Єдиний унікальний номер справи: 766/6601/23 Головуюча у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/393/25 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання під вартою
14 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 10 червня 2025 року, якою стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, громадянина України, працевлаштованого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 17 липня 2025 року, включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202223000000499 від 20.12.2022 року, відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора, продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 17 липня 2025 року.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Зокрема, апелянт зазначає про те, що суд не обґрунтував доказами наявність існуючих ризиків, які зазначив прокурор у клопотанні та не зазначив про суть і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Крім того, апелянт зазначає про порушення ст.336 КПК України, а саме не забезпечення судом якісного зображення судового процесу, в зв'язку з чим був заявлений відвід судді, який вона не розглянула і провела розгляд клопотання прокурора з мотивів упередженості і порушення прав людини.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишились на попередніх позиціях, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не завершений, а отже, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри визначено на стадії досудового розслідування, що вказує на неспроможність доводів апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення на стадії розгляду кримінального провадження по суті.
Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 має бути продовжений з метою унеможливлення його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого.
З огляду на викладене твердження обвинуваченого про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 та можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є непереконливими.
Крім того, доводи апелянта щодо порушення ст.336 КПК України, а саме не забезпечення судом якісного зображення судового процесу, в зв'язку з чим був заявлений відвід судді, який вона не розглянула і провела розгляд клопотання прокурора з мотивів упередженості і порушення прав людини, не є належним чином обґрунтованими і містить лише припущення апелянта про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами, а вказана підстава щодо неякісного відеозв'язку не залежить від волевиявлення судді.
Саме продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Що стосується питання існування заявлених прокурором ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, то як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані ризики на даний час є реальними та не зменшилися.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу обвинуваченого, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Так, існування ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлене в тому числі тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, адже за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк на п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна. На думку суду вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого, який може мати зв'язки з військовими рф та представниками незаконно створених органів на тимчасово окупованій території, свідчить про існування ризику переховування ОСОБА_8 від суду, адже тяжкість імовірного покарання може спонукати обвинуваченого до здійснення відповідних дій.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, оскільки інкриміновані обвинуваченому злочини спрямовані проти національної безпеки України, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Таким чином подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом зміни на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Зокрема продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту у даному випадку не зможе запобігти ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, або ж скоєння ним нового кримінального правопорушення.
Інші обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, були відомі суду першої інстанції на час розгляду клопотання та цілком враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Істотних порушень вимог КПК України при розгляді клопотання, колегія судді не вбачає.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 10 червня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 17 липня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12