Романівський районний суд Житомирської області
290/550/25
Іменем України
15 липня 2025 року селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 4 листопада 2024 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №04.11.2024-100002247 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.
За умовами укладеного договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу грошові кошти у сумі 14000,00 грн, строк кредитування 98 днів, погодили фіксовану незмінну процентну ставку 1%.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного договору не виконує, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 34580,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 14000,00 грн, заборгованості по процентах - 10780,00 грн, комісії -700,00 грн, додаткової комісії - 2100,00 грн, неустойки - 7000,00 грн.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач своїм правом подати відзив не скористався.
Судом встановлено, що 4 листопада 2024 року між позивачем та відповідачем було укладено за допомогою інформаційно-комунікаційних систем кредитний договір №04.11.2024-100002247 шляхом підписання додатку до анкети позичальника, пропозиції про укладення кредитного договору, заявки, паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту, на наступних умовах: сума кредиту 14000,00 грн, строк кредитування 98 днів, фіксована процентна ставка «Стандарт» 1 % в день та процентна ставка «Економ» 0,5 %, комісія за надання кредиту 700,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 700,00 грн, неустойка 175,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язання. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 .
Відповідач підписав договір електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора Е574.
Згідно листа товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» 1 травня 2025 року №137-0105 на виконання умов вищевказаного договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 14000,00 гривень.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 34580,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 14000,00 грн, заборгованості по процентах - 10780,00 грн, комісії -700,00 грн, додаткової комісії - 2100,00 грн, неустойки - 7000,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Згідно з частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитні документи, погодив таким чином, умови сплати процентів за користування кредитними коштами.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов'язань за договором не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту - 14000,00 грн та заборгованість по процентах - 10780,00 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення комісії в розмірі 2800,00 грн, суд зазначає наступне.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача комісії, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст наданих послуг, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісії в розмірі 700,00 грн та 2100,00 грн з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача неустойки, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.
Згідно пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищевказані положення закону, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача неустойки сумі 7000,00 грн задоволенню не підлягає.
Отже позов ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача заборгованості в розмірі 24780,00 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1735,88 грн.
Керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса місця знаходження: вул. Саксаганського, 133А м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 37356833) 24780 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором та 1735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн 88 коп судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Суддя М.М. Кірічук