Справа № 144/35/25
Провадження № 22-ц/801/1389/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П.
Доповідач:Сопрун В. В.
14 липня 2025 рокуСправа № 144/35/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Матківської М.В., Міхасішина І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №144/35/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року, яке ухвалила суддя Бондарук О.П. у Теплицькому районному суді Вінницької області, повний текст судового рішення складено 24 лютого 2025 року,
В січні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, мотивуючи позовні вимоги тим, що 22 січня 2024 року між ТОВ «Старт Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19303-01/2024.
24 червня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24062024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до реєстру боржників набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26312,50 грн, з яких 9500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16812,50 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 19303-01/2024 від 22 січня 2024 року в сумі 26312,50 грн.
Також 23 січня 2024 року між ТОВ «Старт Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 20693-01/2024.
29 липня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до реєстру боржників набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 5625 грн, з яких 2500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3125 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № № 20693-01/2024 від 23 січня 2024 року в сумі 5625 грн.
03 січня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02784-01/2024.
20 червня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20062024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Аванс кредит» відступило позивачу за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до реєстру боржників набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35928,06 грн, з яких 11975,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23952,08 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 02784-01/2024 від 03 січня 2024 року в сумі 35928,06 грн.
14 січня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19676-01/2024.
20 червня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20062024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Аванс кредит» відступило позивачу за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до реєстру боржників набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 3250 грн, з яких 1000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2250 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 19676-01/2024 від 14 січня 2024 року в сумі 3250 грн.
Окрім того, 17 лютого 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79784882.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило позивачу за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до реєстру боржників набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18400 грн, з яких 4600 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13800 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики № 79784882 в розмірі 18400 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами: №19303-01/2024 від 22 січня 2024 року, №20693-01/2024 від 23 січня 2024 року, №02784-01/2024 року від 03 січня 2024 року, №19676-01/2024 від 14 січня 2024 року та №79784882 від 17 лютого 2024 року на загальну суму 89515,56 грн.
Заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами в сумі 89515,56 грн, а також судовий збір у розмірі 3028 грн.
Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 02 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду та неповне з'ясування обставин. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2025 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 січня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19303-01/2024.
Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 Кредитного договору, для отримання кредиту Клієнт відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме - Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України (Інформація на сайті Товариства). Приймаючи умови Кредитного Договору, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (п.п, 7.6 п.7 Кредитного договору).
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦПК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
24 червня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №24062024, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стало новим Кредитором у зобов'язанні.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 24 червня 2024 року до Договору факторингу №24062024 від 24 червня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 19303-01/2024 в сумі 26312,50 грн, з яких 9500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 16812,50 грн - сума заборгованості за відсотками.
Окрім того, судом встановлено, що 23 січня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 20693-01/2024.
Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 Кредитного договору, для отримання кредиту Клієнт відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме - Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України (Інформація на сайті Товариства). Приймаючи умови Кредитного Договору, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (п.п, 7.6 п.7 Кредитного договору).
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦПК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
29 липня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №29072024, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стало новим Кредитором у зобов'язанні.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 29 липня 2024 року до Договору факторингу №29072024 від 29 липня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 20693-01/2024 в сумі 5625 грн, з яких 2500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 3125 грн - сума заборгованості за відсотками.
03 січня 2024 року між ТОВ « Аванс кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02784-01/2024.
Окрім того, 14 січня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19676-01/2024.
З матеріалів справи вбачається, що договір укладено в електронній формі.
Відповідно до основних умов договору, видача кредитів Клієнту-фізичній особі Здійснюється онлайн, використовуючи мережу «інтернет», тобто через веб-сайт Товариства: https://finbar.com.ua. Приймаючи умови договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
20 червня 2024 року між ТОВ Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20062024, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стало новим Кредитором у зобов'язанні.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 20 червня 2024 року до Договору факторингу №20062024 від 20 червня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 02784-01/2024 в сумі 35928,06 грн, з яких 11975,98 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 23952,08 грн - сума заборгованості за відсотками та за кредитним договором № 19676-01/2024 в сумі 3250 грн, з яких 1000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 2250 грн - сума заборгованості за відсотками.
17 лютого 2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79784882.
Відповідно до Договору позики Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 1 вказаного Договору, Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Невід'ємною частиною Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору позики за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті www.mycredit.ua в мережі інтернет. Приймаючи умови договору позики, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стало новим Кредитором у зобов'язанні.
Згідно Додаткової угоди до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року № 31 від 19 липня 2024 року, положення якої діють виключно реєстру боржників № 27 від 19 липня 2024 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача у обсязі та на умовах, визначених цією додатковою угодою, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитними договорами.
Відповідно до реєстру боржників №27 від 19 липня 2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 79784882 в сумі 18400 грн, з яких 4600 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 13800 грн - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитними договорами: №19303-01/2024 від 22 січня 2024 року, №20693-01/2024 від 23 січня 2024 року, №02784-01/2024 року від 03 січня 2024 року, №19676-01/2024 від 14 січня 2024 року та №79784882 від 17 лютого 2024 року на загальну суму 89515,56 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договорами не виконала, заборгованість не сплатила, тому заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитами є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно ч. 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530, 631 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути заборгованість, яка виникла на день відступлення права вимоги, за кредитними договорами, розмір якої у подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не збільшувало.
Положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Кредитні договори №19303-01/2024 від 22 січня 2024 року, №20693-01/2024 від 23 січня 2024 року, №02784-01/2024 року від 03 січня 2024 року, №19676-01/2024 від 14 січня 2024 року та №79784882 від 17 лютого 2024 року, договори про відступлення прав вимоги не оскаржені та в судовому порядку недійсними не визнавались.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитними договорами №19303-01/2024 від 22 січня 2024 року, №20693-01/2024 від 23 січня 2024 року, №02784-01/2024 року від 03 січня 2024 року, №19676-01/2024 від 14 січня 2024 року та №79784882 від 17 лютого 2024 року на загальну суму 89515,56 грн.
За приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
ОСОБА_1 не заявлялись зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитних договорів на підставі положень ст.1051 ЦК України.
Крім того, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про укладання та підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами за договорам відступлення прав вимоги.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 14 липня 2025 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Матківська М.В.
Міхасішин І.В.