Справа № 483/1227/24
Провадження № 2/483/82/2025
Іменем України
14 липня 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Шилінскас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа - Друга Очаківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування, -
23 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом, предметом якого є: визнання права власності на земельну частку (пай) розміром 7,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) колишнього КСП «ім. Ольшанців» с. Козирка Очаківського району Миколаївської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12 лютого 2025 року представником позивача подано заяву, яка за змістом є уточненням позовних вимог та складу учасників.
Так, предметом позовної заяви є: встановлення факту, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай) розміром 7,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) колишнього КСП «ім. Ольшанців» с. Козирка Очаківського району Миколаївської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 129-135).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за життя бабуся позивача - ОСОБА_4 , склала заповіт на ім'я його матері ОСОБА_3 25 липня 2003 року бабуся, не змінивши заповіту, померла. Мати позивача не встигла оформити спадщину за заповітом на своє ім'я і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки реалізувати своє право на спадщину у позасудовому порядку позивач не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавиці, він змушений звернутися до суду.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, остання надала заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Представник Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник третьої особи - Другої очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, копію спадкової справи № 69/2006, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його матір'ю є ОСОБА_5 (а.с. 8).
ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та її матір'ю є ОСОБА_4 (а.с. 9).
За змістом повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, 25 грудня 1970 року ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_7 та змінила своє прізвище на - ОСОБА_8 (а.с. 92-93).
10 січня 1980 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розірвано, та остання залишила прізвище - ОСОБА_10 (а.с. 10).
16 лютого 1980 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_11 та змінила своє прізвище на ОСОБА_12 (а.с. 87-88).
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач є сином ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_4 .
21 вересня 2000 року ОСОБА_4 склала заповіт на ім'я ОСОБА_5 , яким на випадок своєї смерті заповіла сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК0161560, виданий Очаківською районною державною адміністрацією 25 вересня 1997 року (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (а.с. 11, 13).
Після смерті ОСОБА_4 спадкову справу не заведено та на час смерті останньої з нею ніхто не проживав, за адресою її проживання зареєстрованим не був (а.с. 119- зворотній бік, 125).
Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла її донька ОСОБА_2 , яка 15 червня 2006 року подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, а також син - ОСОБА_1 , який на час смерті спадкодавиці був зареєстрованим з нею за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 64, 119).
За змістом сертифікату серії МК № 0161560 ОСОБА_4 належить право на земельну часту (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «ім. Ольшанців» розміром 7.42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 15).
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Правила Книги Шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення статті 5, пункту 4 та абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності.
Аналогічний висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №671/22/19.
Отже, у справі, яка розглядається, шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , можна поділити на період до 31 грудня 2023, протягом якого чинним був ЦК УРСР, та з 01 по 25 січня 2004 року, коли інститут спадкування регулювався нормами ЦК України.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.
Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння майном.
Таким чином, для визначення тієї обставини, з якою стаття 549 ЦК УРСР пов'язувала факт прийняття спадщини, необхідно встановити, чи фактично такий спадкоємець вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 631/1153/13-ц (провадження № 61-26750св18) зазначено, що «згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась».
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4, якщо позивач вступив в управління та володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно.
Згідно з пунктом 113 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Зазначене кореспондується з пунктами 3.3, 3.4 Розділу 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя від 29 січня 2009 року, якими визначено, що ЦК УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 вступила в управління майном ОСОБА_4 після смерті останньої, а отже недоведеним залишається факт того, що ОСОБА_5 прийняла спадщину в розумінні статті 549 ЦК УРСР.
Оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 за правилами ЦК України, тобто фактом проживання зі спадкодавицею на момент смерті останньої, суд аналізує відповідні положення ЦК України та надані позивачем докази.
Так, відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В якості доказу факту проживання ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 на момент смерті останньої до уточненої позовної заяви долучено копію акту про проживання осіб без реєстрації, складеного у місті Миколаїв 10 лютого 2025 року, підписаного ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 136).
За змістом цього акту «за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_15 разом з ОСОБА_4 проживали разом однією сім'єю за вище вказаною адресою по ІНФОРМАЦІЯ_5 рік - день смерті ОСОБА_4 ».
Надаючи оцінку вказаному доказу, суд виходить з того, що він не відповідає критеріям допустимості та достатності, а також за своїм змістом суперечить іншим доказам, що містяться в матеріалах справи.
Так, за змістом довідки №295 від 05 вересня 2013 року, виданої Козирською сільською радою Очаківського району Миколаївської області за підписом сільського голови та секретаря сільської ради, адресованої Другій очаківській державній нотаріальній конторі, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала та була зареєстрована з 1985 року по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 119).
Згідно з довідкою №296 від 05 вересня 2013 року, виданою Козирською сільською радою Очаківського району Миколаївської області за підписом сільського голови та секретаря сільської ради, адресованою Другій очаківській державній нотаріальній конторі, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1980 року по день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та з нею на момент смерті ніхто не проживав та зареєстрований не був (а.с. 119 - зворотній бік).
З наведених доказів слідує, що ОСОБА_4 до дня смерті була зареєстрована та проживала одна по АДРЕСА_1 , а не в будинку під АДРЕСА_2 , як це вказано в акті, копію якого до суду подала представник позивача.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_13 , яка ймовірно підписала вказаний акт, є довіреною особою позивача.
Так, до матеріалів справи долучено копію довіреності, посвідченої 20 січня 2022 року старостою Козирського старостинського округу, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_13 , яка мешкає по АДРЕСА_4 , бути його представником у Другій очаківській державній нотаріальній конторі з приводу оформлення спадщини після смерті матері - ОСОБА_5 (а.с. 97).
Вказаний факт ставить під сумнів нейтральність стосунків між позивачем та особою, яка підписала акт про проживання осіб без реєстрації, а саме ОСОБА_13 , та знижує ступінь довіри до поданого до суду документу, який, крім іншого, є єдиним доказом позивача.
Відповідно до частини 1 статті 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Згідно з частиною 2 статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 4, 5 статті 95 ЦПК України).
Подана до суду в якості доказу копія акту про проживання осіб без реєстрації вказаним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки не є засвідченою належним чином - не містить дати та особистого підпису особи, яка такий доказ подала.
Так, досліджений документ є копією з посвідченої копії (а.с. 119).
Сам позивач та його представник до суду жодного разу не з'являлися, оригінал документу для огляду не надали, клопотань про виклик свідків, витребування доказів та/або інших заяв до суду не подавали.
Так, хоча у прохальній частині уточненої позовної заяви і міститься клопотання про виклик свідків - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також зобов'язання позивача забезпечити їхню явку у судове засідання, позивач та його представник до суду так і не з'явилися, свідків не забезпечили.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Недопустимими є докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 78 ЦПК України ).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи вимогу про встановлення факту прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
З урахуванням викладеного, а також того, що позивач свій процесуальний обов'язок доказування не виконав - не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт вступу матері в управління майном після смерті бабусі (відповідно до ЦК УРСР) або факту постійного проживання матері з бабусею на момент смерті останньої (як це визначено ЦК України), суд дійшов висновку про недоведеність факту прийняття спадщини після смерті бабусі, а відтак і про необґрунтованість позовних вимог про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, сплачена позивачем сума судового збору покладається на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа - Друга Очаківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуюча: