Справа № 165/5229/24
Провадження № 2/165/265/25
11 липня 2025 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Василюка А.В.,
за участю секретаря Навроцької М.Р.,
представника позивача Змієвської Т.П.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Нововолинську, в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
02 грудня 2024 року представник ТОВ «Коллект центр» керівник Ткаченко М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги представник позивач обґрунтовує тим, що 09 червня 2021 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №4288581, який підписаний останнім у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію". 30 грудня 2021 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Вердикт капітал» був укладений договір факторингу №30-12/2021-21, відповідно до умов якого ТзОВ «Авентус Україна» відступило, а ТзОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №4288581 від 09 червня 2021 року. В свою чергу, ТзОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги №10-01/2023/01 від 10 березня 2023 року відступило ТзОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги, включно за вказаним кредитним договором. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за договором споживчого кредиту і за ним рахується заборгованість в розмірі 18742,85 грн., що складається з: 6000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 12540 грн. заборгованості за процентами, 175,24 грн. 3% річних, 27,61 грн. нарахованих інфляційних втрат, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4288581 від 09 червня 2021 року в розмірі 18742,85 грн. та понесені судові витрати по справі, включно 9000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 05 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Представник позивача ТОВ «Коллект центр» Змієвська Т.П. у судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с.93-97 зворот), просила його задоволити та стягнути з відповідача в користь ТзОВ «Коллект центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4288581 від 09 червня 2021 року в розмірі 18742,85 грн. та понесені судові витрати по справі, що включають 2422,40 грн. судового збору та 9000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив відмовити у позові, зазначив, що кредиту він не оформляв, а кредитні кошти не отримував, оскільки в червні 2021 року зловмисники викрали його телефон, документи та гаманець, в якому знаходилася картка АТ «КБ ПриватБанк» та картка АТ «Ощадбанк».
Представник відповідача - адвокат Юзефович С.В. у судовому засіданні просив відмовити у позові. Зазначив, що немає підстав стягувати з відповідача заборгованість за договором №4288581, оскільки його довіритель на момент його укладення перебував у відрядженні у м. Дніпрі та працюючи водієм, не мав можливості оформити та підписати електронним підписом зазначений договір. Сума споживчого кредиту склала 6000 грн., однак ці кошти були перераховані на викрадену карту, тому скористатися ними він змоги не мав. Зазначив, що досудове розслідування з приводу викрадення майна належного відповідачу здійснювалось. Усі заперечення виклав у відзиві, який подав до суду 28 лютого 2025 року (а.с.75-77).
Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає позов є підставним та таким, що підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що 09 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Авентус Україна» укладений договір №4288581 про надання споживчого кредиту (а.с.7).
Згідно з умовами договору, сума кредиту (загальний розмір) становив 6000 грн. (п.1.3. договору), а строк кредитування складав 20 днів.
Відповідно до п.1.5.1 договору, стандартна процентна ставка становила 1,90% в день, яка застосовувалася у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.
У п.1.7 зазначено, що орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 35610,29%, а за зниженою ставкою 3,71% річних.
Згідно пункту 1.8 договору орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою складає 8280 грн., за зниженою ставкою 6012 грн.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на мобільний телефон відповідача.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 підписав електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені аналогічні умови договору.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому цивільним та господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, який оформлений в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
30 грудня 2021 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу №30-12/2021-21, відповідно до умов якого ТзОВ «Авентус Україна» відступило, а ТзОВ «Вердикт Капітал» прийняло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №4288581 від 09 червня 2021 року, що підтверджується копією долученого договору, актом прийому передачі реєстру боржників за договором та реєстром боржників до договору факторингу (а.с.30-35).
ТзОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги №10-03/2023 від 10 березня 2023 року відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги, включно за вказаним кредитним договором, що підтверджується копією долученого договору, актом прийому передачі реєстру боржників за договором та реєстром боржників до договору факторингу (а.с.36-42).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні та встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з наданим ТзОВ "Авентус Україна" та ТзОВ "Вердикт Капітал" розрахунками (а.с.22-28), заборгованість ОСОБА_1 договором №4288581 від 09 червня 2021 року, станом на 29 грудня 2021 року, складає 18742,85 грн., що включає: 6000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 12540 грн. заборгованості за процентами, 27,61 грн. 3% річних, 175,24 грн. нарахованих інфляційних втрат.
За змістом ст.626, ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
У відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Даний договір, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, укладено на сайті позикодавця, ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS повідомленні, тобто без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства з введенням логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договір сторонами не міг бути укладений.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Також суд наголошує, що сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР не може вважатись підтвердженням фактів, наведених в такому зверненні, тобто не може ні підтвердити, ні спростувати обставини, на які посилається відповідач, крім того, з пояснень відповідача та його представника у судовому засіданні вбачається, що відомості до ЄРДР з приводу викрадення майна відповідача не вносились.
