Справа № 333/2121/25
Провадження № 2-а/333/68/25
08 липня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Круглікової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши в судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за адміністративним позовом: ОСОБА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1
до відповідача: Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, вул. Перемоги, буд. 96, м. Запоріжжя, 69005
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
встановив:
ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1 ) звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4162705 від 27.02.2025, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.
В позовній заяві позивач зазначає, що 27.02.2025 під час виїзду на вул. Володимира Українця в м. Запоріжжі з парковки, розташованої біля супермаркету АТБ по вул. Автозаводська в м. Запоріжжі, керуючи транспортним засобом Renault Fluence, державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Трохименко М.І., який повідомив йому про вчинення адміністративного правопорушення, а саме: водієм не виконано вимогу дорожнього знаку 3.21 - в'їзд заборонено, чим порушено п.8.4. Правил дорожнього руху - порушення вимог заборонних знаків. 27.02.2025 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4162705 від 27.02.2025, згідно якої на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 340 грн.
Вказує, що виконував вимоги усіх знаків, про що детально пояснив інспектору, що знаку 3.21 - в'їзд заборонено, за напрямком його руху не було. Такий знак встановлено в іншому місці і його дія на вказаний напрямок руху не розповсюджується. Проте, незважаючи на заперечення ОСОБА_1 вказана справа була розглянута, постанова складена.
Зазначена постанова винесена протиправно, не відповідає обставинам справи і вимогам закону, а тому підлягає скасуванню, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31.03.2025, відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з повідомленням (викликом) сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Представник відповідача вказує, що під час несення служби інспектором УПП в Запорізькій області ДПП було зупинено транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 , який не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» та здійснив в'їзд у забороненому напрямку, чим порушив п. 8.4. «в» ПДР України. В ході розгляду справи було роз'яснено та дотримано права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначені позивачем обставини є надуманими та такими, що не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки вони побудовані на суб'єктивному тлумаченні позивачем норм чинного законодавства та ґрунтуються виключно на особистому ставленні позивача до загального порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. На підтвердження правомірності складення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, надано відеозапис зі службового відео-реєстратора та схему розташування дорожніх знаків на ділянці дороги по вул. Автозаводській, 11 в м. Запоріжжі біля магазину «АТБ». На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив позов задовольнити, скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4162705 від 27.02.2025, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.1.Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
У п.п. 8.1, 8.2 ПДР України визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Пункт 8.4 ПДР України передбачає, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Згідно п. 3.21, розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 дорожній знак 3.21 означає "В'їзд заборонено". Забороняється в'їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9; запобігання в'їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань). Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Предметом позову є оскарження постанови серії ЕНА №4162705 від 27.02.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» та здійснював рух по смузі в зоні дії вказаного дорожнього знаку. Посилання позивача на те, що дорожній знак встановлено в іншому місці, а саме: з лівої сторони в'їзду, а не з правої, а тому його дія не розповсюджується на напрямок руху, в якому він рухався, не приймається судом до уваги.
Так, при перегляді відео, наданого відповідачем, є знак "В'їзд заборонено". Наявність такого знаку також підтверджується схемою розташування дорожніх знаків на ділянці дороги по вул. Автозаводська, 11 в м. Запоріжжя.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що знак "В'їзд заборонено" встановлено безпосередньо перед в'їздом на ділянку дороги, де рух в даному напрямку заборонено.
За таких обставин, доводи позивача в цій частині визнаються судом не обґрунтованими, а тому відхиляються судом.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відеозаписом і схемою розстановки дорожніх знаків, позовна заява є необґрунтованою, безпідставною та факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджується відеоматеріалом та на думку суду та є доведеним.
Керуючись ст.ст. 241-244, 246, 286 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 14.07.2025.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Круглікова