04 липня 2025 року м. Київ
Справа № 761/45466/24
Провадження: № 33/824/3496/2025
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року , винесену під головуванням судді Мартинова Є. О.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №172666 від 13 листопада 2024 рокупо вулиці Борщагівській у м. Києві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Audi A6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, проводився за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер», результат тесту 0,67%, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Такі дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 рокувизнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грнз позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що працівниками патрульної поліції було безпідставно здійснено зупинку транспортного засобу. Окрім того, вказує, що йому не було роз'яснено права . Також вказує на ту обставину, що працівники патрульної поліції ввели його оману та змусили пройти огляд за допомогою приладу «Drager» на місці зупинки, а не в лікарні. Крім того, вказує, що за наслідками огляду він не був відсторонений від керування транспортним засобом.
Подана апеляційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що копію постанови суду першої інстанції, його захисник отримав 15 квітня 2025 року в приміщенні суду, однак йому було передано постанову лише 01 травня 2025 року.
На підставі викладеного, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суд м. Києва від 03 квітня 2025 року.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст. 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав.
З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови районного суду пропущений скаржником з поважних причин, а тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
В судовому засіданні адвокат Білінський О. М. підтримав подану апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу задовольнити , а постанову суду першої інстанції скасувати.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеозаписи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннямистатті 280 КУпАПпередбачено, щосуддя при розглядісправи про адміністративнеправопорушення, в даномувипадку, передбаченогостаттею 130 КУпАП, у числііншихвизначених законом обставин, зобов'язанийз'ясувати: чи мало місцеправопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чиміститьдіяння склад адміністративногоправопорушення, чи є особа винною у йоговчиненні та чипідлягає вона адміністративнійвідповідальності.
Як зазначено вст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінюєдокази за своїмвнутрішнімпереконанням, щоґрунтується на всебічному, повному і об'єктивномудослідженнівсіхобставинсправи в їхсукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Такожстаття 62 КонституціїУкраїнизазначає, щовина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова суду першоїінстанціївідповідаєзазначенимвищевимогам.
Як убачаєтьсяіз матеріалівсправи, при розглядіданоїсправисудом першої інстанції булодостатньоповно, об'єктивно та всебічнодослідженонаявніписьмовіматеріали та суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненніадміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1ст. 130 КУпАП, керуваннятранспортнимизасобами особами в стані алкогольного, наркотичногочиіншогосп'янінняабопідвпливомлікарськихпрепаратів, щознижуютьїхувагу та швидкістьреакції, а також передача керуваннятранспортнимзасобомособі, яка перебуває в стані такого сп'яніннячипідвпливом таких лікарськихпрепаратів, а так само відмова особи, яка керуєтранспортнимзасобом, відпроходженнявідповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичногочиіншогосп'янінняабощодовживаннялікарськихпрепаратів, щознижуютьувагу та швидкістьреакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розміріоднієїтисячінеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян з позбавленням права керуваннятранспортнимизасобами на строк один рік і на іншихосіб - накладення штрафу в розміріоднієїтисячінеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян.
За змістомп. 2.5 Правил дорожньогорухуводій повинен на вимогупрацівникаполіції пройти в установленому порядку медичнийогляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливунаркотичнихчитоксичнихречовин.
Крім того, п.2.9АПравил дорожньогорухуУкраїнипередбачаєзаборонуводієвікеруватитранспортнимзасобом у стані алкогольного, наркотичногочиіншогосп'янінняабоперебуванняпідвпливомлікарськихпрепаратів, щознижуютьувагу та швидкістьреакції.
Згідно з положеннямичастин 2 - 6ст. 266 КУпАПоглядводія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичногочиіншогосп'янінняабоперебуванняпідвпливомлікарськихпрепаратів, щознижуютьувагу та швидкістьреакції, проводиться поліцейським з використаннямспеціальнихтехнічнихзасобів. Під час проведенняоглядуосібполіцейськийзастосовуєтехнічнізасобивідеозапису, а в разінеможливостізастосування таких засобівогляд проводиться у присутностідвохсвідків. Матеріаливідеозаписуобов'язководолучаються до протоколу про адміністративнеправопорушення.
У разінезгодиводія (судноводія) на проведенняогляду на стан алкогольного, наркотичногочиіншогосп'янінняабощодоперебуванняпідвпливомлікарськихпрепаратів, щознижуютьйогоувагу та швидкістьреакції, поліцейським з використаннямспеціальнихтехнічнихзасобівабо в разінезгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорониздоров'я.
