Справа № 309/2491/25
Провадження № 1-кс/309/421/25
11 липня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі слідчого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 за погодженням прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025071050000471 від 09.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ,-
Слідчий СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 вернувся в суд з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не судимого.
Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
У ч. 6 ст. 2 ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачені види військової служби, серед яких: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
Пунктом 6 частини 1 статті 8 даного Закону України «Про правовий режим воєнного стану», передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим виїзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до витягу з наказу Т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2025 ОСОБА_5 призначено на посаду помічника гранатометника 4 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , вважати, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою.
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби, призваний по мобілізації, повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов'язані, зокрема: свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Однак, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , став на шлях вчинення кримінального правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке він скоїв за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою невстановлених осіб, з корисливих мотивів, користуючись тим, що на території України введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, організував незаконне переправлення через державний кордон України громадян України, яким заборонено виїзд за межі території України, через державний кордон України поза пунктами пропуску.
З метою реалізації вказаної злочинної мети щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, 08 липня 2025 року, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, на околиці с. Сокирниця, Хустського району зустрівся з громадянами України, а саме: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким в умовах правового режиму воєнного стану заборонено виїзд за межі території України та які мали намір виїхати за межі України шляхом незаконного перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску, та які повинні були сплатити за вказані дії грошові кошти у іноземній валюті, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 повинні були перерахувати на електронний гаманець кошти в сумі 7000 доларів США з кожного та ОСОБА_12 повинен був передати грошові кошти в сумі 12 500 доларів США після перетину кордону, з яких ОСОБА_5 за попередньою домовленістю з невстановленою слідством особою, яка здійснювала організацію незаконного переправлення вказаних осіб через державний кордон України поза пунктом пропуску за виконання покладених на нього функцій повинен був отримати грошові кошти в загальній сумі 4000 доларів США. На місці зустрічі у вищевказаних осіб було забрано їх мобільні телефони, передано ОСОБА_5 , проведено інструктаж про маршрут подальшого слідування до державного кордону та наказано слідувати за ними для подальшого подолання перешкод, а саме перетину русла річки Тиса, з метою обходу контрольних пунктів пропуску, які встановлено на автомобільних мостах, що ведуть до населеного пункту с. Велятино Хустського району .
Підійшовши до русла річки Тиса з метою подолання перешкод, ОСОБА_5 та невстановлені слідством особи наказали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 сісти до гумового човна, який було заздалегідь підготовлено як засіб для подолання перешкод, з метою перетину русла річки Тиса у сторону державного кордону України. Після подолання перешкоди, ОСОБА_5 та невстановлені слідством особи продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, діючи з прямим умислом та за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів наказали громадянам України, яким в умовах правового режиму воєнного стану заборонено виїзд за межі території України, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 виконувати їх вказівки, а саме рухатись тихо, щоб не бути викритими правоохоронними органами та слідувати за ними у напрямку державного кордону України поза офіційними пунктами пропуску, передбачаючи можливість їх затримання працівниками Державної прикордонної служби України, проінструктували вищезазначених осіб, що у разі їх затримання вони не повідомляли правоохоронні органи про сприяння ОСОБА_5 та іншими особами у незаконному переправленні їх через державний кордон України.
У подальшому, ОСОБА_5 та невстановлені слідством особи, разом з громадянами України, яким в умовах правового режиму воєнного стану заборонено виїзд за межі території України, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , прямуючи у напрямку державного кордону України, а саме 156 прикордонного знаку, який знаходиться на околиці с. Велятино Хустського району Закарпатської області, 09.07.2025 року о 10.00 год. на відстані 2000 м. до державного кордону України на околиці с. Велятино Хустського району були затримані працівниками Державної прикордонної служби України.
Беручи до уваги вищевикладене, встановлена достатність доказів, для підозри громадянина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприянні вчиненню таких дій порадами, вказівками та наданням засобів, вчинене, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
09.07.2025 о 20:10 годин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, затримано у порядку ст.. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
10.07.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину України, українцю, стороною обвинувачення у відповідності до ст. 278 КПК України оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від суду натепер виникла необхідність в обранні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, більш м'який запобіжний захід може перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо останній буде залишатися на волі.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинувачуваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого покладається необхідність запобігання спробам:
• переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з Республікою Польща, Угорщиною, Румунією, Словаччиною дають підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість злочину та невідворотність покарання за його вчинення, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
• незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний має мотив та можливість, із урахуванням його навичок та знань, вплинути на свідків, які на даному етапі досудового розслідування ще не допитані, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Звертаючись з відповідним клопотанням, слідчий посилається на те, що обвинувачений не має захворювань, що включені до додатку №13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тому обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не надається можливим.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає собою перебування підозрюваного під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов'язаних між ними родинними зв'язками. В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_5 на даний час не працює, осіб, які б поручились за виконанням підозрюваною покладених на нього обов'язків, які викликають довіру в органу досудового розслідування та суду не встановлено, що унеможливлює обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.
Обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не надається можливим, оскільки, враховуючи тяжкість інкримінованого йому злочину, відсутність постійного джерела доходів та інших соціальних зв'язків, є реальні підстави вважати, що в разі обрання даного запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_5 може покинути межі Закарпатської області. Більше того підозрюваний ОСОБА_5 є військовослужбовцем, який може вільно пересуватися територією України та переховуватися від органу досудового розслідування, що також унеможливлює обрати відносно нього вищевказаний запобіжний захід.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_13 та слідчий ОСОБА_4 заявлене клопотання підтримали у повному обсязі, просили задовольнити з підстав, вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, а саме те, що ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, санкція за скоєння якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, що в своїй сукупності вказує на те, що вона будучи обізнаною з мірою покарання, перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечили проти задоволення клопотання. Враховуючи наведені обставини, просять застосувати до підозрюваного запобіжний захід, з триманням під вартою.
За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, приходить до наступного.
Органами досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за вище наведених обставин.
За вказаним фактом відомості по матеріалах було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження, в ході якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені вказаного злочину та подано до слідчого судді дане клопотання про обрання запобіжного заходу, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного.
Слідчим суддею, під час розгляду клопотання, встановлено такі відомості: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянина України, українець, не судимий. Підозрюваний на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має типові соціальні зв'язки для особи його віку.
Як убачається з матеріалів клопотання, необхідність його застосування слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний об'єктивно підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв'язку з чим останній, будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , оскільки надані докази об'єктивно підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
В судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 є військовослужбовцем і може вільно переховуватись територією України, проживає в м. Хуст.
Наведене свідчить про те, що підозрюваний, який проживає неподалік кордону, в будь який час може залишити своє місце проживання і з метою ухилення від слідства та суду покинути територію України,що виключає можливість обрання йому іншого, більш мякого запобіжного заходу.
В даному випадку наявність підстав для тримання підозрюваного під вартою суд оцінює в даному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тому тримання ОСОБА_5 під вартою є виправдано, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В свою чергу, у судовому засіданні підозрюваним ОСОБА_5 та його захисником ОСОБА_6 всупереч положень ч. 5 ст. 132 КПК України, не було надано суду допустимих доказів, які б свідчили про відсутність ризиків, встановлених стороною обвинувачення, у зв'язку з чим, слідчий суддя вважає доведеною наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному провадженні, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами.
За таких обставин слідчий суддя, враховуючи, той факт, , що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може належним чином забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного, вважає за необхідне задоволити клопотання про обрання заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою .
Також суд враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання нею процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 вказаного Кодексу, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн. за покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 194 ч.5 КПК України покласти на нього ї такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого прокурора та суду; повідомляти слідчого прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.
Згідно ч.6 ст.194 КПК України зазначені обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з 09.07.2025 року до 06.09.2025 року включно.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, визначених КПК України.
Визначити заставу у розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої станом на 01 січня поточного року 3028 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний рахунок:
Отримувач коштів - ТУ ДСА України в Закарпатській області;
Код отримувача (код ЄДРПОУ) 26213408;
Банк отримувача ДКСУ м. Київ ;
Код банку отримувача (МФО) 820172;
Рахунок отримувача UA 198201720355209001000018501
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Ужгородського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Ужгородського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово Хустський районний суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_5 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_7 та прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 .
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору та уповноваженій особі місця ув'язнення негайно після її оголошення.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено учасникам процесу 15.07.2025 року о 09 год. 00 хв.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя
Хустського районного суду: ОСОБА_1