Справа № 504/391/25
Номер провадження 2/504/1961/25
14.07.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Литвинюк А. В.
за участю секретаря Батяла М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Доброслав в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації, -
встановив:
24.01.2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму майнової шкоди в розмірі 102 156,16 гривень, а також суму судового збору у розмірі 3 028 гривень.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем викладено обставини, що 19.05.2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (надалі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») та Акціонерним товариством «Кредобанк» (надалі - АТ «Кредобанк») було укладено договір страхування наземного транспорту № 376/20-T/0/21, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов?язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «TOYOTA Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП).
У позові також зазначено, що 25.12.2021 року в місті Одеса на дорозі Лиманська сталося ДТП за участю автомобіля «TOYOTA Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «TOYOTA» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 .
Посилаючись на наявність постанови Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 504/90/22, позивач вказує, що дане ДТП сталося в результаті порушення Правил дорожнього руху (надалі - ПДР) водієм автомобіля «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 .
Позивач звертає увагу суду, що на підставі умов договору ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало 232 156,16 гривень на користь страхувальника.
Крім того, позивач звертає увагу, що оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_5 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» (надалі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна») (поліс № AP-5818725, ліміт за шкоду майну - 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн), останнє компенсувало за програмою прямого врегулювання суму у розмірі 130 000,00 (сто тридцять тисяч гривень).
З урахуванням наведених обставин, позивач вважає, що з відповідача підлягають відшкодуванню кошти в розмірі: 232 156,16 гривень (сума страхового відшкодування) - 130 000,00 гривень (виплата ПрАТ «СК «Євроінс Україна») = 102 156,16 гривень на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Також, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), у позовній заяві позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який включає: судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру - 3 028,00 гривень; витрати на отримання правничої допомоги в розмірі 10 000,00 гривень; витрати на проведення експертного дослідження 10 000,00 гривень.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.02.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі, призначено судове засідання на 26.03.2025 року о 11:30 годині та визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Виходячи зі змісту ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Положеннями ст. 178 ЦПК України передбачено, серед іншого, право відповідача подати відзив на позовну заяву.
За правилами, визначеними нормою ст. 178 ЦПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Згідно з ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву від сторони відповідача до суду не надходив, відповідно, відповідач не скористався правом на подання до суду відзиву на позовну заяву в установлені строки. Відтак, суд вважає належним вирішувати справу за наявними матеріалами.
Судове засідання у справі, призначене на 26.03.2025 року о 11:30 годині в приміщенні Комінтернівського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2) було відкладено на 04.06.2025 року об 11:00 годині у зв'язку з неявкою сторін. Водночас, 24.02.2025 року та 06.03.2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення представник позивача не заперечує.
У судове засідання, призначене на 04.06.2025 року об 11:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2) представник позивача не з'явився, про дату, час та місце засідання був повідомлений належним чином. Разом з тим, 07.04.2025 року представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
У судове засідання, призначене на 04.06.2025 року об 11:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2) представник позивача не з'явився, про дату, час та місце засідання був повідомлений належним чином. Разом з тим, 07.04.2025 року представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
У судове засідання, призначене на 14.07.2025 року об 15:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2) представник позивача не з'явився, про дату, час та місце засідання був повідомлений належним чином, попередньо звертався з клопотаннями про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або здійснення розгляду справи за його відсутності до суду не надсилав, про дату, час та місце засідання був повідомлений належним чином. Виклик відповідача у судове засідання здійснювався шляхом направлення на адресу реєстрації відповідача рекомендованих поштових листів, що повернулись до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, та розміщення оголошень про час та місце проведення судового засідання у даній справі на сайті Доброславського районного суду Одеської області, що підтверджується матеріалами судової справи. Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи за його участю, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням вищевикладених обставин, а також положень ст. 280 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторони відповідача та прийняття заочного судового рішення на підставі наявних у справі матеріалів, оскільки всі учасники справи були належним чином та завчасно у відповідності до вимог ЦПК України повідомлені по дату, час та місце судового засідання.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.
Згідно п. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 12.05.2020 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (Страховик) та АТ «Кредобанк» (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 376/20-Т/О, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом марки «TOYOTA Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , реєстр. свідоцтво НОМЕР_6 , номер кузова (шасі) НОМЕР_7 , 2017 року випуску, колір білий.
У відповідності до положень п. 22.1 вказаного договору добровільного страхування наземного транспорту № 376/20-Т/О від 12.05.2020 року, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (Страховик) взяло на себе зобов'язання компенсувати АТ «Кредобанк» (Страхувальнику) прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 22.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості настання.
Пунктом 22.2 договору добровільного страхування наземного транспорту № 376/20-Т/О від 12.05.2020 року встановлено, що до страхових ризиків відносяться, зокрема, «Збитки внаслідок ДТП» - будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
25.12.2021 року біля 16 год 45 хв за адресою: Одеська область Лиманський (Одеський) район 19 км а/д М14, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mazda CX5» д/з НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota Corolla» н/з НОМЕР_1 , який зупинився для повороту ліворуч та автомобілем «Toyota Camry» н/з НОМЕР_4 . Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 ПДР, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ст. 124 КУпАП.
Вказані обставини встановлені постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.01.2022 року у справі № 504/90/22, наявною в матеріалах справи, якою визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Частиною 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
З огляду на викладене, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені Комінтернівським районним судом Одеської області у постанові від 19.01.2022 року у справі № 504/90/22, яка набрала законної сили 31.01.2022 року.
28.12.2021 року АТ «Кредобанк» звернулося до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної автомобілю марки «TOYOTA Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 , було проведено огляд вказаного транспортного засобу, про що складено протокол огляду колісного транспортного засобу від 28.12.2021 року.
02.02.2022 року за допомогою системи AUDATEX була складена ремонтна калькуляція № 28631, згідно якої вартість ремонту автомобіля марки «TOYOTA Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 становить 481 829,84 грн.
В матеріалах справи також міститься звіт Вих. № 28631 від 02.02.2022 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки TOYOTA Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 , виконаний суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». За висновками, викладеними у вказаному звіті про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження колісного транспортного засобу TOYOTA Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 станом на 28.12.2021 року дорівнює без врахування втрати товарної вартості 358 159,60 грн.
Як вбачається зі страхового акту № 006.03013921-1 від 22.03.2022 року, виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору добровільного страхування наземного транспорту № 376/20-Т/О від 12.05.2020 року у відповідності до його умов, Страховиком - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» прийнято рішення про визнання ДТП за участю автомобіля TOYOTA Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 232 156,16 грн, що узгоджується з розрахунком страхового відшкодування від 14.02.2022 року.
23.03.2022 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснило страхову виплату власнику пошкодженого колісного транспортного засобу TOYOTA Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 згідно вищезазначеного страхового акту в сумі 232 156,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 15741524.
В матеріалах справи також наявна платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 15340 від 05.10.2022 року, з якої вбачається перерахування на рахунок ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» грошових коштів у сумі 130 000,00 грн від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (надалі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна»), яким застрахована цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_5 - ОСОБА_1 (поліс серії AP № 5818725).
Платіж за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 15340 від 05.10.2022 року було здійснено за призначенням «Страхове відшкод. зг.Акту №45302/2/2022 від 05.10.22, Арсенал Страхування ПрАТ СК,Без ПДВ, Регрес за страховим відшкодуванням згідно СА №066.03013921-1. 11501».
Отже, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило виплату ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» страхового відшкодування згідно регресних вимог в сумі 130 000,00 грн в межах страхової суми за полісом серії AP № 5818725. При цьому полісом серії AP № 5818725 покрито лише частину шкоди на суму 130 000,00 грн, відповідно, залишок шкоди, що підлягає відшкодуванню, складає 102 156,16 грн (232 156,16 грн - 130 000,00 грн).
Частиною 2 ст. 8 ЗУ «Про страхування» (надалі ЗУ «Про страхування»), страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У статті 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У відповідності до ч. 1 ст. 993 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 108 ЗУ «Про страхування», до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У разі наявності юридичних фактів, передбачених ст. 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 ЗУ «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».
Звертаючись до суду із даним позовом, ПрАТ «СК Арсенал Страхування» вказувало, що невідшкодованою залишається різниця між фактичним розміром шкоди в розмірі 232 156,16 грн та страховою виплатою у розмірі 130 000,00 грн, що становить 102 156,16 грн, яку ПрАТ «СК Арсенал Страхування» просить стягнути з ОСОБА_1 , як завдавача шкоди.
Так, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступник) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Отже, страховик ОСОБА_1 - ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Тобто, страховик ОСОБА_1 - ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому законом.
Разом з тим, за правилами ст. 9, 12, 29, 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при визначенні розміру страхового відшкодування при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, страховиком не відшкодовується франшиза, якщо інше не передбачено договором та витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Згідно зі ст. 29, 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092).
Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Разом з тим, суд зазначає, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку.
Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19).
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (надалі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Отже, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат зі сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 15.10.2020 року у справі № 755/7666/19.
Таким чином, до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», як страховика, який здійснив страхову виплату у розмірі 232 156,16 грн, в межах такої виплати перейшло право вимоги (суброгація), яке страхувальник АТ «Кредобанк», як власник пошкодженого автомобіля, має до ОСОБА_1 , як особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Водночас, страховиком ОСОБА_1 - ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було виконано обов'язок згідно з полісом серії AP № 5818725 та виплачено страхове відшкодування в розмірі 130 000,00 грн. Втім, оскільки розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку, тобто ОСОБА_1 .
Тому, позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал страхування» про стягнення з ОСОБА_1 збитків у розмірі 102 156,16 грн, заподіяних внаслідок ДТП з його вини, що перевищують страхову суму за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.
При подачі позову, позивачем було сплачено судовий збір за позовну вимогу про стягнення грошових коштів в порядку суброгації у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 62312305 від 30.12.2024 року, наявною в матеріалах судової справи.
Зважаючи на задоволення позову, судові витрати позивача в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Водночас, позивачем при подачі позову не було надано до суду доказів на підтвердження розміру понесених витрат на отримання правничої допомоги та на проведення експертного дослідження, тому, суд не вирішує питання щодо відшкодування судових витрат в цій частині.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі не пливають на вищезазначений висновок суду щодо незаконності оспорюваної постанови.
Керуючись ст.ст.2,5,9,44,72,73,74,77,94,124,132,134,139,162,246,268,286 КАС України, суд, -
вирішив:
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму майнової шкоди в розмірі 102 156,16 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму судового збору у розмірі 3 028 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя : Литвинюк А. В.