Разом ізцим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіївтранспортнихзасобівознак алкогольного, наркотичногочиіншогосп'янінняабоперебуванняпідвпливомлікарськихпрепаратів, щознижуютьувагу та швидкістьреакції, у разінаявностіпідставвважати, щоводій транспортного засобуперебуває у станінаркотичногочиіншогосп'янінняабопідвпливомлікарськихпрепаратів, щознижуютьувагу та швидкістьреакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієїІнструкції, поліцейськийнаправляєтаку особу до найближчого закладу охорониздоров'я.
В рішенні по справі «О' Галлоран та ФранціспротиСполученогоКоролівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складійогоВеликоїпалати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володієчикеруєавтомобілем, підпадаєпіддіюспеціальних правил, оскількиволодіння та використанняавтомобілів є таким, щопотенційноможезавдатисерйозноїшкоди. Ті, хтореалізувалисвоє право володітиавтомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певнувідповідальність та виконуватидодатковіобов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізувавсвоє право володіти та керуватиавтомобілем, тим самим погодився нести певнувідповідальність та виконуватидодатковіобов'язки у правовому полізгідновстановлених норм закону державиУкраїна.
Так, відповідно до протоколу про адміністративнеправопорушеннясеріїЕПР1 №172666 від 13 листопала 2024 року по вулиці Борщагівській у м. Києві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Audi A6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, проводився за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер», результат тесту 0,67 ?, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Протокол підписаний особою, яка йогосклала, а також самим ОСОБА_1 .
Відповідно до результатівпроведеного тесту за допомогоюспеціальноготехнічногозасобуAlkotestDrager7510 відносноводія ОСОБА_1 відповіднийрезультат тесту - 0,67 ‰ (а.с. 6).
Відповідно до актуогляду на стан алкогольного сп'яніння з використаннямспеціальнихтехнічнихзасобівзазначено, щоогляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленимиознаками: запах алкоголю з порожнини рота,почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Вказанийактоглядутакожміститьпідпис ОСОБА_1 навпроти графи «з результатом згодний» (а.с.7).
Також в матеріалах справи наявна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не вавтоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП (а. с. 5).
Окрім того, в матеріалах справи містяться відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП 13 листопада 2024 року відносно ОСОБА_1 (а.с.11).
На долучених до матеріалів справи відеозаписах зафіксовано, що працівниками патрульної поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 погодився та повідомив, що вчора вживав алкогольні напої. З результатом огляду погодився.
Вказанідоказиотримані з дотриманнямвстановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.
Протокол про адміністративнеправопорушення та додані до ньогоматеріали по документуваннюадміністративногоправопорушенняскладеновідповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформленняполіцейськимиматеріалів про адміністративніправопорушення у сферізабезпеченнябезпекидорожньогоруху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформленняматеріалів про адміністративніправопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіївтранспортнихзасобівознак алкогольного, наркотичногочиіншогосп'янінняабоперебуванняпідвпливомлікарськихпрепаратів, щознижуютьувагу та швидкістьреакції.
Доводи скаржника про те, що працівниками поліції було здійснено безпідставну зупинку автомобіля ОСОБА_1 суд вважає необгрунтованими, адже відповідно до ч. 1. ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію Україниабо не поміщували в митний режим транзиту;11) якщо є наявнаінформація, яка свідчить про те, щоводійабопасажир транспортного засобу є особою, яка самовільнозалишиламісце для утриманнявійськовополонених.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, а саме водій керуючи транспортним засобом в населеному пункті рухався зі швидкістю 125 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості більше ніж на 20 км/год. (а. с. 5).
Враховуючи вище викладене, підстави зупинки транспортного засобу, яким керувавОСОБА_1 повністю узгоджуються з підставами для зупинки, передбаченими ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Доводи ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції не було роз'яснено права не заслуговують на увагу, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №172666 від 13 листопада 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, та ст. 268 КУпАП, про що свідчить підпис останньої у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи скаржника про те, що його ввели в оману та змусили пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager», а не в лікарні спростовуються матеріалами справи. З чеку «Drager» убачається, що ОСОБА_1 погодився із проведеним оглядом, що підтверджується підписом у відповідній графі. Крім того на наявному в матеріалах справи, відеозаписі відсутні будь-які дії працівників поліції, які б свідчили про примушування ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки . Крім того суд апеляційної інстанції, зауважує, що відповідно до п. 2. 5 Правил дорожнього руху України, вимога поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є обов'язком водія, а не його правом.
Доводи скаржника про те, що працівниками поліції його, ОСОБА_1 після проходження огляду не було відсторонено від керування транспортним засобом не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП.
За наслідками перевірки судового рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд надав належну оцінку та обґрунтовано визнавОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складуадміністративногоправопорушення, скаржником не наведено і при розглядіапеляційноїскарги не встановлено.
Враховуючи наведене, доходжу висновку, що постанова Шевченківського районногосуду м. Києва від 03 квітня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП, суддя
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційнеоскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 рокузадовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома