26 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18637/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року (головуючий суддя Турлакова Н.В.)
в адміністративній справі №160/18637/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року у справі №160/18637/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФД89358 від 20.07.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФД89358 від 20.07.2021 року, станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за стаж служби та додаткових видів грошового забезпечення (із врахуванням раніше виплачених сум).
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду у справі №160/18637/21 набрало законної сили 18.01.2022.
Судом видано виконавчі листи 13.12.2024.
Відомості про наявність відкритого виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій просить суд, змінити спосіб та порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 по справі №160/18637/21 встановивши такий:
стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії за період з квітня 2019 року по червень 2022 року у розмірі 216583,77 грн.
В обґрунтування поданої заяви, зазначено, що заявник звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою про стягнення заборгованості з недоотриманої пенсії, проте ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року по справі №400/7885/24 було закрито провадження у справі через те, що процесуальним законодавством встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та встановлено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача виконати рішення суду. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 по справі №160/18637/21 на теперішній час є невиконаним в частині виплати заборгованості, оскільки на виконання рішення було здійснено перерахунок пенсії проте виплату здійснено не було. Заявник зазначає, оскільки рішення суду не виконується впродовж трьох років, це дає підстави для застосування приписів абз.2 ч.3 ст.378 КАС України та змінити порядок і спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з відповідача заборгованості з виплати пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (позивач) не погодився з Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року та подав апеляційну скаргу, просить вказану ухвалу суду скасувати та заяву про зміну способу виконання рішення суду - задовольнити.
Вказує, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року у справі №160/18637/21 на теперішній час є невиконаним в частині виплати заборгованості, оскільки на виконання рішення було здійснено перерахунок пенсії проте виплату пенсії на виконання рішення суду здійснено не було.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 15.04.2025 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2012 року №11-рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року).
Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов'язані з обов'язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово, (абзац 1, 3 п. 3 мотивувальної частини рішення).
Отже, зі змісту зазначених правових приписів слідує те, що встановлення способу або порядку виконання рішення суду здійснюється за умови наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
При цьому, зміна на підставі статті 378 КАС України способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Процесуальним законодавством регламентовано повноваження суду змінити порядок та спосіб виконання судового рішення, що був встановлений самим судом при вирішенні спору, проте, при застосуванні зазначеного процесуального інституту, необхідно враховувати, що зміна одного способу виконання судового рішення на інший, не повинна призводити до зміни обсягу зобов'язань боржника, визначених судом, до втручання в його дискреційні повноваження та до виникнення нового спору.
Водночас, зміна способу виконання судового рішення в цій справі із зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачеві утворену заборгованість, яка не була визначена у судовому рішенні призведе до зміни рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та до вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що заявник просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 по справі №160/18637/21 встановивши такий:
стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії за період з квітня 2019 року по червень 2022 року у розмірі 216583,77 грн.
Проте згідно матеріалів адміністративної справи, відповідачем є Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області.
Однак, вимоги до Головного управління ПФУ в Миколаївській області позивачем не заявлялись та не розглядались судом.
На виконання рішення суду по адміністративній справі №160/18637/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 у розмірі 70 % від грошового забезпечення 17196,75 грн., яке зазначене у довідці від 20.07.2021 № ФД89358, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії виконані Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Фонду.
Щодо доплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 по 30.06.2022, яка становить 216583,77 грн., то суд апеляційної інстанції зазначає, що грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить позивачу не є власністю Головного управління та не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок державного бюджету.
Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Отже, невиплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Враховуючи вище викладене, інших обставин, що були би належними та достатніми підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, судом не встановлено.
Водночас, зміна застосованого судом способу захисту (зобов'язання вчинити вказані дії без визначення сум виплат) на стягнення конкретних сум (які хоча і були розраховані відповідачем при проведенні перерахування пенсії позивача на підставі та на виконання судового рішення в цій справі, але безпосередньо судом не присуджувалися у конкретних розмірах), не відповідатиме юридичній сутності та змісту інституту, встановленому ст. 378 Кодексу адміністративного суду України.
Зміна способу і порядку виконання судового рішення на підставі статті 378 КАС України не може змінювати обраного судом відповідно до КАС України способу відновлення порушеного права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11.11.2014р. № 21-394а14, від 17.02.2015р. № 21-622а14, від 24.03.2015р. № 21-85а15, від 14.04.2015р. № 21-78а15, а також Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі №755/7078/16-а, від 13.02.2018р. у справі № 279/7584/15.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зміни способу виконання рішення суду.
Як наслідок, ухвала суду першої інстанції від 15.04.2025 року не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу ухвали суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 26.06.2025 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова