Номер провадження: 33/813/1067/25
Номер справи місцевого суду: 947/3429/25
Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.
Доповідач Погорєлова С. О.
04.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., адвокатів Чіканчі О.І., Манушина В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на неї стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -
встановив:
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
З вказаної постанови вбачається, що 17.01.2025 року близько 21:15 год. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 , у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2013 року народження, а саме: ображала, штовхала, чим могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю малолітнього, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та малолітньої дитини, які не були належним чином повідомлені;
2)судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_2 перебувала у нетверезому стані, коли чинила насильство по відношенню до ОСОБА_3 у присутності своїх малолітніх дітей;
3)робітниками поліції зареєстровані і надані до суду матеріали, які містять перелік скандалів ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, всі ці факти породжені внаслідок безпідставного звільнення останньої від відповідальності;
4)малолітні діти внаслідок ненависті ОСОБА_2 до колишнього чоловіка - їх батька, постійно знаходяться під психологічним та фізичним тиском з боку матері, яка постійно втягує їх в ці скандали.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Заслухавши пояснення адвоката Манушина В.О., який наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, пояснення адвоката Чіканчі О.І., яка наполягала на залишенні апеляційної скарги без задоволення, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Закриваючи провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Диспозицією ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2.
Так з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №172042 від 17.01.2025 року вбачається, що 17.01.2025 року приблизно о 21:15 год. за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 2013 року народження, а саме: ображала образливими словами, штовхала, чим могла завдати шкоду психічному та фізичному здоров'ю малолітнього, чим порушила ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Таким чином своїми діями особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вчинила домашнє насилля.
До вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №172042 від 17.01.2025 року додано:
- заяву ОСОБА_1 з якої вбачається, що він просить вжити заходи адміністративного характеру відносно його колишньої дружини ОСОБА_2 , яка 17.01.2025 року повернулася додому в стані алкогольного сп'яніння, поводила себе агресивно, висловлювалась нецензурною лайкою, кидалася у бійку, вела себе неадекватно. Крім того, кидалася у бійку до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- письмові пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що 17.01.2025 року ОСОБА_2 прийшла додому в стані алкогольного сп'яніння, почала поводити себе агресивно, кидалася у бійку до дитини, висловлювалась нецензурною лайкою, кидалася у бійку до ОСОБА_1 , кидала в його сторону побутові речі. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями, йшла із додому з малолітньою дитиною та не поверталась;
- письмові пояснення ОСОБА_4 з яких вбачається, що він працює в охоронній фірмі «Зевс», а саме охоронцем в ж/м «Альтаїр» на протязі чотирьох років. ОСОБА_2 неодноразово він бачив в стані алкогольного сп'яніння, яка поводила себе неадекватно. 17.01.2025 року він чув що ОСОБА_2 винила конфлікт із своїм колишнім співмешканцем;
- письмові пояснення ОСОБА_2 з яких вбачається, що 17.01.2025 року приблизно о 21:00 год. колишній чоловік ОСОБА_1 за адресою мешкання: АДРЕСА_1 в присутності малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по причині побутових проблем, ображав її нецензурною лайкою. ОСОБА_2 в бік ОСОБА_3 нецензурною лайкою не висловлювалась. В процесі сварки її колишній чоловік застосував фізичну силу, а саме: вдарив ОСОБА_2 долонею руки в область голови з лівої сторони, після чого вона викликала поліцію
Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Так, відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Диспозицією ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої "домашнє насильство" означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже необхідною передумовою з наявністю (існуванням) якої законодавець передбачає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, є встановлення тієї обставини, що у зв'язку з неправомірною поведінкою кривдника, настають наслідки, які викликають у особи, яка постраждала від домашнього насильства, побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є колишнім подружжям, які мають спільне житло за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час між ними склалися неприязні відносини.
З пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можна зробити висновок, що сімейний конфлікт взаємний, продовжується тривалий час.
Вищенаведене дає підстави вважати, що покази та пояснення ОСОБА_1 не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження вини ОСОБА_2 оскільки він є зацікавленою особою у справі.
Також, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги пояснення ОСОБА_4 , оскільки даний свідок не був безпосередньо присутнім при сварці, яка виникла між колишнім подружжям, а тому робити висновок у тому, що саме ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство, не можливо. Відповідно довідки, наданої охоронною фірмою «Зевс» - ОСОБА_4 там не працює.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №172042 від 17.01.2025 року, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч .2 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , а й про завдання внаслідок цього шкоди його фізичному або психічному здоров'ю.
При цьому, конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 17.02.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Особу може бути визнано винною у чиненні адміністративного правопорушення, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення.
Таким чином, всі перераховані вище обставини, у своїй сукупності, вказують на недоведеність того, що ОСОБА_2 у зазначеному в протоколі час та місці дійсно здійснила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об'єктивним обставинам справи, вказують на відсутність доказів на підтвердження ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо відсутності у діях ОСОБА_2 складу інкримінованого правопорушення, оскільки за наслідками апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено фактичних обставин, які б спростовували правильні висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи. Підстави для закриття провадження в справі за відсутності складу адміністративного правопорушення відсутні.
З огляду на сукупність вищенаведених доказів, апеляційний суд вважає постанову Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року, що відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, на підставі ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова