Справа № 464/7056/24
пр.№ 2/464/628/25
15.07.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визначення частки у праві спільної сумісної власності, з участю представника позивача - адвоката Змислої М.Р.,
Адвокат Змисла М.Р. від імені та в інтересах позивача звернулася до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою у порядку цивільного судочинства, в якій просить визначити, що розмір часток співвласників квартири за адресою: АДРЕСА_1 є рівними та становить по 1/9 частці кожного із співвласників, а саме:
визначити, що частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/9 частини вказаної квартири;
визначити, що частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/9 частини вказаної квартири;
визначити, що частка ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/9 частини вказаної квартири;
визначити, що частка ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/9 частини вказаної квартири;
визначити, що частка ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/9 частини вказаної квартири;
визначити, що частка ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/9 частини вказаної квартири;
визначити, що частка ОСОБА_7 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/9 частини вказаної квартири;
визначити, що частка ОСОБА_8 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/9 частини вказаної квартири.
Обґрунтовує позовні вимоги обмеженням права розпоряджатися своєю власністю через невизначеність часток співвласників.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Тімченко О.В.
Суддя ухвалою від 26 листопада 2024 року позовну заяву залишив без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Суддя ухвалою від 05 грудня 2024 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд ухвалою від 09 квітня 2025 року постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні, визнано обов'язковою явку позивача.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та на запитання суду відповіла, що просить визнати частки у квартирі також за відповідачами, адже ніхто проти цього не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали суду заяви про визнання позову, зокрема, не заперечують визнання за ними права власності по 1/9 частини квартири.
Судом не встановлено зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у зв'язку з чим повідомляються через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України в порядку, як це передбачено ч.10 ст.187 ЦПК України. Додатково також надсилались судові повідомлення (виклики) за місцем знаходження їх нерухомого майна - квартири.
Відповідачу ОСОБА_5 рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено повістку про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання та у зв'язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається таким, якому вручена судова повістка. Указане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 01 грудня 2023 року у справі № 591/4832/22, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають урахуванню при застосуванні норм права.
Суд, вирішуючи цивільно-правовий спір між сторонами, дійшов наступного висновку з огляду на таке.
У відповідності до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях.
За сформованою позицією Верховного Суду у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року), обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 28 серпня 1998 року, посвідченим Виконавчим комітетом Львівської міської Ради народних депутатів про те, що позивачу ОСОБА_1 та відповідачам ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 . Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Актуальність даних підтверджується інформаційною з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 липня 2025 року за № 1558944.
Один із співвласників ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02 червня 2006 року за № 5245559).
У відповідності до ст.ст.328, 355, 368, 370 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Аналізуючи наведені законодавчі положення можна дійти висновку, що за загальним правилом частки у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо не встановлено інше.
При розгляді справи встановлено, що спірна квартира на праві спільної сумісної власності належить дев'ятьом співвласникам.
Відомості щодо існування домовленості між співвласниками про відступлення від засад рівності у праві спільної сумісної власності, наявність інших істотних обставин, які б впливали на збільшення/зменшення часток, чи відповідного закону у матеріалах справи відсутні.
Одночасно суд ураховує, що співвласник ОСОБА_9 помер, а відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України його цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визначення права власності на 1/9 частку спірної квартири за померлою особою. Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19.
З урахуванням презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності суд дійшов висновку про належність позивачу 1/9 частки квартири, що ґрунтується на засадах рівності і жодним чином не обмежує права одних співвласників за рахунок інших.
Разом з тим, у постановах Верховного Суду 28 вересня 2021 року у справа № 761/45721/16-ц, 18 червня 2024 року у справі № 758/113/23 висловлено правову позицію про те, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для її захисту. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України). Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Позивач, звертаючись до суду з вимогами про визначення частки відповідачів у праві спільної сумісної власності на квартиру, не навів обставин та конкретних фактів порушення саме його прав та законних інтересів, не вказано яким чином його права буде захищено та відновлено. Таких обґрунтувань не наведено і представником позивача у судовому засіданні.
З огляду на викладене відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови в позові у частині про визначення частки відповідачів у праві спільної сумісної власності на квартиру.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд має виходити з того, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Саме такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 362/6725/18.
Беручи до уваги, що визнання трьома відповідачами: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позову за установлених обставин щодо недоведеності позивачем частини позовних вимог не ґрунтується на вищенаведених нормах закону, у зв'язку з чим суд відмовляє у прийнятті визнання позову такими.
З огляду на викладене вище у своїй сукупності, визначення частки у спільній сумісній власності позивача є належним способом захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 361/10420/23), доведено переконливими доказами, достовірність яких не оспорюється, є підставними та позов підлягає до часткового задоволення. Порушене відповідачами цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку. В іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.
Висновок суду узгоджується з такими засадами цивільного законодавства/судочинства як верховенство права, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України, ст.2 ЦПК України). У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний рішення суду та беззастережно доводили протилежне.
У порядкуст.141 ЦПК України на відповідачів слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задоволити позов частково.
Визначити, що частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/9 частини вказаної квартири.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 по 173,03 грн судового збору з кожного.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Рішення набирає законної сили в порядкуст.273 ЦПК України.
Інформація про учасників справи:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1
відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1
відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1
відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1
відповідач ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання не встановлено, місцезнаходження майна - АДРЕСА_1
відповідач ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання не встановлено, місцезнаходження майна - АДРЕСА_1
відповідач ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання не встановлено, місцезнаходження майна - АДРЕСА_1
відповідач ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання не встановлено, місцезнаходження майна - АДРЕСА_1
Повне судове рішення складено 15 липня 2025 року.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО