14.07.25
22-ц/812/933/25
Єдиний унікальний номер судової справи 478/1838/24
Номер провадження 22-ц/812/933/25
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
14 липня 2025 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заочне рішення, яке ухвалено Казанківським районним судом Миколаївської області 24 березня 2025 року, під головуванням судді Томашевського О.О., в приміщені цього ж суду, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 29 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізпозика») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 червня 2024 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено договір №501944-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов вказаного договору про надання кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 24 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика».
ТОВ «Бізпозика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало належним чином, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 24 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яку вона вказала при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
Проте, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором №501944-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість в загальному розмірі 62 882 грн. 60 коп., з яких: 24 000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 38 882 грн. 60 коп. - сума прострочених платежів по процентах, 0 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів за комісією.
Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «Бізпозика» просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором №501944-КС-001 про надання кредиту в загальному розмірі 62 882 грн. 60 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2025 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 29 квітня 2025 року, позовні вимоги ТОВ «Бізпозика» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» заборгованість за договором про надання кредиту №501944-КС-001 від 08 червня 2024 року в розмірі 46 800 грн., з яких: 24 000 грн. - розмір кредиту та 22 800 грн. - проценти за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» витрати на оплату судового збору в розмірі 1 802 грн. 26 коп.
Судове рішення мотивовано тим, що судом встановлено факт отримання та користування кредитом відповідачем, проте не вбачається обставин, що свідчать про погашення нею кредиту та сплати процентів за користування кредитом. За наведених обставин, у відповідача утворилась заборгованість за кредитом та процентами за його користування.
Проте, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування, тобто 16 тижнів, а також враховуючи порядок повернення кредитних коштів, в якому сторонами визначено розмір процентів на період дії кредитного договору на суму 22 800 грн., відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах строку дії кредитного договору та узгодженого сторонами розміру.
В апеляційній скарзі ТОВ «Бізпозика», посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 16 082 грн. 60 коп. та заборгованості по комісії з надання кредиту в сумі 3 600 грн. скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 19 682 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення районного суду є незаконним та необґрунтованим у частині часткової відмови у стягненні процентів за користування кредитом, а зазначені висновки суду першої інстанції базуються на: хибному ототожненню ним процентів, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до вищевказаних норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими позичальнику позивачем у відповідності до умов кредитного договору (ст.ст.1048 та 1056-1 ЦК України), та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається позичальником у визначений угодою строк (ч.2 ст.625 ЦК України); помилковому сприйняттю норм ЦК України, ЦПК України та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування (ст.ст.1048, 1056-1 ЦК України).
Суд помилково ототожнив зміну процентної ставки зі зниженою на стандартну і нарахування процентів за неправомірне користування чужими коштами, як це визначено ст.625 ЦК України.
Крім того, судом першої інстанції не було належним чином досліджено умови кредитного договору, та помилково не було стягнуто з відповідача на користь позивача комісію за надання кредиту в розмірі 3 600 грн.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В суд апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, були повідомлені про місце, день та час судового засідання шляхом направлення судової повістки через підсистему Електронний суд. Причини неявки в судове засіданні учасники справи апеляційний суд не повідомили.
Зважаючи на вимоги ст.ст.128,130, ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.
Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в оскаржуваній частині таким вимогам відповідає не в повному обсязі.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в ч.1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон України, в редакції, який діяв на час укладення договору про надання кредиту).
Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону України, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Зокрема, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України«Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст.64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2024 року ТОВ «Бізпозика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №501944-КС-001 про надання кредиту. ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору (а.с.22-26).
08 червня 2024 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено договір №501944-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.17-21).
Відповідно до п.2.1 вказаного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 24 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика».
Пунктами 2.3, 2.7, 2.11 вищевказаного договору передбачено, що строк, на який надається кредит, становить 16 тижнів, тобто до 28 вересня 2024 року.
Згідно з п.2.4 цього договору стандартна процента ставка за кредитом: в день 1.50000000, фіксована. Знижена процента ставка за кредитом: в день 1.15957070, фіксована.
Відповідно до умов п.2.5 вказаного договору комісія за надання кредиту становить 3 600 грн., яка нараховується одноразово при вдачі кредиту.
Пунктами 2.8, 2.9 договору встановлено, що орієнтована загальна вартість наданого кредиту становить 55 296 грн. 22 коп., а орієнтовна реальна річна процентна ставка - 23 475.55 процентів.
Умовами п.п.3.1-3.2.2 кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п.2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 договору.
Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п.2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у п.3.2.3 та Додатку №1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
У разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в п.3.2.3 та Додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п.2.4 договору.
Сторони домовилися, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в п.3.2.3 та Додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п.2.4 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3 та Додатку №1 до договору та до закінчення строку дії договору.
