Справа № 298/940/25
Номер провадження 1-кс/298/123/25
09 липня 2025 року с-ще Великий Березний
Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання слідчого СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Малий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, який є помічником дієздатної фізичної особи ОСОБА_7 (посвідчення №143) та дієздатної фізичної особи ОСОБА_4 (посвідчення №234), судимого: вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2024 року за ч.2 ст.332 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12025071070000155 від 7 липня 2025 року,
09.07.2025 слідчий СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025071070000155 від 7 липня 2025 року.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, в останнє - Указом Президента України №235/2025 від 15.04.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 5 години 30 хвилин 09.05.2025 строком на 90 діб. Таким чином, на даний час, в Україні діє воєнний стан.
Зазначає, що відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам - військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Під час досудового розслідування з'ясовано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з іншими на даний час не встановленими органом досудового розслідування особами виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.
Посилається, що ОСОБА_4 за попередньою змовою та разом іншими на даний час не встановленими органом досудового розслідування особами розробили злочинну схему, відповідно до якої вони підводять до встановленого місця неподалік державного кордону України з Словацькою Республікою особу або осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, та за обумовлену грошову винагороду надають поради та вказівки, зокрема, вказують точний напрямок руху через державний кордон України поза межами пунктів пропуску.
Так, 06.07.2025 із невстановленою на даний час особою громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , приїхав із АДРЕСА_2 до с.Малий Березний Закарпатської області, де зустрівся з невідомою йому особою, яка поселила його в будинку в с.Малий Березний та мала допомогти останньому незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску.
7 липня 2025 року реалізовуючи свій злочинний план, на даний час невстановлена особа з метою конспірації вручила гр. ОСОБА_8 та наказала очікувати дзвінка. Близько 13 години 00 хвилин виконуючи відведену йому роль, ОСОБА_4 з'явився до будинку, де перебував гр. ОСОБА_8 , та спільно із невстановленою на даний час особою стали обговорювати деталі незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пунктів пропуску гр. ОСОБА_8 .
В подальшому, на виконання вказаної схеми 07.07.2025 близько 14.40 годин ОСОБА_4 посадив ОСОБА_8 до заздалегідь підготовленого транспортного засобу марки «Chery» моделі «Amulet», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, та розпочали рух в напрямку с. Забрідь, однак на виїзді із с-ща Великий Березний, вищевказані громадяни були затримані працівниками Державної прикордонної служби України.
Слідчий у клопотанні зазначає, що 7 липня 2025 року ОСОБА_4 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
8 липня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Підозрюваним у кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Малий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, раніше судимий за ч. 2 ст. 332 КК України.
Також органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, вироком №298/2212/13 від 13 березня 2024 року, на підставі ст. 75 КК України звільненим від кримінальної відповідальності з призначенням іспитового строку на 3 роки, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні просив застосувати щодо ного менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання слідчого, посилаючись на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у даному кримінальному провадженні та недоведеність зазначених слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. За наведеного та посилаючись на дані про особу ОСОБА_4 , який є помічником дієздатної фізичної особи ОСОБА_7 та дієздатної фізичної особи ОСОБА_4 , просила застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі. Крім цього, просила приєднати до матеріалів справи свідоцтво про одруження ОСОБА_4 ; витяг з реєстру територіальної громади Дубриницько-Малоберезнянської територіальної громади, щодо ОСОБА_4 ; висновок №204 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговування і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі щодо ОСОБА_4 ; рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 03.07.2025; акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 02.07.2025; акт проведення обстеження сім'ї від 02.07.2025; рішення виконавчого комітету Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №879 від 25 вересня 2024 року «Про призначення помічника дієздатній фізичній особі ОСОБА_4 »; висновок опікунської ради при виконавчому комітеті Дубриницької сільської ради щодо доцільності призначення помічника дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки; посвідчення №234 видане ОСОБА_4 ; висновок із протоколу ЛКК від 25.06.2025 №205 щодо ОСОБА_4 ; висновок із протоколу ЛКК від 25.06.2025 №204 щодо ОСОБА_4 ; пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 ; рішення виконавчого комітету Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №580 від 4 липня 2023 року «Про призначення помічника дієздатній фізичній особі ОСОБА_7 »; висновок опікунської ради при виконавчому комітеті Дубриницької сільської ради щодо доцільності призначення помічника дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки; посвідчення №143 на ім'я ОСОБА_4 ; витяг №307 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071070000155 від 7 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч.3 ст. 332 КК України.
7 липня 2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України (фактичний час затримання - 20 год. 00 хв. 07.07.2025) за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
08.07.2025 ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто в організації, пособництві незаконного переправлення осіб через державний кордон України, порадами, вказівками, та наданням засобів, вчиненому групою осіб, повторно.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071070000155 від 7 липня 2025 року; рапорт інспектора відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_9 від 07.07.2025; повідомлення про початок досудового розслідування; протокол огляду місця події від 7 липня 2025 року; постанова про визнання речовими доказами від 8 липня 2025 року; протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 7 липня 2025 року; протокол обшуку від 7 липня 2025 року; постанова про визнання речовими доказами від 8 липня 2025 року; протокол обшуку від 7 липня 2025 року; постанова про визнання речовими доказами від 8 липня 2025 року; доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України; протокол про адміністративне затримання гр. ОСОБА_8 від 7 липня 2025 року; протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №146921 складений відносно гр. ОСОБА_8 ; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 7 липня 2025 року, складений відносно гр. ОСОБА_8 ; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 8 липня 2025 року; протокол пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 8 липня 2025 року та фототаблиця до нього; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 8 липня 2025 року та фототаблиця до нього; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 8 липня 2025 року з фототаблицею до нього; протокол огляду предмету від 8 липня 2025 року з додатками; вимога УІАЗ ГУНП в Закарпатській області відносно гр. ОСОБА_4 ; вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2025 року у справі №298/2212/23; характеризуючі дані на особу ОСОБА_4 ; повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 8 липня 2025 року, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в організації, пособництві незаконного переправлення осіб через державний кордон України, порадами, вказівками, та наданням засобів, вчиненому групою осіб, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клішин проти України наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи можливість впливу на свідків та підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.
Також, слідчий суддя враховує, що за версією сторони обвинувачення кримінальне правопорушення було вчинено групою осіб, що дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливої координації та взаємозв'язків з іншими особами.
Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.2 ст.332 КК України), беручи до уваги, що ОСОБА_4 не є працевлаштованим, не має офіційного та постійного законного заробітку, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно вимоги про судимість, щодо ОСОБА_4 та вироку Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2024 року у справі №298/2212/23, ОСОБА_4 вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2024 року засуджений за ч.2 ст.332 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
Вказані обставини свідчать про схильність ОСОБА_4 до вчинення протиправних дій, в тому числі під час покладених на нього обов'язків.
На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними, а під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано жодних обґрунтувань вказаному ризику.
Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об'єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.
За таких обставин, слідчим у поданому клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відтак, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, ризику вчинення іншого нового кримінального правопорушення, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України слугує підставою для застосування запобіжного заходу.
Отже, з урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Надаючи оцінку наведеним в судовому засіданні захисником доводам на захист підозрюваного ОСОБА_4 про можливість застосування щодо останнього більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що за встановлених в судовому засіданні обставин та ризиків жоден з менш обтяжливих запобіжних заходів, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, слідчим суддею взято до уваги посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_4 є помічником дієздатних фізичних осіб, втім, за наявності прямо передбачених ст. 177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання; відсутність у підозрюваного постійного місця роботи; майновий стан підозрюваного; наявність судимості у підозрюваного.
Будь-яких доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.
Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення у сфері недоторканості державних кордонів, який має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином у сфері недоторканності державних кордонів, з урахуванням суті та характеру злочину, обстановки, при якій злочин був скоєний, скоєння такого під час введення воєнного стану на всій території України, даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума є цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_4 .
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 год. 00 хв. 4 вересня 2025 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/940/25; провадження №1-кс/298/123/25 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 9 липня 2025 року.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 4 вересня 2025 року (включно).
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1