_________________________________________________________________________________________________________________________ Справа № 947/35390/23
Провадження № 2-др/947/73/25
про відмову у задоволенні заяви
14.07.2025
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.,
за участі представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі №947/35390/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Лесогоров Дмитро Олександрович про визнання договору довічного утримання недійсним,
18.06.2025 року до канцелярії суду звернулася відповідач ОСОБА_2 з заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення по справі №947/35390/23, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 48000 гривень.
В обґрунтування своєї заяви зазначала, що 11.04.2024 року подано заяву про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, згідно з договором від 16.01.2024 року у розмірі 36000 грн. 13.04.2025 року подано Доповнення до заяви від 11.04.2024 року, якою визначено суму судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги згідно з договором від 16.01.2024 року у розмірі 48000,00 грн. Таким чином, станом на дату ухвалення судом ухвали від 26.05.2025 року про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду, загальна сума судових витрат відповідача на правничу допомогу склала 48000 грн. Зазначала, що у цій справі необґрунтованими діями позивача були наступні дії: ОСОБА_3 завідомо знав, що не приймав участі у житті своєї матері, та що укладений нею договір довічного утримання з ОСОБА_2 був законним та правомірним. Однак, він звернувся до суду щодо визнання договору недійсним та намагався затягнути розгляд справи. Стверджує, що це підтверджується тим, що позивач навіть не міг надати суду достовірні відомості щодо лікарні, в якій його матір проходила лікування, та звідки судом мала витребуватись історія хвороби для проведення судової експертизи. Крім того, внаслідок неодноразових заяв та клопотань позивача та його представника, а також їх неявок без поважних причин до суду, неодноразово відкладались судові засідання, що в свою чергу призвело до додаткових витрат відповідача на правничу допомогу, оскільки вона сплачувала участь у кожному судовому засіданні свого представника, незалежно відбулось засідання фактично чи ні. Також зазначає, що згідно з висновками експерта №205 за результатами проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, згідно якого ОСОБА_4 , 1950 року народження, на час укладення договору довічного утримання (догляду) серії та номеру 3-510 від 13 липня 2023 року з ОСОБА_2 , не мала психічних розладів. На момент укладення договору довічного утримання (догляду) у неї не було хронічних стійких психічних розладів, функціональних розладів психіки чи тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності. За своїм психічним станом вона була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Стан її соматичного здоров я за встановленим діагнозом не впливав суттєво на її когнітивні, емоційно-вольові та критичні функції, а також на здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Зазначає, що представник позивача ознайомився з матеріалами справи, у тому числі з висновком експерта, та йому було відомо, що це може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Натомість, представником позивача було подано суду заяву про зміну підстав позову, яка по суті не містила ніяких змін, а фактично мала призвести до подальшого затягування розгляду справи. Вважає, що зазначені необґрунтовані дії позивача є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду. Підкреслює, що розгляд підготовчого засідання по справі, до ухвалення ухвали про залишення позову без розгляду, тривав з 08 листопада 2023 року по 26 травня 2025 року. За цей час відповідач та її представник не пропустила жодного засідання, та надала суду всі докази правомірності своїх дій щодо укладеного договору довічного утримання. Натомість позивач затягував розгляд справи, не надав жодного доказу в обґрунтування позовної заяви, та навіть проведена по його ініціативі експертиза підтверджує безпідставність позовних вимог. Зазначає, що внаслідок таких дій позивача ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 була вимушена оплачувати послуги адвоката, який надавав професійну правничу допомогу по даній справі, що підтверджується квитанціями та актами виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.
У зв'язку з цим заявниця просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
Представник заявника/відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити.
Позивач - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, від його представника ОСОБА_5 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.
Третя особа - державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Лесогоров Дмитро Олександрович у судове засідання не з'явився, звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми процесуального закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви щодо винесення додаткового рішення з огляду на наступне.
У судовому засіданні встановлено, що 8 листопада 2023 року позивач звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним Договір довічного утримання (догляду), серія та номер 3-510 від 13.07.2023 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , згідно з яким ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 26 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Лесогоров Дмитро Олександрович про визнання договору довічного утримання недійсним, - залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 10.11.2023 року по цивільній справі №947/35390/23, а саме скасовано заборону суб'єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які дії з державної реєстрації переходу права власності, обмеження права власності, обтяження прав на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ч. 1, 3, 4, 5 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках встановлених ст. 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Положеннями зазначеного процесуального закону наведено вичерпний перелік випадків для ухвалення додаткового рішення.
Аналіз норм ст. 270 ЦПК України дає достатні підстави стверджувати про те, що додаткове рішення може бути ухвалене лише за наявності прийнятого у справі рішення.
Судовий акт у формі рішення в розумінні п.2 ч.1 ст.258 ЦПК України не приймався.
Відтак, у зв'язку з тим, що рішення у даній справі не приймалося, а розгляд справи закінчився залишенням позовної заяви без розгляду про що постановлена відповідна ухвала 26 травня 2025 року року, у зв'язку з відсутністю правових підстав, передбачених ст. 270 ЦПК України, в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Щодо покликання представника відповідача щодо наявності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу згідно положень ст.142 ЦПК України, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З системного тлумачення положень ч.ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18.
Згідно роз'яснень п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до вищевказаних норм сам по собі факт залишення позовної заяви без розгляду, за відсутністю факту необґрунтованих дій позивача не є достатньою правовою підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію понесених ним витрат.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
- необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55,124 Конституції України, який він вправі реалізовувати з метою свого захисту в порядку ст. 4 ЦПК України.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. В даному випадку, суд не встановлював, а відповідач не доводив фактів зловживання процесуальними правами з боку позивача, не застосовував до нього будь - яких заходів у зв'язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою представника позивача, а не через зловживання процесуальними правами.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у Постановах: від 26вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц,від 14січня 2021року у справі №521/3011/18, від 18вересня 2023 року у справі № 711/64/23.
Заява представника відповідача з вимогою про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.5 ст.142 ЦПК України не містить доводів необґрунтованості дій позивача, що виключає стягнення такої компенсації.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду мало на меті захист порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання відзиву, представництва інтересів в суді.
А тому, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, які дії позивача в ході розгляду справи слід вважати необґрунтованими та в чому їх прояв, тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись, ст.ст. 133, 141,142, 257, 258-261, 270 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі №947/35390/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Лесогоров Дмитро Олександрович про визнання договору довічного утримання недійсним, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Куриленко