Справа №293/778/25
Провадження № 2/293/493/2025
15 липня 2025 рокуселище Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирського області Збаражський О.М., ознайомившись з матеріалами позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (адреса місцезнаходження: 12402, Житомирська область, Житомирський район, с.Оліївка, вул. Леоніда Ступницького, 68) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
09.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, за містом якого просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Бердичів Бердичівського району Житомирської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025, справа №293/778/25 передана на розгляд судді Збаражського О.М.
Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Разом із позовною заявою позивач звернувся до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Вирішуючи питання про звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі Закон України № 3674-VI).
Частиною 1 статті 8 цього Закону встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з наступних підстав: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини 2 цієї правової норми суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Позивач в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору зазначила, що є особою з інвалідністю ІІІ групи, єдиним її доходом є пенсія по інвалідності в розмірі 2980,00грн. Крім того, зазначає, що отримала право на безоплатну правничу допомогу згідно ч.1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», як малозабезпечена особа, середньомісячний дохід якої нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум».
В підтвердження вказаних в клопотанні обставин, ОСОБА_1 подала довідку про доходи за 2024 рік, довідку форми ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України та довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно п.2 ч.2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1211,20 грн.
Аналіз наданих позивачем доказів поданих на підтвердження клопотання про звільнення від сплати судового збору свідчить, що розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання даного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
Отже, на даний час відсутні підстави для звільнення позивача від судового збору за подання до суду позовної заяви.
Таким чином, на підтвердження сплати судового збору позивачу слід надати суду документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" встановив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами в зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України.
Керуючись ст.185 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позову до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - залишити без руху.
Надати позивачу 7-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