Справа № 444/1138/25
Провадження № 2/444/980/2025
15 липня 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Ясиновський Р. Б.
секретар судового засідання Стець М.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Жовква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на нерухоме майно як членами колишнього колгоспного двору, в тому числі в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Позивачі звернулися до суду з даним позовом та просять:
- визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/3 частину житлового будинку (158,9 кв.м. (житлова площа 104,2 кв.м., допоміжна площа 54,7 кв.м.) та на 1/3 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/3 частину житлового будинку (158,9 кв.м. (житлова площа 104,2 кв.м., допоміжна площа 54,7 кв.м.) та на 1/3 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору;
- визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку (158,9 кв.м. (житлова площа 104,2 кв.м., допоміжна площа 54,7 кв.м.) та на 1/3 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору.
Мотивують свої позовні вимоги наступним.
Зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. ОСОБА_2 звернулась в Рава-Руську ДНК для отримання свідоцтва про права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 . Державний нотаріус Рава-Руської ДНК завів спадкову справу. Проте відмовив Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину житлового будинку та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки Позивачем не подано необхідних документів, що посвідчують право власності на спадкове нерухоме майно. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Позивач повідомляє, що станом на 30.06.1990 р. головою двору в АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 , а членами двору: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Дані взяті з по господарської книги ПотелицькВої сільської ради за 1986 - 1990 рр.
Станом на 15.04.1991р ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не втратили права на частку в майні колгоспного типу двору в АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Отже всі члени колгоспного двору, формально мають право згідно діючого на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі, а саме по 1/3 частині нерухомого майна колгоспного двору та по 1/3 частині господарських будівель і споруд даного двору, яке збереглося після його припинення.
З метою оформлення права власності Позивачі звернулися в Рава - Руську міську раду Львівського району, Львівській області. Проте їм було відмовлено та усно роз'яснено, що реєстрація їх права власності на частки в будинку можлива лише за рішенням суду.
На підставі вищевикладеного та відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Оскільки господарство в АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно і відповідно до ч.1 п. 9 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по господарські книги місцевих Рад.
Діючою на той час постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах, а тому записи в по господарських книгах підтверджується власність.
Згідно п 6-7 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані по господарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у по господарських книгах (п. 20 Інструкції).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.
Довідка котра видана КП ЛОР «Червоноградським міжміським БТІ» підтверджує, що реєстрація на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , не проводилась.
Житловий будинок в АДРЕСА_1 , в арешті, під забороною та в заставі не перебуває.
Загальна площа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить: 158,9 кв.м. (житлова площа 104,2 кв.м., допоміжна площа 54,7 кв.м.), що підтверджується технічним паспортом.
На підставі вищевикладеного Позивачі просять визнати за ними право власності.
Позивачі в підготовче судове засідання не з'явилися, однак подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак від останнього на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, позов визнають, не заперечують проти задоволення такого.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору надавши копію спадкової справи в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Просила справу розглядати у їх відсутності.
Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін які не з'явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Зважаючи на те, що відповідач по справі визнав вимоги позивача і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення про задоволення позову.
Згідно з абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до п. 6 до постанови Пленуми Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р. до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили це право, таками, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
Враховуючи наведене та те, що відповідач визнав позовні вимоги позивача і не заперечує проти задоволення позову, що не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд приймає визнання відповідачем позову і вважає, що є всі законні підстави для задоволення вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 23, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/3 частину житлового будинку 158,9 кв.м. (житлова площа 104,2 кв.м., допоміжна площа 54,7 кв.м.) та на 1/3 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/3 частину житлового будинку 158,9 кв.м. (житлова площа 104,2 кв.м., допоміжна площа 54,7 кв.м.) та на 1/3 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку 158,9 кв.м. (житлова площа 104,2 кв.м., допоміжна площа 54,7 кв.м.) та на 1/3 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач 1: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 20.07.2001 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: 80315, с. Потелич Львівського району Львівської області; електронна пошта відсутня; телефон НОМЕР_3 )
Позивач 2: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 15.01.2001 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; електронна пошта відсутня; телефон НОМЕР_3 )
Відповідач: Рава-Руська міська рада Львівського району Львівської області (місцезнаходження: вул. Я. Мудрого, буд. 3, м. Рава-Руська, Львівський район, Львівська область, 80316, код ЄДРПОУ 44466754, тел.: 0671143505, e-mail адреса: rawagromada@gmail.com)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: 80316, Львівська область, Львівський (колишній Жовківський) район, м. Рава-Руська, вулиця Ярослава Мудрого, будинок № 3, код ЄДРПОУ 34387414).
Повне рішення складено 15 липня 2025 року.
Суддя: Ясиновський Р. Б.