КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/5127/24
Провадження № 2/488/569/25
Іменем України
(заочне)
02.06.2025 року м.Миколаїв
Корабельний районний суд міста Миколаєва
у складі головуючого - судді Щеглової Я.В.,
за участі секретаря судового засідання - ГодуноваТ.О.,
за участю: позивача та її представника адвоката Ніколаєвої Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування, представлений службою у справах дітей Прибузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,
08.11.2024 до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Ніколаєвою Г.Г.
Позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У обґрунтування позову зазначала, що перебувала у шлюбі з відповідачем. У шлюбі в них народилася дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З лютого 2017 року сторони припинили спільне проживання і спільний побут. Шлюб між сторонами розірвано, з відповідача на підставі судового наказу стягуються аліменти на утримання дитини.
Дитина постійно проживає з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її повному утриманні.
З 2017 року відповідач сім'ю навідував декілька разів. Позивачка самостійно виховує дитину та несе витрати на її навчання, лікування, забезпечення побутових потреб.
Відповідач участі у матеріальному забезпеченні дитини не брав. Після розірвання шлюбу бачив дитину один раз - у дворічному віці. Аліменти сплачує нерегулярно, має заборгованість. Намагання позивачки налагодити контакт між дитиною та її батьком успіху не мали, від спілкування з дитиною та її утримання відповідач ухиляється.
До того ж, відповідач жодним чином не піклується про дитину, не виявляє зацікавленості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання тощо.
На підставі наведеного просила позов задовольнити.
Ухвалою судді від 13.11.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, призначено підготовче засідання. Орган опіки та піклування зобов'язано надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12.12.2024 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування щодо не доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.01.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
Відповідач відзив на позов не подавав, у підготовчому засіданні проти позову заперечував, підстави заперечень не пояснив, докази на спростування позовних вимог не надав.
У судових засіданнях 29.04.2025 та 21.05.2025 позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Орган опіки та піклування надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника, просив розглянути справу на розсуд суду.
Відповідач у судові засідання 29.04.2025 та 21.05.2025 не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений своєчасно і належним чином. В матеріалах справи наявні розписка та конверт з відміткою пошти про повернення поштового відправлення без вручення, оскільки ОСОБА_2 відсутній за вказаною адресою - зареєстрованим місцем проживання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд дійшов висновку про можливість розглянути справу без участі відповідача, на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України.
За відсутності заперечень з боку позивачки, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , про що Доманівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області складено актовий запис від 01.08.2016 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 12зв).
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 03.12.2018 у справі № 475/1264/18 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21.04.2015 Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 141 (а. с. 12, 14).
26.05.2022 виконавчим комітетом Прибузької сільської ради складено актовий запис № 04 про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». Видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с.10зв).
Згідно з витягами з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , частка у якій належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 11зв, 13зв, 22).
Відповідно до довідки Прибузького закладу дошкільної освіти № 33 від 10.10.2024 ОСОБА_3 відвідувала цей заклад з 2019 до 2022 року. У період дошкільного навчання батько жодного разу не цікавився життям та вихованням доньки в садочку (а. с. 17зв).
Згідно з довідкою про участь батьків у шкільному житті дитини Прибузького ліцею з гімназією та початковою школою від 03.10.2024, ОСОБА_3 навчається у третьому класі вказаного ліцею. Дитину до ліцею приводить і забирає мати - ОСОБА_1 . Батько дівчинки контакту з ліцеєм не підтримує, із вчителями не спілкується. Ці ж обставини підтверджені у характеристиці на ОСОБА_3 та у відповіді на адвокатський запит (а. с. 18-19).
Відповідно до декларації № 0001-ТАЕО-5010 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, законним представником пацієнта ОСОБА_3 зазначена ОСОБА_1 (а. с. 19зв-20). У довідці КНП «Доманівський ЦПМСД» зазначено, що батько ОСОБА_3 не мав жодного контакту з лікарем (а. с. 20зв).
На підставі судового наказу, виданого 01.11.2018 Доманівським районним судом Миколаївської області, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини (а. с. 15).
Постановою державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.08.2019 відкрито виконавче провадження № 59804898 на виконання вказаного вище судового наказу (а. с. 16).
Згідно з актом оцінки потреб сім'ї/особи, складеним Директором КЗ «ЦНСП Прибузької сільської ради» у період з 09.10.2024 до 16.10.2024, батько дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 проживає окремо та не виконує батьківські обов'язки (а. с. 23-26).
Згідно з актом обстеження домогосподарства, складеним 22.10.2024 депутатом селищної ради Д'ячишиною Л.Є., за адресою АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 з дітьми - дочкою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_9 . Натомість ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає.
З огляду на листування сторін у месенджерах, відповідач умисно ухиляється від спілкування з дитиною (а. с. 16зв-17).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили, що їм відомо про наявність у дочки позивачки ОСОБА_3 біологічного батька, але вони його ніколи не бачили. Їм відомо, що протягом останніх п'яти років дитина називала батьком вітчима.
З огляду на повідомлення органу опіки та піклування про виконання ухвали, 25.11.2024 Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Прибузької сільської ради розглянуто питання розв'язання спору про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Комісією були запрошені ОСОБА_1 (мама ОСОБА_3) та ОСОБА_2 (відеозв'язок). На розгляд комісії були надані: 1) Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання малолітньої ОСОБА_3 ; 2) Довідка про доходи та утримання аліментів ОСОБА_2 ; 3) Характеристика з місця роботи ОСОБА_2 .
З огляду на розглянуті матеріали та спілкування з батьками ОСОБА_3, Комісія не встановила вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Комісією встановлено факт часткового ухилення ОСОБА_12 відвиконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, проте на цей час постановка питання про позбавлення батьківських прав є передчасною, оскільки в діях батька прослідковується заінтересованість в збереженні родинних відносин зі своєю донькою. Так позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків, і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батьком від виконання своїх батьківських обов'язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини. Налагодження родинних зв'язків, близьких та довірливих відносин буде лише сприяти позитивному результату у долі дитини.
У висновку органу опіки та піклування зазначено, що зі слів матері дитини ОСОБА_1 , батько зовсім не приймає участі у житті дитини, але батько заперечує її словам та надав довідку з місця роботи про доходи та утримання аліментів. Пояснив, що мати дитини не дозволяє йому спілкуватися з дитиною, заблокувала зв'язок, а отже він буде звертатися до Служби у справах дітей про визначення місця та днів спілкування, та заперечує про позбавлення його батьківських прав. Під час проведення обстеження умов проживання було складено обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини. Виходячи з вищенаведеного, враховуючи відсутність вагомих підстав, Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Прибузької сільської ради вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Таким чином, наведені норми права дають підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27.11.1992, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996 року, § 78).
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327 цс 18).
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 Постанови від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження з дитиною полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) було висловлено правову позицію про те, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов'язковим для суду (частини п'ята, шоста статті 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Орган опіки та піклування Прибузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області у висновку про не доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , зазначав, що такий захід стосовно відповідача є передчасним, оскільки ухилення його від виконання батьківських обов'язків є частковим і не умисним.
Суд не погоджується з вказаним висновком органу опіки та піклування, оскільки докази, наявні в матеріалах цивільної справи, зокрема листування сторін, пояснення позивача і свідків, спростовують висновки органу опіки та піклування.
Таким чином, наявні у матеріалах справи докази, підтверджують той факт, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків. Відповідач не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов'язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
До того ж, з огляду на положення ст. 169 Сімейного кодексу України, позбавлення батьківських прав не є остаточним. Вказана норма надає матері, батькові, позбавленим батьківських прав можливість звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена.
Судом встановлено, що відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини. Тому, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, і це є підставою для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 223, 264-265, 280-284, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1211 (однієї тисячі двохсот одинадцяти) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Третя особа:
Орган опіки та піклування, представлений службою у справах дітей Прибузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, адреса: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Прибужжя, вул. Акмечетська, 50, код ЄДРПОУ 43945910.
Суддя: Я.В. Щеглова