Однак такі обставини можуть бути встановлені в ході досудового розслідування, за результатами якого може бути або повідомлено про підозру або закрито провадження за відсутністю події кримінального правопорушення чи за відсутністю складу кримінального правопорушення. Проте, відповідачем не було надано доказів того, що він звертався до поліції з приводу викрадення належного йому майна, в тому числі мобільного телефону та банківсьих карток, з часу укладення кредитного договору пройшло більше чотирьох років, тобто протягом тривалого часу не було встановлено наявність події кримінального правопорушення, пред'явлено підозру винним особам тощо.
Отже, твердження відповідача про те, що відносно нього було вчинено кримінальне правопорушення є на час розгляду справи в суді лише припущеннями.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При ухваленні рішення у справі, суд враховує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до умов договору кошти по кредиту надавалися у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту.
Листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/70-250611/50638-БТ від 17 червня 2025 підтверджується, що 09 червня 2021 року було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , що емітована в банку на ім'я ОСОБА_1 . (а.с.138).
Також, суд бере до уваги те, що перерахування коштів здійснювалось на рахунок, зазначений позичальником у п.2.1 кредитного договору.
Відповідач, як власник рахунку, мав можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Однак, в спростування викладеного, з виписки по рахунку за період з 09.06.2021-09.07.2021 (а.с.139), вбачається, що після перерахування коштів за кредитом, ОСОБА_1 в той же день використовував кошти, що знаходилися на рахунку в різних цілях, включно знімав готівку в банкоматах м. Дніпра, де він, як зазначав, перебував у відрядженні.
Тобто, твердження відповідача та його представника щодо неможливості використання кредитних коштів ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу.
Пред'являючи вимоги про погашення кредиту позивач у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Укладаючи договір №4288581 про надання споживчого кредиту сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2- 4.2.4. договору. Згідно з умовами договору строк кредиту може бути продовжено, за ініціативою споживача на кількість днів, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному в договорі, або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених договором.
Оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості не був спростований відповідачем, суд, з огляду на встановлений строк кредитування (його пролонгацію), суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок, та вважає доведеним розмір заборгованості за процентами, що нарахований позивачем.
З огляду на те, що отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку та в повному обсязі ним не були повернуті, твердження останнього та його представника щодо неправомірних дій третіх осіб, не були доведені останніми в судовому засіданні, суд стягує з відповідача на користь позивача ТзОВ «Коллект Центр» загальну заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4288581 від 09 червня 2021 року, у розмірі 18742,85 грн., що складається з 6000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 12540 грн. заборгованості за процентами.
За ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до ст.625 ЦК України, суд виходить із того, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Аналогічний висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №922/175/18, де зазначено, що формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні ст.549 цього Кодексу і на ці суми положення Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року не поширюється.
На підставі вищезазначеного, суд визнає вірними надані позивачем розрахунки включно щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Крім того, в силу ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, слід стягнути понесені позивачем та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, в сумі 2422,40 грн., що підтверджується документально (а.с.6).
Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Суд враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, реальність та розумність їхнього розміру, усталеної практики у даній категорії справи, ціну позову та приходить до висновку що розмір витрат на правову допомогу адвоката у даній справі, який підлягає відшкодуванню на користь позивача з відповідача та підтверджується документально (а.с. 48-53), підлягає зменшенню до 2000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням того, що спір, який виник між сторонами відноситься до категорії типових спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання, зміст позовної заяви та інших документів потребує мінімального індивідуального підходу і мінімальних часових витрат (1-2 години роботи є достатніми для написання та укомплектування типової позовної заяви у кредитній справі), а з наданої копії договору та акту вбачається постійне представництво адвокатом позивача і в інших подібних справах.
Суд також звертає увагу сторін на те, що компенсація судових витрат не повинна перетворюватися на спосіб додаткового збагачення фінансових установ за рахунок людей з мінімальними доходами в період воєнного стану.
Керуючись ст.4, ст.12, ст.13, ст.76, ст.81, ст.141, ст.258, ст.259, ст.265, ст.268, ст.274, ст.275, ст.276, ст.277, ст.278, ст.279, ст.354, ст.355 ЦПК України, ст.509, ст.510, ст.526, ст.546, ст.611, ст.625, ст.1050, ст.1054, ст.1055 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, м. Київ) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4288581 від 09 червня 2021 року у розмірі 18742 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок дві) грн. 85 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, м. Київ) судові витрати по справі, а саме 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14 липня 2025 року.
Головуючий суддя підпис А.В. Василюк