07 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ТОВ "Дакорд Фінанс" ОСОБА_6
особи, що подала апеляційну скаргу ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28.01.2025 задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , із забороною державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії, пов'язані із вищевказаним майном.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту.
Апелянт вказував, що оскаржувана ухвала порушує його права як _____________________________________________________________________________
Справа № 755/15428/15-к Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/4044/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
приватного виконавця та стягувача за виконавчим провадженням № 59168263, які не були залучені до розгляду клопотання прокурора щодо накладення арешту на майно боржника в рамках кримінального провадження №12014100060006051, а про існування ухвали апелянт дізнався лише 07.05.2025.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що накладення арешту на вказану квартиру перешкоджає виконанню рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2012 у справі № 2601/19483/12 та виконавчого провадження № 59168263, чим порушує права стягувача на погашення заборгованості шляхом реалізації іпотечного майна.
Відповідно до кредитного договору № МL-003/008/2008 від 24.01.2008 ОСОБА_9 одержала від АТ «ОТП Банк» кредитні кошти у розмірі 79 170,00 доларів США. Отриманими грошовими коштами ОСОБА_9 розпоряджалася на власний розсуд і протягом 17 років не намагалася погасити заборгованість перед кредитором.
Голосіївським районним судом міста Києва на підставі дійсного правочину, а саме: кредитного договору від 24.01.2008 та укладеного в забезпечення зобов'язань договору іпотеки,було прийнято рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_9 на користь правонаступника АТ «ОТП Банк» - ТОВ «ДАКОРД ФІНАНС».
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2012 та виданий на його виконання виконавчий документ є чинними, та ОСОБА_9 не оскаржувалися.
Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали судового провадження, заслухавши пояснення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, зазначивши, що він не є власником або користувачем арештованого майна, однак оскаржувана ухвала створює перешкоди для виконання ним судового рішення про стягнення майна, заслухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 підлягає поверненню, оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати:
1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;
2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання;
3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
6) прокурор;
7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
9-1) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів юридичної особи;
9-2) фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію;
10) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому, як передбачено пунктами 25, 26 ст. 3 КПК України, одним із учасників як кримінального, так і судового провадження, є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Згідно ч. 1 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
Крім того, згідно ч. 7 ст. 173 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Разом з тим, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).
Верховний Суд України в постанові від 14.09.2017 у справі № 5-162кс(15)17) зробив висновок про те, що, незалежно від використаної законодавчої техніки, право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства, забезпечує право на звернення до суду вищої інстанції не лише підозрюваному, обвинуваченому, а категорія «інші особи» у розумінні пункту 10 статті 393 КПК охоплює й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення.
Також слід урахувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року № 5-347кс15, відповідно до якого, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.
Водночас Верховний Суд України у вищевказаній постанові наголосив на тому, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з'ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
Тобто, у визначених ч. 2 ст. 24, п. 9-2 та п. 10 ч. 2 ст. 393 КПК України випадках для виникнення права на апеляційне оскарження у особи кримінальним процесуальним законом встановлена умова, а саме - оскаржуване рішення має стосуватися її прав, свобод та інтересів. Наявність такої умови пов'язана з обов'язком особи довести під час апеляційного оскарження судового рішення, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів.
Як убачається із матеріалів судового провадження, зокрема даних клопотання та долученого до нього витягу з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, нерухоме майно, на яке слідчим суддею накладено арешт, а саме: квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві власності за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вказана квартира була предметом договору іпотеки, укладеного 24.01.2008 між ОСОБА_9 та ПАТ "ОТП Банк".
При цьому, у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 перебуває виконавче провадження ВП № 59168263 з виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва, виданого 30.07.2013, про стягнення з ОСОБА_9 на користь ТОВ "Дакорд Фінанс" заборгованості.
Відповідно, фізичні особи, яким станом на дату розгляду клопотання сторони обвинувачення належало на праві власності вищенаведене майно, мали дискреційні повноваження скористатись інститутом апеляційного перегляду ухвали у строк, встановлений КПК України.
Натомість, як підтвердив апелянт - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 у судовому засіданні під час апеляційного розгляду, він не є власником або користувачем арештованого майна, натомість є виконавцем виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_9 на користь ТОВ "Дакорд Фінанс" заборгованості.
З викладеного убачається, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 лише здійснює виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_9 на користь ТОВ "Дакорд Фінанс" заборгованості, та матеріали справи не містять відомостей про те, що арешт нерухомого майна ОСОБА_9 стосується безпосереднього його прав, свобод та інтересів.
За таких обставин, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 не належать до переліку осіб, які у розумінні положень ч. 7 ст. 173, ч. 1 ст. 393 КПК мають право на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали.
Посилання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на те, що оскаржувана ухвала грубо порушує інтереси стягувача та вимогу закону щодо своєчасного виконання судових рішень та обов'язків, які покладені на приватного виконавця, а тому, в розумінні ст. 64-2, ч. 7 ст. 173 КПК України, він є третьою особою, яка має право подавати апеляційну скаргу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки апелянтом не доведено, що арешт нерухомого майна ОСОБА_9 стосується його прав та інтересів.
Згідно положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
За таких обставин, апеляційна скарга із доданими до неї документами, підлягає поверненню приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 .
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 173, 393, п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року, - повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців до Верховного Суду.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3