26 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18637/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року (головуючий суддя Турлакова Н.В.)
в адміністративній справі №160/18637/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року у справі №160/18637/21, позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФД89358 від 20.07.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФД89358 від 20.07.2021 року, станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за стаж служби та додаткових видів грошового забезпечення (із врахуванням раніше виплачених сум).
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду у справі №160/18637/21 набрало законної сили 18.01.2022.
Судом видано виконавчі листи 13.12.2024.
Відомості про наявність відкритого виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні.
07.01.2025 року від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, в якій просить суд зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року по справі №160/18637/21, встановився відповідний строк для цього (10-календарних днів з дня вручення відповідної ухвали) та направити відповідну ухвалу для її виконання.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року у справі №160/18637/21 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року у справі №160/18637/21, протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
12.02.2025 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року у справі №160/18637/21, в якому зазначено, що На виконання рішення суду по адміністративній справі № 160/18637/21 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 у розмірі 70 % від грошового забезпечення 17196,75 грн, яке зазначене у довідці від 20.07.2021 № ФД89358, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доплата пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 становить 216583,77 грн позивач, відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522, був зареєстрований за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 та перебував на обліку в Головному управлінні. Станом на теперішній час Позивач зареєстрований за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області де отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Пенсійну справу Позивача сформовано за місцем його теперішньої реєстрації і він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Доступу до пенсійної справи ОСОБА_1 . Головне управління не має, відповідно відсутня можливість надання документів на підтвердження виконання рішення суду з об'єктивних причин. Станом на 10.02.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 по адміністративній справі № 160/18637/21 Головним управлінням вжито всіх можливих заходів у межах повноважень, наданих нормами чинного законодавства, щодо нарахування пенсійних коштів позивачу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року прийнято поданий 12.02.2025 року Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року у справі №160/18637/21.
Однак, з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та подав апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року, просить вказану ухвалу суду скасувати; відмовити у прийнятті звіту та встановити новий строк для подання звіту.
Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів виконання рішення суду в частині зобов'язання здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФД89358 від 20.07.2021 року, станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за стаж служби та додаткових видів грошового забезпечення (із врахуванням раніше виплачених сум).
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 18.02.2025 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, змінений механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1-382-3 та статтю 382 викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.11.2024 № 4094-IX установлено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, поданий відповідачем звіт розглядається за правилами статей 381-1, 382, 382-1-382-3 КАС України у редакції, згідно Закону України від 21.11.2024 № 4094-IX.
Статтею 381-1 КАС України встановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 КАС України.
Частиною 2 статті 382 КАС України установлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5, 11 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин 2 та/або 3 статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від 20-ти до 40-ка розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу.
Аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для не прийняття звіту є:
або відсутність обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення;
або заходи, які вживаються відповідачем, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Натомість виконання судового рішення не в повному обсязі не є підставою для відмови у прийнятті звіту, якщо відповідачем суб'єктом владних повноважень доведено, що існують обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, а ним, в свою чергу, ужито всіх належних від нього заходів для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Слід зазначити, що головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя.
Це повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист (абз.8 пп. 6.3 п.6).
Таким чином, розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення суду по адміністративній справі № 160/18637/21 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 у розмірі 70 % від грошового забезпечення 17196,75 грн, яке зазначене у довідці від 20.07.2021 № ФД89358, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доплата пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 становить 216583,77 грн.
Позивач на теперішній час зареєстрований за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області де отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що підтверджено сторонами у поданих ними заявах.
Пунктом 8 розділу ІV Порядку № 3-1 (Приймання, оформлення і розгляд документів органами, що призначають пенсії) визначено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем фактичного проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання пенсіонера.
Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначає, що пенсійну справу позивача сформовано за місцем його теперішньої реєстрації і він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Згідно матеріалів заяви позивача про встановлення судового контролю, саме ГУ ПФУ в Миколаївській області було надано відповідь на заяву позивача та копії документів з пенсійної справи.
Відповідно до пп. пп. 4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином, саме ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснює виплату пенсії позивачу, яка проводиться виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та з інших джерел, визначених законодавством.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на виконання рішення суду у справі №160/18637/21, з-поміж іншого, здійснило розрахунок заборгованості з пенсії за відповідний період, а її виплату у відповідному розмірі здійснює вже ГУ ПФУ в Миколаївській області. Зобов'язання за рішенням суду у справі № 160/18637/21 включені до Реєстру судових рішень, виконання яких буде проведено відповідно до Порядку № 1165 вже ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Водночас, у випадку надходження грошових коштів на рахунок пенсійного органу з відповідним цільовим призначенням, ГУ ПФУ в Миколаївській області автоматизованим способом, пропорційно обсягу виділених з державного бюджету коштів та кількості отримувачів, здійснює розрахунок та часткову виплату заборгованості.
Отже, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було вжило конкретні заходи для виконання рішення суду у справі №160/18637/21, а фактична невиплата заборгованості на даний час ГУ ПФУ в Миколаївській області зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості їх прийняття.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме:
встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, слід взяти до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно значення актів Кабінету Міністрів України у соціальній сфері.
Так, у постанові від 02.12.2018 року у зразковій справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18) Велика Палата Верховного Суду врахувала, що у п. 2.1 Рішення від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.
Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками.
Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України.
У п. 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (п. п. 2, 3 ст. 116 Конституції України).
В Рішенні від 02.03.1999 року №2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України;
політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
Дослідивши матеріали справи та письмові докази, які ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надало разом зі звітом від 12.02.2025 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність визначених ч. 2 ст. 382-3 КАС підстав для відмови у прийнятті звіту.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття звіту відповідача щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року у справі №160/18637/21.
Як наслідок, ухвала суду першої інстанції від 18.02.2025 року не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу ухвали суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 26.06.2025 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова