Справа № 467/810/25
3/467/382/25
14.07.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Явіци І.В.
з участю секретаря судового засідання - Рожкової Т.М.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше до адміністративної відповідальності притягувався постановою інспектора СРПП ВП №1 Первомайського районного ВП ГУНП в Миколаївській області від 06 червня 2025 року за ч.2 ст. 126 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Суд установив, що 06 червня 2025 року о 18 год. 43 хв. по вул. Польова, 1 в с. Благодатне Первомайського району Миколаївської області водій ОСОБА_1 керував мопедом марки FORTE, без державного реєстраційного номера, з явними ознаками алкогольного сп'яніння у виді різкого запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та нерозбірливої мови.
Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та місці зупинки та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, тим самим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, учинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таких висновків суд дійшов провівши судовий розгляд, виходячи із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, які визначені ст.254 КУпАП, відповідно до установленого законом порядку провадження, ураховуючи положення ст. 251 КУпАП стосовно доказів, здійснивши їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, із дотриманням вимог ст.280 вказаного Кодексу.
Зокрема, в судовому засідання ОСОБА_1 свої вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнав та пояснив, що дійсно керував мопедом в с. Благодатне та був зупинений працівниками поліції за підозрою у перебуванні у стані сп'яніння.
Від проходження огляду відмовився, бо у стані сп'яніння не перебував.
Вказав, що хворіє, приймає ліки, а тому поліцейському могло здатись, що він перебуває у стані сп'яніння.
Взагалі не розуміє, чому поліцейські склали на нього протокол, адже він вже протягом тривалого часу у зв'язку з хворобою не вживає алкоголь.
Додав, що вій був зупинений патрульними на вулиці Шевченка, а не Польовій, як те вказане у протоколі.
Суд, у свою чергу, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, оцінивши наявні у нього докази відповідно до положень ст. 252 КУпАП, керуючись законом, прийняв рішення, виходячи з такого.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
А положення статті 280 КУпАП зобов'язують орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такі висновки, зокрема, суд має зробити на підставі доказів, як то, будь - яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, й протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. ( ст. 251 КУпАП).
У цьому провадженні суд зробив висновки про учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, на підставі наступних доказів.
Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №353526 від 06 червня 2025 року підтверджуються обставини щодо часу, місця, способу та, загалом, усіх обставин учинення правопорушення.
Безпосередньо сам протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП стосовно свого змісту, у той час, як будь - яких даних про допущення істотних порушень прав і свобод особи при його складанні у розпорядженні судді немає, що виключає можливість визнання такого протоколу недопустимим доказом.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від підписання протоколу.
Але суд нагадує, що така відмова не позбавляє протокол як доказ у справі та одночасно акт обвинувачення юридичної сили. А особа має право надати пояснення щодо причин відмови та подати зауваження до змісту протоколу.
У протоколі же фіксується сам факт відмови і це відповідає вимогам ч.3 ст. 256 КУпАП.
Суд установив, що уповноважена на складання протоколу особа невірно зазначила у ньому пункт ПДР України, який у цій ситуації було порушено ОСОБА_2 .
Зокрема, у протоколі зазначено про порушення вимог пункту 2.9 «а» ПДР, який встановлює заборону водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Натомість, діям водія у цьому випадку відповідає порушення, визначене пунктом 2.5. ПДР України, за яким водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, на виконання постанови суду від 23 червня 2025 року інспектором СРПП ВП №1 Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області Сергієм Сорокопуд, який, власне, й склав протокол, до суду було направлено рапорт від 26 червня 2025 року, із якого слідує, що під час складання протоколу він з власної необережності допустив помилку, невірно зазначивши про порушення водієм вимог пункту 2.9 «а» ПДР України. Так як ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився як на місяці зупинки, так і в КНП ЮМБЛ, то цими його діями було порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.
Поліцейський просив суд врахувати пункт 2.5 ПДР України.
Оцінюючи таке, суд вважає, що поліцейським, уповноваженим на складання протоколу, дійсно помилково було зазначено пункт 2.9 «а» ПДР України, замість вірного 2.5 ПДР України.
Зокрема, шляхом перегляду відеозапису із нагрудної камери поліцейського, що долучений до матеріалів справи, чітко простежується пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я. Аналогічно чітко простежується його відмова від проходження огляду як на місці зупинки, так і в медичній установі.
Водночас, суть правопорушення, що викладена у протоколі, повністю відповідає фактичним обставинам, які зафіксовані на відеозаписі.
Тобто, поліцейський вірно виклав суть правопорушення і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, як відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
З рештою, помилився лише щодо зазначення пункту ПДР України, який фактично було порушено водієм ОСОБА_1 .
Оскільки усі фактичні обставини справи вказують на порушення водієм вимог пункту 2.5 ПДР України, обставини правопорушення вірно викладені у протоколі, дії водія вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КупАП, то суд сприймає зазначення невірного пункту у протоколі дійсно як суто технічну помилку.
При цьому, така помилка не може зумовити недопустимість протоколу як доказу, знову ж таки, за умови вірної кваліфікації дій водія за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки її допущення не тягнуло за собою порушення основоположних прав особи, яка притягається до відповідальності.
Принаймні, протилежного судом установлено не було і сторонами не доведено.
А як вказав ККС ВС у постанові у справі 204/6541/16-к, не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів.
Отже, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
А адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає у разі:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Звідси суд роз'яснює, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст. 130 КУпАП.
Тому суд вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, так як він, керуючи транспортним засобом із наявними ознаками сп'яніння, відмовився від проходження огляду на такий стан як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я.
Долучений до протоколу відеозапис із нагрудної камери поліцейського підтверджує факт відмови водія від проходження огляду.
А так само і те, що дії поліцейського відповідали вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Істотних порушень прав особи при складанні протоколу суд не установив.
Тому у ракурсі проаналізованих фактичних обставин справи шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню у даному випадку, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії інкримінованому складу правопорушення, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, так як безсумнівно установив, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Водночас, докази, на підставі яких суд зробив такі висновки, є належними, оскільки вони прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні і мають для нього значення, а так само і допустимими, так як підстав вважати, що вони отримані з порушенням встановленого законом порядку або внаслідок істотного порушення прав особи немає. Принаймні, протилежного судом не установлено.
Усі докази у сукупності, підтверджують обставини, що підлягають встановленню у цій справі, а саме: що було учинено адміністративне правопорушення і що особа, яка притягається до відповідальності, винна у цьому.
Будь - яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Мотиви суду у частині спростування заперечень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Суд приймає до уваги заперечення водія, однак, зазначає, що сама по собі відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за пропозицією поліцейського вже є правопорушенням, передбаченим ч.1 ст. 130 КУпАП.
У разі, якщо водій не вживав алкоголь, він все одно згідно п. 2.5 ПДР України на пропозицію поліцейського повинен пройти такий огляд у встановленому законом порядку, тобто, або на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager, або у найближчому закладі охорони здоров'я.
Відмова водія від такого проходження огляду є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і тягне за собою відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Стосовно пояснень ОСОБА_1 про те, що він був зупинений патрульними поліцейськими на вулиці Шевченка, а не на Польвій, як те вказано у протоколі, то суд вказує, що ця обставинами не впливає на висновки суду і не здатна сама по собі спростувати винуватість водія чи зумовити визнання протоколу недопустимим доказом.
Стосовно того, що ОСОБА_1 хворіє, то така обставина підтверджена ним при розгляді справи шляхом надання копії виписки із медичної карти хворого №1068/442.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказував, що хворобливий стан може провокувати симптоми, схожі за ознаками з ознаками стану сп'яніння.
Але на таке суд вказує, що підпункт «б» пункту 2.9. ПДР України забороняє водієві керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
А згідно із п. 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Отже, ОСОБА_1 не мав права керувати транспортним засобом у хворобливому стані.
ЄСПЛ у рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («OHalloran and Francis v. the United Kingdom»)[GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007, вказав, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Мотиви накладення стягнення
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, а так само і обставин, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 247 цього ж Кодексу, у цій справі суд не установив.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення відповідно до вимог ст. 33 КУпАП суд враховує: характер вчиненого правопорушення, зокрема, підвищений ступінь небезпеки правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, як для самого водія, так і інших осіб, а також те, що учиненим правопорушення не було завдано шкоди фізичним чи юридичним особам чи їх майну; особу порушника, який є, зокрема, особою молодого віку, хворіє; ступінь його вини, у тому числі й даних, які свідчать про спрямованість умислу; відсутність, згідно ст.ст. 34,35 КУпАП, обставин, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, і вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 605,60 грн., розмір якого передбачений ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 283 -285 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч.1ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.
Строк пред'явлення до виконання три місяці з дня її винесення постанови.
Суддя Ірина Явіца