Справа № 607/8952/25Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.
Провадження № 33/817/362/25 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП
14 липня 2025 р. cуддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. з участю прокурора Дедюх Т.Я., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та її захисника адвоката - Нужди Ф.Т., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Нужди Ф.Т. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2025 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією,
відповідальність за які передбачена частиною 1 статті 172-7; частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення, відповідно до ч. 2 статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в дохід держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 грн (три тисячі чотириста гривень 00 копійок), який стягнуто в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 , тимчасового виконуючи обов'язки начальника Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області, та будучи відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, всупереч інтересам держави та в порушення п. 2 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону, не повідомив у встановленому цим Законом випадку та порядку свого безпосереднього керівника, а саме - Державну службу України з надзвичайних ситуацій, про наявність у нього реального конфлікту інтересів перед та під час підписання і видачі наказу №52-О від 15.08.2023 «Про преміювання за липень 2023 року особового складу Центру та виплату премії працівникам Центру за серпень місяць 2023 року» щодо преміювання працівників Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області за особистий вклад у вирішенні завдань Центру, у тому числі, себе особисто як заступника начальника центру (з навчально-виробничої роботи) у розмірі 18 650,00 гривень, тобто вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, ОСОБА_1 , тимчасового виконуючи обов'язки начальника Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області, та будучи відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, всупереч інтересам держави та в порушення п. 2 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону вчинив дії і прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме видав та підписав наказ від 15.08.2023 № 52-О «Про преміювання за липень місяць 2023 року особового складу Центру та виплату премії працівникам Центру за серпень місяць 2023 року» щодо преміювання працівників Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області за особистий вклад у вирішенні завдань Центру, у тому числі, себе особисто як заступника начальника центру (з навчально-виробничої роботи) у розмірі 18 650,00 гривень, тобто вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Нужда Ф.Т. просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2025 року та провадження відносно ОСОБА_1 закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:
методичні рекомендації щодо застосування окремих положень Закону України “Про запобіганню корупції» у питаннях запобігання та врегулювання конфлікту інтересів носять рекомендаційний характер;
керівником Державної служби з надзвичайних ситуації України не вжито заходів зовнішнього контролю по відношенню до тимчасово виконуючого обов'язки начальника Центру ОСОБА_1 , тобто центральний орган самоусунувся від вирішення вказаного питання, допустивши прийняття таких рішень ОСОБА_1 ;
пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремах галузей бюджетної сфери» на який послався суд першої інстанції, на ОСОБА_1 не поширюється, так як ОСОБА_1 є підполковником служби цивільного захисту;
грошові кошти в сумі 18 649, 90 грн є законним майновим інтересом ОСОБА_1 , а не додатковим грошовим благом, одержаним внаслідок використання службового становища.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника - адвоката Нужди Ф.Т., які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її з викладених у ній підстав, та думку прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Виходячи з аналізу матеріалів провадження, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, оцінивши та дослідивши приведені докази в їх сукупності, прийшов до правильного висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП, як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів; вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Відповідно до ст.1 Закону, під реальним конфліктом інтересів розуміється суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Обов'язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, може визнаватися корупційною, є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб.
Крім того, корупційні правопорушення характеризуються умисною формою вини.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, полягає в бездіяльності особи, яка знала про наявність особистих інтересів чи обставин, які впливають на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, тому зобов'язана була повідомити про це своєму керівникові, однак не зробила цього.
Окрім того, адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП, вчиняється у формі діяння (вчинення дій чи прийняття рішень) в умовах реального конфлікту інтересів.
Відповідно до підпункту «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Розділом 1 Статуту Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій №477 від 07.07.2021 та розпорядженням Тернопільської обласної державної адміністрації №292/01.02- 01 (надалі - Статут), навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області є юридичною особою публічного права, що має статус закладу післядипломної освіти, якій проводить освітню діяльність відповідно до ліцензії (ліцензій) у сфері післядипломної освіти з підвищення кваліфікації у галузі знань Цивільна безпека, відповідно до розділом 1 Статуту Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій №477 від 07.07.2021 та розпорядженням Тернопільської обласної державної адміністрації №292/01.02- 01.
Діяльність Центру координується та спрямовується відповідними структурними підрозділами з питань цивільного захисту засновників, а саме: Державної служби України з надзвичайних ситуацій та співзасновника Тернопільської обласної державної адміністрації.
Центр є бюджетною установою, діяльність якої здійснюється на некомерційній основі, не є підприємницькою та не ставить за мету отримання прибутку.
Центр має самостійний баланс, рахунки в установах Державної казначейської служби України печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та діє на підставі цього статуту.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Тернопільський ЦГМ, (код ЄДРПОУ- 26198910) є державною організацією, знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Барвінських, 10. Власником указаної установи є Державна служба України з надзвичайних ситуацій та Тернопільська обласна державна адміністрація.
Таким чином, Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області є юридичною особою публічного права.
Відповідно до витягу із наказу голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій №281 від. 12.05.2023 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника центру (з навчально- виробничої роботи) Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області.
Відповідно до пунктів 2 та 3 «Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (зі змінами і доповненнями) служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.
Пунктом 15 вказаного Положення визначено, що підполковник служби цивільного захисту відноситься до старшого начальницького складу.
Пунктом 6 вказаного Положення передбачено, що особи начальницького складу є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, на яких поширюються дія вимог та обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».
Так, підпунктом «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону особи начальницького складу служби цивільного захисту віднесено до суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону. Таким чином ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника начальника центру (з навчально- виробничої роботи) Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області, є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
При цьому як вбачається із листів попередження» від 18 червня 2011 року; 21 жовтня 2011 року; 02 листопада 2011 року; 01 червня 2020 року та 11 жовтня 2023 року (а.с.52-56), ОСОБА_1 був належним чином ознайомлена із Законом України «Про запобігання корупції».
Відповідно до ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дів та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, (протоколу про адміністративне правопорушення №65 від 29 квітня 2025 року) ОСОБА_1 , тимчасового виконуючи обов'язки начальника Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області, та будучи відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, всупереч інтересам держави та в порушення п. 2 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону, не повідомив у встановленому цим Законом випадку та порядку свого безпосереднього керівника, а саме - Державну службу України з надзвичайних ситуацій, про наявність у нього реального конфлікту інтересів перед та під час підписання і видачі наказу №52-О від 15.08.2023 «Про преміювання за липень 2023 року особового складу Центру та виплату премії працівникам Центру за серпень місяць 2023 року» щодо преміювання працівників Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області за особистий вклад у вирішенні завдань Центру, у тому числі, себе особисто як заступника начальника центру (з навчально-виробничої роботи) у розмірі 18 650,00 гривень, тобто вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, ОСОБА_1 , тимчасового виконуючи обов'язки начальника Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області, та будучи відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, всупереч інтересам держави та в порушення п. 2 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону вчинив дії і прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме видав та підписав наказ від 15.08.2023 № 52-О «Про преміювання за липень місяць 2023 року особового складу Центру та виплату премії працівникам Центру за серпень місяць 2023 року» щодо преміювання працівників Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області за особистий вклад у вирішенні завдань Центру, у тому числі, себе особисто як заступника начальника центру (з навчально-виробничої роботи) у розмірі 18 650,00 гривень, тобто вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення №66 від 29 квітня 2025 року).
Протоколи №65 та 66 від 29 квітня 2025 року відповідають вимогам ст.256 КУпАП, серед іншого в них зазначено суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Зібраними доказами встановлено, що ОСОБА_1 , тимчасового виконуючи обов'язки начальника Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області видав та підписав наказ від 15 серпня 2023 року № 52-О «Про преміювання за липень місяць 2023 року особового складу Центру та виплату премії працівникам Центру за серпень місяць 2023 року» щодо преміювання працівників Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Тернопільської області за особистий вклад у вирішенні завдань Центру, у тому числі, себе особисто як заступника начальника центру (з навчально-виробничої роботи) у розмірі 18 650,00 гривень, таким чином в порушення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час підписання вищевказаного наказу, а також вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання вищевказаного наказу.
Усі вищевказані докази, які були предметом дослідження місцевого суду, є належні та допустимі, оскільки зібрані уповноваженим на те органом і є такими, що підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у даному провадженні.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2 ст.172-7 КупАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що Методичні рекомендації щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» у питаннях запобігання та врегулювання конфлікту інтересів носять виключно рекомендаційний характер та не є нормативно-правовими актами, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки оскарженим судовим рішенням на ОСОБА_1 накладено стягнення за недотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції» і ст.172-7 КупАП, а не методичних рекомендацій.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції», НАЗК уповноважене надавати роз'яснення з питань застосування законодавства у сфері запобігання корупції. Таким чином, положення методичних рекомендацій, викладених у межах компетенції НАЗК, є орієнтиром у діяльності посадових осіб, на яких поширюється дія цього Закону, при з'ясуванні змісту правових норм.
З огляду на викладене, посилання апелянта на виключно рекомендаційний характер відповідних роз'яснень не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови як незаконної або необґрунтованої.
Твердження захисника про те, що керівником Державної служби з надзвичайних ситуації України не було вжито заходів зовнішнього контролю при покладенні обов'язків начальника Центру на ОСОБА_1 і таким чином центральний орган самоусунувся від вирішення вказаного питання, суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як твердження про бездіяльність керівництва ДСНС України не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Крім того, само по собі тимчасове покладення на ОСОБА_1 повноважень керівника Центру не свідчить створює реального конфлікту інтересів, який в даному випадку виник саме при визначенні розміру преміювання ОСОБА_1 і вирішенні ним даного питання самостійно без відповідного повідомлення центрального органу для визначення ним розміру премії.
Твердження апелянта про те, що грошові кошти в сумі 18 649,90 грн є законним майновим інтересом ОСОБА_1 , а не додатковим грошовим благом, одержаним внаслідок використання службового становища, є помилковими, оскільки вказані кошти були нараховані на підставі рішення, прийнятого ОСОБА_1 в умовах реального конфлікту інтересів, що прямо суперечить вимогам антикорупційного законодавства та свідчить про використання ним наданих йому повноважень в особистих інтересах.
Узагальнюючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.172-7 КУпАП - як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, та за ч.2 ст.172-7 КУпАП - як вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.
Відтак, посилання апелянта на те, що постанова місцевого суду не відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суд, відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП, повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи та ухвалив рішення, з яким суд апеляційної інстанції погоджується.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених ч.ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Нужди Ф.Т. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя