Справа №333/2580/25
Провадження №2/333/2541/25
11 липня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Кругліковій А.В.,
при секретарі судового засідання Єрмоленко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ : 42986956, 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005
до відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості,
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) заборгованості за кредитним договором №684873375 від 20.12.2019 в сумі 22 996,58 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що 20.12.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою укладено кредитний договір № 684873375 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. На виконання вказаного кредитного договору відповідачці було перераховано грошові кошти в сумі 19 250 грн. на її банківську картку № НОМЕР_2 . Право вимоги за вказаним вище договором позивач отримав на підставі договору факторингу від 28.11.2018, а саме: на підставі додаткової угоди 08.09.2020, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги №98. Як вказує позивач, відповідачка прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого, за останньою обліковується заборгованість в сумі 13 362, 48 грн. основного боргу по кредиту та 9 634, 10 грн. відсотків за користування кредитом. Враховуючи добровільну не сплату відповідачкою вказаної вище заборгованості, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася судом належним чином. 08.07.2025 через канцелярію суду надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем не доведено факту укладання сторонами договору №684873375 від 20.12.2019, що свідчить про те, що сторонами не погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, позивачем не надано підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором. Надані документи на підтвердження укладання відповідних договорів факторингу не підтверджують перехід права вимоги за кредитним договором до позивача, а отже позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В силу статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію".
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 20.12.2019 ОСОБА_2 на підставі заяви на отримання грошових коштів в кредит на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного кредитного договору, що акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію») укладено договір кредитної лінії № 684873375 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», на виконання умов якого відповідач отримав кредит від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» в сумі 19 250 грн., зі строком користування 126 днів та реальною відсотковою ставкою в розмірі 379,60% річних.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи слідує, що право вимоги за вказаним вище кредитним договором позивач отримав на підставі договору факторингу від 28.11.2018, а саме: на підставі додаткової угоди 08.09.2020, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги №98
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка прийняті на себе зобов'язання зі сплати основного боргу по тілу кредиту та відсотків за користування кредитом належним чином не виконала, внаслідок чого за останньою обліковується заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 22 996, 58 грн, з якої: 13 362, 48 грн. за основною сумою боргу та 9 634, 10 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).
20.12.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка уклали кредитний договір № 684873375 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор - K949W2NX направлено Відповідачці 20.12.2019 о 13:46:27 на номер мобільного телефону вказаний нею в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_3 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачкою у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 20.12.2019 о 13:47:17.
Доказів того, що вказаний номер мобільного телефону не належить відповідачці надано не було.
Відповідачка підписала Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті.
Враховуючи вищевикладене, Позивач надав беззаперечні докази того, що Відповідачка підписала Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Щодо доведеності перерахунку кредитних коштів, слід зазначити, що оскільки первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (Боржника) та надав Електронне повідомлення від АТ КБ "ПриватБанк" про те, що відповідне перерахування було здійснено успішно, позивач довів факт отримання Відповідачем коштів.
Доказів на спростування правомірності договорів факторингу матеріали справи не містять. Належних і достатніх доказів того, що вказані договори факторингу визнані недійсними в судовому порядку, відповідачкою надано не було.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо доведеності укладання зазначеного кредитного договору на підставі наданих позивачем доказів, наявності несплаченої заборгованості, а також факту переходу права вимоги до позивача.
Факт наявності вище наведеної заборгованості підтверджується наявними в матеріалах цієї справи доказами й не спростований відповідачем. Доказів безгрошовості угоди або шахрайських дій у відношенні себе, відповідачка не надає.
Крім цього, слід зазначити, що посилання ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву на позицію судів апеляційної інстанції, не приймаються до уваги, оскільки відповідно до вимог усіх процесуальних кодексів при виборі і застосуванні норми права суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 наведеної вище заборгованості за кредитним договором є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Визначаючи розмір витрат які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме: складності справи (справа про стягнення заборгованості розглянута за правилами спрощеного позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони.
З урахуванням вищенаведених доводів, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 3 000 грн. витрат на правничу допомогу та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 223, 268, 280-282 ЦПК України суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ : 42986956, 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005) - 13 362 (тринадцять тисяч триста шістдесят дві) грн. 48 коп. заборгованості по кредиту, 9 634 (дев'ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 10 коп. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Круглікова