиви більше ніж 20 кг, мисливські ножі тощо (далі - холодна зброя), пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), та патрони до них, основних частин зброї бойових припасів до зброї і охолощеної зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.
Однак, всупереч вказаним вимогам законодавства України ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що не має передбаченого законом дозволу на придбання та зберігання вибухових речовин, у невстановлену досудовим розслідуванням дату, час та місці, придбав вибухову речовину - двухосновний нітроцелюлозний порох, яку незаконно зберігав за місцем свого проживання.
29.03.2025 близько 15 год. 24 хв. ОСОБА_5 , переслідуючи мету незаконного збуту вибухових речовин, в телефонному режимі домовився з ОСОБА_6 , про збут останньому вибухової речовини - двухосновного нітроцелюлозного пороху, шляхом передачі з рук в руки поблизу будинку №27 по вулиці Глибочицька в місті Біла Церква Київської області.
30.03.2025 близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу будинку №27 по вулиці Глибочицька в місті Біла Церква Київської області передав ОСОБА_5 , грошові кошти у сумі 7500 гривень, на що ОСОБА_5 , реалізуючи протиправний умисел направлений на незаконний збут вибухових речовин, достовірно знаючи, що не має передбаченого законом дозволу на збут вказаних речовин, переслідуючи корисливий мотив, з метою збагачення незаконно, збув ОСОБА_6 , вибухову речовину - двухосновний нітроцелюлозний порох шляхом передачі з рук в руки, яку ОСОБА_5 , незаконно придбав та зберігав з метою збуту.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме за придбання, зберігання та збут вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.
14.07.2025 відповідно до вимог ст. 472 КПК України, між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника адвоката ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості.
Враховуючи, що угода про визнання винуватості від 14.07.2025 укладена між прокурором та обвинуваченим у присутності захисника подана до суду під час підготовчого судового засідання, суд відповідно до вимог, передбачених ч. 3 ст. 474 КПК України невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, розкаювався та визнав всі фактичні обставини, які викладені у формулюванні зміненого обвинувачення та від надання показань відмовився. Наполягав на затвердженні укладеної угоди від 14.07.2025.
Прокурор у судовому засіданні, вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Захисник в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання.
За умовами цієї угоди сторони, а саме прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість за ч. 1 ст. 263 КК України у зазначених діях. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_5 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на визначений судом строк. Покласти на ОСОБА_5 обов'язки передбачені ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67, 69 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, обставинами, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, обставини, що обтяжують покарання: вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Крім цього при призначенні покарання сторонами угоди враховані дані про особу обвинуваченого, а саме, що останній раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, яке співпадає з місцем реєстрації, офіційно не працевлаштований, утриманців не має.
Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65, 68, 69 КК України, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд зважає на таке.
Згідно зі ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Суд встановив, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Також суд переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови цієї угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_5 під час досудового слідства не обирався.
Таким чином судом установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись статтями 314 ч. 3 п. 1, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
Угоду від 14.07.2025 про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 14.07.2025 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік
На підставі п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення судової експертизи у розмірі 2387,70 грн.
Речові докази:
мобільний телефон марки "Redmi" з імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , що поміщено до спецпакета № ICR0116898 та згідно квитанції № 656 зберігається у кімнаті речових доказів, після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_5 , як власнику майна;
змиви з лівої та правої долоні ОСОБА_5 , що поміщено до папетрових конвертів з ідентифікуючими написами, а також відбитки рук, які поміщено до паперового конверту з ідентифікуючими написами, що згідно квитанції № 653 зберігається у кімнаті речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області після набрання вироком законної сили - знищити;
змив з речовини зовні схожу на вибухову, яку поміщено до паперового конверту з ідентифікуючими написами, змив з полімерного пакету чорного кольору, який поміщено до паперового конверту з ідентифікуючими написами та два полімерні пакети чорного та зеленого кольору, які поміщено до спецпакету № WAR140226 та згідно квитанції № 652 зберігаються у кімнаті речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області після набрання вироком законної сили - знищити;
тверду речовину темно-коричневого кольору, яка є вибуховою речовиною двухосновним нітроцелюлозним порохом, що поміщено до спецпакету № QYH 0261372, а також зразок з вищевказаної твердої речовини, який після проведення експертизи було поміщено поліетиленового спецпакету № 0007001, що зберігаються в кімнаті речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області після набрання вироком законної сили - передати на потреби Збройних Сил України для використання за призначенням;
грошові кошити у загальній сумі 7500 гривень, з яких 3 (три) купюри номіналом 500 гривень (серія №: ЄД 7936982, АН 5061309, ВЕ 7045052) та 6 (шість) купюр номіналом 1000 гривень (серія № : ЗЛ 3263931, ЗЛ 3263936, ЗЛ 3263932, ЗЛ 3263935, ЗЛ 3263934, ЗЛ 3263933, які поміщено до спецпакету № CRI 1197399, що згідно квитанції № 000070 від 06.05.2025 зберігаються на депозитному рахунку Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області після набрання вироком законної сили - передати в дохід держави.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ст. 473 КПК України.
Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та поданняна нього письмових зауважень.
Суддя: ОСОБА_7