Справа № 521/15880/24
Провадження № 2/521/1585/25
17 червня 2025 року Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить поновити строк позовної давності для подання позову до гр. ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 41170,37 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат..
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», далі Банк, та ОСОБА_1 укладено угоду № 200512059 щодо кредитування (Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12535,62 грн., а відповідач зобов'язалась повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Станом на 13.09.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 26821,65 грн., з яких: 9523,51 грн. - заборгованість за кредитом; 17298,14 грн. - заборгованість за відсотками. Крім того, позивачем нараховано на суму заборгованості 3% річних, що становить 2 416,81 грн., та інфляційні витрати в сумі 11931,91 грн..
Ухвалою суду від 15 листопада 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. (а.с. 101)
Ухвалою суду від 21 січня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судовий розгля по суті позовних вимог. (а.с.107)
30.01.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач стверджує, що жодним доказом, що наданий Позивачем разом із позовною заявою, не доказано: укладення кредитного правочину від 22.04.2016р. № 200512059 між Відповідачем та ПАТ «Банк Михайлівський»; надання (перерахування) ПАТ «Банк Михайлівський» Відповідачу коштів у кредит за Кредитним договором від 22.04.2016 № 200512059; відступлення ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги до Відповідача на користь Позивача за Договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 № 7_БМ; наявність будь-якої заборгованості Відповідача перед Позивачем. Усі твердження Позивача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб?єктивних міркуваннях Позивача, та не доведені документально. Також представник відповідача вказує на пропуск позивачем строку позовної давності за вказаними вимогами. У зв'язку із вказаним у задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року було витребувано у позивача оригінали таких письмових доказів: Заява (оферта) від 22.04.2016 № 200512059 (додаток 10 до позову); Довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 22.04.2016 б/н (додаток 10 до позову); Реєстр відступлених прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 №7_БМ; Довіреність ПАТ «Банк Михайлівський», якою товариство (банк) доручило гр. ОСОБА_2 (або іншій особі) укласти (підписати) від імені ПАТ «Банк Михайлівський» кредитний правочин від 22.04.2016 №200512059 та/або вчинити інші дії.
На виконання ухвали суду від 24 лютого 2025 року по справі №521/15880/24, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надало до суду весь перелік запитуваних документів, окрім оригіналу довіреності ПАТ «Банк Михайлівський» та Реєстр відступлених прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020р. №7_БМ, натомість надано належним чином завірені копії окремих сторінок Реєстр відступлених прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020р., № 7_5М.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, проте у матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до реч. 2 ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 22.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», далі Банк, та ОСОБА_1 укладено угоду № 200512059 щодо кредитування (Кредитний договір), оригінал даного договору було оглянуто судом.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12 535,62 грн., з встановленим строком користування з 22.04.2016 р. по 22.04.2017 р., а Відповідач зобов?язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Копією анкети № 2714487 від 22.04.2016 року підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 своїм особистим підписом погодила згоду на обробку банком її персональних даних. (а.с.34)
Відповідачка також підписала згоду суб'єкта на обробку персональних даних від 22.04.2016 року. (а.с. 46)
Згідно копії Графіка платежів від 22.04.2016 року відповідач зобов?язалась погашати кредит шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 1253,00 грн. до 17 числа кожного місяця (а.с.38).
Відповідно до копії Довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, ОСОБА_1 підтвердила своїм підписом, що ознайомилась із загальними умовами кредитування (а.с.39). Оригінал вищевказаної Довідки було оглянуто судом.
Окрім того, відповідачем ОСОБА_1 22.04.2016 року було укладено Договір добровільного страхування життя №NSК200512059 від 22.04.2016 року (а.с. 40-43).
Того ж дня, 22.04.2016 року відповідачем ОСОБА_1 було здійснено оплату в розмірі 11538,66 грн. за покупку пральної машини «CANDI EVOGT 10074 D/1-06-8450119000» у ТОВ «Дієса»-«Ельдорадо», що підтверджується товарним чеком №6267033 від 22.04.2016 року та копією фіскального чеку від 22.04.2016 року. (а.с.44,45)
23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року. (а.с. 47-50)
За цим Договором в порядку та на умовах, що визначені в Договорі, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників божників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський". (а.с. 53-76)
Згідно з витягом з реєстру боржників ПАТ "Банк Михайлівський" до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020р. до нового кредитора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №200512059, укладеним 22.04.2016р. з відповідачем на суму 26 821 грн 65 коп.. (а.с. 25)
Також, позивачем надано розрахунок, за яким заборгованість відповідача станом на 13.09.2024р., становить 41 170 грн 37 коп., з яких: 26 821 грн 65 коп. - заборгованість за кредитом; 11 931 грн 91 коп. - сума інфляційних втрат; 2 416 грн 81 коп. - 3 % річних. (а.с. 16-17)
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні зобов'язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов'язання та договір.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За змістом статей 626,628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За статями 512,514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 частини 2статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї додатків кредитний договір між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено 22.04.2016 року, а договір №7_БМ про відступлення прав вимоги між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 20.07.2020 року, при цьому п.1 Договору відступлення передбачає набуття права вимоги Новим кредитором - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі Додатку 1 до даного договору.
Відповідно представником позивача до суду було надано належним чином завірена копія реєстру відступлених прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 №7_БМ (окремі сторінки реєстру окремі сторінки з Додатку 1 до Договору 7_БМ від 20.07.2020 року, яку долучено до матеріалів справи. В Додатку № 1 встановлено наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 200512059 від 22.04.2016 року у розмірі 26 821,65 грн.. (а.с. 152-155)
Судом встановлено, що ПАТ "Банк Михайлівський" свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме відповідачу надано кредит на споживчі цілі в розмірі 12535,62 грн..
Доказів, щодо належного виконання умов договору від 22.04.2016 року № 200512059 відповідачем суду не надано, зокрема матеріали справи не містять доказів того, що договір №200512059 укладений 22.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_1 був оскаржений.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 13.09.2021 року по 13.09.2024 року та 3 % річних за період з 13.09.2021 року по 13.09.2024 року, суд зазначає про таке.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вказані вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 13.09.2021 року по 13.09.2024 року та 3 % річних за період з 13.09.2021 року по 13.09.2024 року.
При цьому позивачем не враховано положення пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023р. відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, позивачем не враховано пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президенту України № 64/2002 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов'язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості за вказаний період є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пунктів 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягають до задоволення.
Таким чином, суму інфляційних втрат слід вирахувати тільки за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року, де IIc (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.06569602
Інфляційне збільшення: 26 821,65 x 1.06569602 - 26 821,65 = 1 762,10 грн.
Так само слід обчислити і 3% річних за період з 13.09.2021 року по 23.02.2022 року, де 26 821,65 x 3 % x 164 дні : 365 : 100 = 361,54 грн..
Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 28 945,30 грн., яка складається з 26 821,65 грн. - сума боргу, 1990,111 762,10 грн. - інфляційне збільшення (за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року) та 361,54 грн. - 3% річних (за період з 13.09.2021р. до 23.02.202р.2).
Щодо посилання сторони відповідача про неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, суд зазначає, що законодавством передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Позивач, як правонаступник ПАТ "Банк Михайлівський" звернувся до суду 30.09.2024 року.
Водночас, позивач просить поновити йому строк позовної давності для подання позову до суду обґрунтовуючи тим, що наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, а саме спору у справі № 910/11298/16 господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» (ухвалою Господарського суду від 03 вересня 2020 року замінено на правонаступника - ТОВ «Діджи Фінанс») до ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України про застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор», що в свою чергу унеможливлювало у межах встановленого строку звернутися з позовом до суду. Крім того, підставами для поновлення строку позовної давності позивач зазначає ведення урядом України карантину, у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також введенням воєнного стану на території країни, що стало підставою для внесення відповідних змін у ЦК України та продовження строку позовної давності.
При цьому, суд зауважує, що передача прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, новому кредитору не перериває строки позовної давності. Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби(COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім цього, до об'єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни.
Суд зауважує, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.
Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
З огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, беручи до уваги введення в Україні режиму воєнного стану 24лютого 2022року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану, позивачем не пропущено строк позовної давності.
При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір пропорційно до задоволеної суми позовних вимог у сумі 1 703 грн 09 коп.
Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 7 000 грн 00 коп., суд зазначає про таке.
На підтвердження реальності вказаних витрат до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024р., додаткову угоду до Договору №26 від 15.02.2024р. про надання правової допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, наданих послуг) від 20.09.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до яких розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката становить 7 000 грн 00 коп.
Вказані докази у сукупності доводять наявність та реальність витрат позивача на правову допомогу, а також їх необхідність для звернення до суду.
Із заявами щодо зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу ні відповідач, ні його представник під час судового розгляду справи до суду не звертались.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 зазначила, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених вимог.
Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають також частковому задоволенню на суму 4921 грн 43 коп.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Керуючись ст. ст. 16, 525, 526, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 263 - 265, 268, 272, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, Київ) суму заборгованості за Кредитним договором № 200512059 від 22.04.2016 року в розмірі 28 945 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) гривень 29 копійок, яка складається з:
- 26 821 грн. 65 коп. - заборгованість за кредитом;
- 1 762 грн. 10 коп. - сума інфляційних втрат;
- 361 грн. 54 коп. - сума 3 % річних.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, Київ) витрати по оплаті судового збору у сумі 1 703,09 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4921,43 грн..
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 27 червня 2025 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН