вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 758/14228/24 Головуючий у суді першої інстанції - Войтенко Т.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9475/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
10 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У листопаді 2024 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в жовтні 2017 року банком запущено новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, особливістю якого є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці платіжного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Позивач зазначав, що 02 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, якою визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 40 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Вказував, що у відповідачки прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, в зв'язку з чим на підставі п.п. 5.17 п. 5 розділу ІІ Умов, відбувалось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідачка свої зобов'язання не виконала.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank від 02 травня 2020 року у розмірі 11 950,92 грн.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У апеляційній скарзі вказує, що факт укладення між сторонами кредитного договору є доведеним, договір відповідає вимогам закону. Також зазначає, що суд не врахував того, що розмір заборгованості, який просить стягнути банк, повністю підтверджений належними доказами.
Посилається також на те, що договір monobank не є договором класичного банку, на судову практику щодо яких посилається суд першої інстанції у своєму рішенні. Проєкт monobank не є ідентичним кредитним карткам, виданим класичними банками. Платежі щодо перерахування коштів за договором та користування рахунком здійснювалося дистанційно за допомогою мобільного додатку з використанням фінансового номеру телефону, ОТП-пароля надісланого на цей номер, пін-коду до мобільного додатку та з використанням електронного цифрового підпису.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідачки не надходив.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 950,92 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що згідно з анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг від 02 травня 2020 року, підписаної ОСОБА_1 , вона просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я, встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Погоджувалася з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови. Підписанням цього договору підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім цього, вона беззаперечно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком її підпису (а.с.7).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02 травня 2020 року, наданого АТ «Універсал Банк», станом на 28 серпня 2024 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 11 950,92 грн (а.с. 6).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу, користування кредитними коштами, утворення заборгованості та її дійсного розміру. Вказував, що наданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі не є безспірним доказом існування заборгованості за укладеним між сторонами кредитним договором та її розміру.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст.11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону, моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У позовній заяві АТ «Універсал Банк» вказує на те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнила і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто, факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку ОСОБА_2, який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться скан-копії паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідачки відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
На підтвердження позовних вимог АТ «Універсал Банк» надав суду також Умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (monobank), загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток, паспорт споживчого кредиту «Картка monobank», чорна картка monobank.
За таких обставин апеляційний суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору у електронній формі.
Разом з тим, додані банком до позовної заяви документи не підтверджують факт отримання відповідачкою коштів на підставі анкети-заяви та наявність у неї заборгованості перед позивачем.
Так, анкета-заява від 02 травня 2020 року містить лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана анкета не містить даних про розмір кредитних коштів, які фактично отримала відповідачка за договором, чи користувалась відповідачка зазначеними коштами і чи виникла (та у якому розмірі) у неї заборгованість.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним та достатнім доказом наявності заборгованості.
У розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості за наданим кредитом складає 11 950,92 грн і вказана сума заявлена банком до стягнення. Проте, будь-яких доказів користування кредитними коштами, підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем надано не було. Отже, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідачки за кредитним договором від 02 травня 2020 року становить саме 11 950,92 грн (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у з зв'язку із його недоведеністю.
Посилання у апеляційній скарзі на доведеність факту укладення сторонами кредитного договору у електронній формі на висновки суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог не впливають, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору ще не свідчить про порушення сторонами умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідачка не висловлювала жодних заперечень з приводу виниклої заборгованості, в той час як банк надав суду розрахунок заборгованості.
Однак, такі доводи АТ «Універсал Банк» не заслуговують на увагу, оскільки обов'язок належними, допустимими та достатніми доказами довести обґрунтованість своїх вимог стаття 81 ЦПК України покладає саме на позивача. У силу вимог закону позивач повинен надати суду всі наявні у нього докази, що стосуються предмету спору, разом з позовною заявою (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: С.М. Верланов
Т.О. Невідома