Отже, сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, розмір процентів за користування кредитними коштами, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Виконання ТОВ «Бізпозика» обов'язку щодо надання грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 в сумі 24 000 грн. підтверджується інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн» про те, що це товариство як технологічний оператор платіжних послуг через платіжний сервіс Platon 08 червня 2024 року провело успішну транзакцію на платіжну картку ОСОБА_1 на суму 24 000 грн. При цьому, грошові кошти були перераховані на банківську картку, яка вказана останньою при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті (а.с.28,29).
Також факт отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 24 000 грн. підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 , відкритому у Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» (а.с.91,92-98).
Разом із тим, відповідачем обов'язки по своєчасному поверненню передбачених кредитним договором платежів виконувались неналежним чином.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача станом на 18 грудня 2024 року становить 66 482 грн. 60 коп., з яких 24 000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 38 882 грн. 60 коп. - суми прострочених платежів по процентах та 3 600 грн. - сума прострочених платежів за комісією (а.с.11-12).
Зважаючи на зазначене, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав обов'язок на відповідача щодо погашення заборгованості.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із розміром процентів за користування кредитом визначеним судом, а тому вважає, що такий розмір підлягає відповідному корегуванню.
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що в п.3.2.3 договору сторони погодили, що графік погашення заборгованості, на який посилався суд першої інстанції, розрахований виходячи з того, що позичальник буде його дотримуватись і сплачувати платежі вчасно та у визначеному розмірі.
Відповідно до умов договору перший плановий платіж згідно графіку погашення заборгованості, визначеного відповідно до умов договору мав бути здійснений 22 червня 2024 року.
Разом з тим, встановлено, що відповідач не виконувала графік погашення заборгованості, що відповідно призвело до збільшення суми нарахованих процентів відносно орієнтовної суми, що зазначена у графіку погашення заборгованості.
Тобто, виходячи з положень п.2.4, 3.2.2, 3.2.3 договору, починаючи з восьмого дня прострочення - з 30 червня 2024 року нарахування процентів мало здійснюватися ТОВ «Бізпозика» за стандартною процентною ставкою - 1.50000000% в день.
Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нарахування ТОВ «Бізпозика» процентів за користування кредитом поза межами строку дії договору, оскільки такі висновки не відповідають матеріалам справи.
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 22 800 грн., виходячи із зниженої процентної ставки, на зазначене уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову щодо цієї вимоги, у зв'язку з чим рішення в частині, що оскаржується, прийнято помилково та необґрунтовано, а тому підлягає зміні.
Тобто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» слід достягнути заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом в межах строку кредитування, визначеного сторонами, в розмірі 38 882 грн. 60 коп.
Стосовно вимог апеляційної скарги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 600 грн. - суми прострочених платежів за комісією, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з позовної заяви ТОВ «Бізпозика», звертаючись до суду просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 62 882 грн 60 коп., з яких 24 000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту та 38 882 грн. 60 коп. - суми прострочених платежів по процентах, 0 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів за комісією.
Тобто позовна заява ТОВ «Бізпозика» не містила вимоги про стягнення суми прострочених платежів за комісією у розмірі 3 600 грн., а тому вказана вимога не була предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.6 ст.367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За такого, вимоги апеляційної скарги про стягнення суми прострочених платежів за комісією в розмірі 3 600 грн. Миколаївським апеляційним судом не приймаються і не розглядаються, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
У зв'язку з цим, рішення суду відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає зміні у частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика», шляхом задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» заборгованості за кредитом в загальному розмірі 62 882 грн. 60 коп., яка утворилась станом на 18 грудня 2024 року за договором №501944-КС-001 про надання кредиту від 08 червня 2024 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINAND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10лютого2010 року).
За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За такого, заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2025 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 29 квітня 2025 року, в частині визначення розміру судового збору слід змінити, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» слід стягнути 2 422 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції.
Також з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» підлягає стягненню 4 059 грн. 69 коп. судового збору, сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги на судове рішення.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - задовольнити частково.
Заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2025 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 29 квітня 2025 року, змінити в частині визначення розміру процентів за користування кредитом та загальної суми заборгованості за договором №501944-КС-001 про надання кредиту від 08 червня 2024 року, яка підлягала стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №501944-КС-001 про надання кредиту від 08 червня 2024 року в загальному розмірі 62 882 (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 60 коп., з яких: 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. - сума заборгованості за кредитом, 38 882 (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 60 коп. - сума заборгованості за користування процентами.
Заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2025 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 29 квітня 2025 року, в частині визначення розміру судового змінити, збільшивши розмір стягнутого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239) з 1 802 (одна тисяча вісімсот дві) грн. 26 коп. до 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239) 4 059 (чотири тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 69 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 15 липня 2025 року