Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2829/24
Номер провадження: 2/511/59/25
15 липня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Ільяшук А. В.,
секретаря судового засідання Чернеги А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області, цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про встановлення фактів родинних відносин, факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини після його смерті, визнання права сумісної власності у порядку спадкування за законом на 2/3 частини житлового будинку, -
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Кухаренко М.Г.
свідок - ОСОБА_6
До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов зазначений позов, згідно з яким ОСОБА_1 просив:
-встановити факт родинних відносин, зокрема, що він є рідним сином батька - ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-встановити факт родинних відносин, зокрема, що він є рідним братом ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - спадкодавець);
-встановити факт його сумісного та постійного проживання зі спадкодавцем на день його смерті, тобто - ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-визнати за ним право сумісної приватної власності в розмірі (частки) - 2/3 частини без виділення частки в натурі на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок).
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_7 мав трьох дітей, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
У 2012 році помер ОСОБА_7 та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, кадастровий номер: 5123981400:01:001:0080.
Разом з цим, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 померли у 2021 році.
ОСОБА_8 був зареєстрований та постійно проживав з позивачем, а тому останній вважає, що відповідно до статті 1262 ЦК України прийняв спадщину після його смерті.
Однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки подані документи для прийняття спадщини містили розбіжності у написанні прізвища з ОСОБА_10 , зокрема «Ніделко» «Нідєлко», а також пропущено встановлений законом строк для прийняття спадщини.
Стислий виклад позиції відповідачів.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, вважаються такими, що належним чином повідомлялися про дату та час судового засідання, заяв та клопотань до суду не надіслали, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позов у встановлений судом строк не подали.
Стислий виклад позиції третьої особи.
ОСОБА_5 надіслала до суду заяву від 28.05.2025 року про те, що вона не претендує на спадщину після смерті ОСОБА_8 та просила розгляд справи проводити без її участі.
Процесуальні дії у справі.
7 серпня 2024 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
13 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
17 грудня 2024 року прийнято суддею Ільяшук Антоніною Володимирівною до провадження справу після відставки судді ОСОБА_11 .
18 грудня 2024 року повернуто на стадію підготовчого провадження.
3 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_7 мав трьох дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_12 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 у віці 82 років, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний запис за № 25, місце реєстрації: виконавчий комітет Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, кадастровий номер: 5123981400:01:001:0080.
Із заявами про прийняття спадщини звернулися спадкоємці - рідні діти померлого.
Нотаріусом 05 лютого 2020 року видано свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям на земельну ділянку з кадастровим номером: 5123981400:01:001:0080, а у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього, що підтверджується матеріалами спадкової справи №130/2012, заведеної після смерті ОСОБА_7 .
ОСОБА_9 та ОСОБА_8 померли у 2021 році.
Після смерті ОСОБА_8 була заведена спадкова справа № 132/2021 та з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_5 , яка у справі № 522/9093/23 встановлювала факт проживання з ОСОБА_8 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
18 лютого 2025 року Одеський апеляційний суд постановив ухвалу про залишення заяви ОСОБА_5 без розгляду, оскільки в даному випадку виник спір про право на спадщину.
Водночас ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ним було пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини та виявлено розбіжності у прізвищах, зокрема в свідоцтві про смерть брата ОСОБА_8 прізвище « ОСОБА_13 », а у позивача « ОСОБА_14 ».
ОСОБА_8 за життя у судовому порядку визнав своє право власності за 1/3 частку, без виділення в натурі, на житловий будинок, що підтверджується рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 грудня 2013 року по справі № 511/3019/13-ц.
На підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 надано довідку Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 09.10.2023 року, а також виписку з погосподарської книги від 10.11.2023 року згідно з якими ОСОБА_8 до дня смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 , де на день смерті проживав разом з братом ОСОБА_1 .
Крім того, судом було допитано свідка ОСОБА_6 , яка підтвердила під присягою, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 були рідними братами, проживали разом до дня смерті ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . Також за цією адресою до дня своєї смерті проживав їх батько ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
На підставі частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз'яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
У постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.
Водночас судом був допитаний свідок, яка під присягою підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 були рідними братами, проживали разом до дня смерті ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . Також за цією адресою до дня своєї смерті проживав їх батько ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З цього приводу суд вважає необхідним зазначити, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Щодо встановлення факту родинних відносин, згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип належного урядування. Цей принцип,як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskalv. Poland), п. 73).
Фактичними обставинами підтверджено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 та братом ОСОБА_8 , а розбіжність у написанні прізвища на думку суду виникла в результаті перекладу з російської на українську мову.
На підставі викладеного, надавши оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Окрім того, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
На підставі викладеного, керуючись статтями 81, 141, 247, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про встановлення фактів родинних відносин, факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини після його смерті, визнання права сумісної власності у порядку спадкування за законом на 2/3 частини житлового будинку - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є рідним сином батька - ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є рідним братом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт сумісного та постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на день смерті останнього, тобто - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,РНОКПП НОМЕР_1 , право сумісної приватної власності на майно в розмірі 2/3 частини, без виділення в натурі, а саме: на житловий будинок з господарчими спорудами , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з веранди площею 8,30 м2, житлової кімнати 18,10 м2, житлової кімнати - 21,8 м2, кухні - 9,3 м2, коридор - 5 м2, загальна площа будинку 62,50 м2, житлова 39,90 м2, господарчі споруди: веранда - «а», літня кухня - «Б» , сарай - «В», погріб - «Г» , огорожа № 1, 2, ворота № 3.
Відповідно до статті 283 ЦПК України направити відповідачам копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя А. В. Ільяшук