Справа №750/4791/25
Провадження №1-кп/750/464/25
про призначення судового розгляду
10 липня 2025 року Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025272320000009 від 22.01.2025, щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 306, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 311, ч.2 ст. 311, ч.1 ст. 313, ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст. 408 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 317 КК України
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, вказавши, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає, проти чого не заперечували обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Клопотань від обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про розгляд кримінального провадження в суді колегіально судом у складі трьох суддів, відповідно до ч.2 ст. 31 КПК України, до суду не надійшло, просили проводити судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово.
Підстави для закриття кримінального провадження або його зупинення відсутні, обвинувальний акт складено відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Деснянському районному суду м. Чернігова.
Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду, перешкоди для його призначення відсутні.
Також, прокурор подав письмові клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 60 діб, які спливають 28.07.2025, обґрунтовуючи клопотання тим, що ризики, які були підставою до застосування щодо обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, на даний час не змінилися і продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_7 з клопотанням прокурора погодився, не заперечував щодо продовження строку тримання його під вартою.
Захисник ОСОБА_4 при вирішення вказаного клопотання поклалась на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_5 з клопотанням прокурора погодився.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Ризиками, які суд оцінює у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, являються об'єктивні дані можливого переховування обвинуваченого, впливу на свідків, потерпілих, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки останній, обвинувачується у скоєнні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків та потерпілих.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди
Вирішуючи клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 суд виходить з того, що строк тримання під вартою того спливає 28 липня 2025, а з огляду на наявність та продовження існування заявлених у клопотанні прокурора ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які обґрунтовують тримання обвинуваченого під вартою, та які не зменшилися, а саме ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими та особливо тяжкими, за які передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у такому правопорушенні, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній ніде офіційно не працює, не встановлена наявність стабільної роботи та відповідно доходів від такої, як і будь-яких інших доходів, необхідних для проживання, що свідчить про те, що єдиним джерелом є доходи, отримані в результаті злочинної діяльності, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини, оскільки перебуваючи на волі матиме можливість впливу на свідків з метою їх відмови від надання показань чи зміни таких на свою користь, а також з цією ж метою зможе впливати на інших обвинувачених у вказаному провадженні, також враховані мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість, враховані його вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
До того ж, суд вважає за недоцільне на даний час визначення розміру застави, оскільки відповідно до п.5 ч.4 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З огляду на викладене вище, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінальних правопорушень, стадії розгляду кримінального провадження, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177, 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора. При цьому, зміна або застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе на даний час забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Вирішуючи клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 суд виходить з того, що строк тримання під вартою того спливає 28 липня 2025, а з огляду на наявність та продовження існування заявлених у клопотанні прокурора ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які обґрунтовують тримання обвинуваченого під вартою, та які не зменшилися, а саме ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими та особливо тяжкими, за які передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у такому правопорушенні, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній ніде офіційно не працює, не встановлена наявність стабільної роботи та відповідно доходів від такої, як і будь-яких інших доходів, необхідних для проживання, що свідчить про те, що єдиним джерелом є доходи, отримані в результаті злочинної діяльності, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини, оскільки перебуваючи на волі матиме можливість впливу на свідків з метою їх відмови від надання показань чи зміни таких на свою користь, а також з цією ж метою зможе впливати на інших обвинувачених у вказаному провадженні, також враховані мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість, враховані його вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
До того ж, суд вважає за недоцільне на даний час визначення розміру застави, оскільки відповідно до п.5 ч.4 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З огляду на викладене вище, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінальних правопорушень, стадії розгляду кримінального провадження, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177, 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора. При цьому, зміна або застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе на даний час забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 314,315, 369-372, ч.2 ст. 376, ч.2 ст. 392 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 306, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 311, ч.2 ст. 311, ч.1 ст. 313, ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст. 408 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 317 КК України, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Деснянського районного суду м. Чернігова о 10:00 год. 17 липня 2025 року.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 07 вересня 2025 року включно, з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 07 вересня 2025 року включно, з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
В судове засідання викликати обвинувачених, захисників обвинувачених та прокурора.
На ухвалу, в частині продовження строку тримання під вартою, протягом 5 днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1