справа №761/29037/22 Головуючий у І інстанції - Саадулаєв А.І.
апеляційне провадження №22-ц/824/10722/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
08 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
установив:
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 04 червня 2010 року було укладено шлюб між ним та ОСОБА_3 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, про що складено актовий запис №88 та видано свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_1 .
Вказував, що сторони сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, шлюб існує лише формально, збереження сім'ї неможливо.
Просив суд, розірвати шлюб укладений між ним там ОСОБА_3 , що зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, про що в книзі реєстрації шлюбів 04 червня 2010 року зроблено відповідний актовий запис за №88.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року зазначений вище позов задоволено.
Шлюб укладений 04 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, про що складено актовий запис №88 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 - розірвано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалася на те, що вона належним чином не була повідомлена про розгляд даної цивільної справи та не знала про її існування, та існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Вказує, що заява про розгляд справи без її участі, наявна в матеріалах справи, є підробленою та нею ніколи не підписувалась, та до суду не подавалась (не направлялась).
Суд першої інстанції помилково вважав, що вона належним чином повідомлена про розгляд даної цивільної справи та взяв до уваги підроблений процесуальний документ.
Матеріали даної цивільної справи не містять жодних доказів того, що вона у справі належним чином була повідомлена про пред'явлення до неї позову, про відкриття провадження у справі та про день, час та місце розгляду справи по суті.
Наголошує, що зазначена позивачем у позовній заяві нібито її електронна пошта, їй не належить, вона нею не використовується та немає до неї авторизованого доступу, а тому, будь-яка комунікація суду засобами електронної пошти за вказаною у позові електронною адресою не може вважатися належним повідомленням її про розгляд справи та належне надсилання судових повісток-повідомлень, та інших процесуальних документів.
Звертає увагу, що позивач приховав від суду ту обставину, що вона разом із дітьми у березні 2022 року виїхала з України до США.
Отже, на її думку, діючи недобросовісно, на шкоду її процесуальним правам та інтересам, зокрема її праву знати про пред'явлення до неї позову та про дату, час та місце розгляду справи, позивач приховав від суду обставину того, що воно, як його дружина разом з їхніми дітьми перебуває та проживає за межами України.
Таким чином, у суду першої інстанції була відсутня інформація про її фактичне проживання та перебування, що позбавило суд можливості належним чином повідомити її про розгляд справи.
Щодо суті спору, зазначає, що пред'явлений позов вона визнає та вважає таким, що може бути задоволений судом.
Просила суд, скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, в обґрунтування якого зазначив, що його електронна пошта та електронна пошта відповідача, зазначена ним у позові, належить йому та його колишній дружині, між сторонами за вказаними електронними скриньками була активна переписка у період шлюбу, з 2014 року та до останнього листа 26 січня 2023 року.
Вказує, що після направлення ним позову, засобами телефонного зв'язку відповідача було повідомлено про те, що він звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Наголошує, що відповідач безпідставно звинувачує його у злочині, щодо підробки її заяви.
Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, про що складено актовий запис №88 та видано 04 червня 2010 року свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_1 .
Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19 грудня 2012 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якого є сторони у справі.
Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24 лютого 2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_5 , батьками якої є сторони у справі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції взяв до уваги відсутність згоди позивача на примирення, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, а тому є всі підстави для розірвання між сторонами шлюбу відповідно до ст. 112 СК України.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст.ст. 110, 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість збереження шлюбу між сторонами та наявності підстав для його розірвання, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.
Принцип сімейного права, що охоплює наявність вільної та цілковитої згоди не лише при реєстрації шлюбу, а й під час перебування у шлюбі і подальшого його розірвання. Тобто, ніхто не може бути примушений до перебування у шлюбних відносинах.
Крім цього, при перегляді апеляційної скарги апелянт зазначає, що пред'явлений позов вона визнає та вважає таким, що може бути задоволений судом.
Разом з тим, заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та розглянув справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача, з огляду на наступне.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вимогам законності оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відкритість судового процесу (п. 3 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відкритість будь-якого судового процесу досягається тим, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 211 ЦПК України, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Обов'язок суду повідомити учасника справи про місце, дату і час судового засідання у справі, у якій такий учасник справи бере участь повністю кореспондується з приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, відповідно до якої, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою (ч. 2 ст. 128 ЦПК України). Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, а судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Колегія суддів звертає увагу, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог ч. 4 ст. 128 ЦПК України.
Ухвала про відкриття провадження у справі повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання або завчасно.
В ході ознайомлення з матеріалами цивільної справи було з'ясовано, що відповідач у справі жодним належним чином не повідомлялась про розгляд справи.
У своїй постанові від 18 квітня 2022 року у справі №522/18010/18 (провадження №61-13667сво21) Верховний Суд зазначає про те, що тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211, пункту 3) частини третьої статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу.
Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою скасування такого судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Також у своїй постанові від 10 травня 2023 року у справі №405/1117/20 (провадження №61-3152св23) Верховний суд виснував, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 223 ЦПК України.
Верховним Судом у цій справі зроблено висновок про те, що направлення судом кореспонденції за зазначеною позивачем у позовній заяві адресою, за якою відповідач не проживає або не зареєстрований, не можна вважати належним повідомлення про розгляд справи.
Так, ухвалою Шевченківський районний суд м. Києва від 29 грудня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено дану справу до розгляду в приміщенні суду першої інстанції на 09 березня 2023 року о 09 год 30 хв.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали від 29 грудня 2022 року та примірник позовної заяви з додатками, судом першої інстанції відповідачу не направлялись.
Крім того, як вбачається з розписки про вручення (отримання) копії рішення суду від 14 квітня 2025 року копію (примірник) позовної заяви для відповідача адвокат Незвіський Д.Я. отримав 14 квітня 2025 року в приміщенні суду першої інстанції.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів.
Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Чинні правила цивільного судочинства не передбачають можливості направлення повісток-повідомлень на електронні адреси сторони, якщо така сторона не підтвердила суду свої наміри (бажання) отримувати документи від суду саме у такий спосіб.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що повістка-повідомлення про виклик відповідача до суду на 09 год 30 хв 09 березня 2023 року були направлені ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
В матеріалах справи наявна копія судової повістки про виклик до суду від 16 січня 2023 року на ім'я ОСОБА_1 про виклик в судове засідання у даній цивільні справі, призначене на 09 год 30 хв 09 березня 2023 року, проте доказів того, що така повістка (повістка-повідомлення) дійсно направлялись відповідачу матеріали справи не містять.
Таким чином, суд першої інстанції постановив оскаржуване рішення без належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом, що є порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За вищевикладених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 .
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року скасувати і постановити нове судове рішення.
Шлюб між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), зареєстрований 04.06.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області (актовий запис №88), розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 248 (двісті сорок вісім) грн. 10 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 14 липня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба